Ухвала суду № 62434524, 26.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4665/15-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/3761/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 26.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Лівінський С.В., Данілов О.М.,

за участю секретаря: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є: Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом мотивуючи свої вимоги тим, що прокуратурою області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, вул. Київська, 27.

На підставі вказаного рішення на імя ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЛ № 361645 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за №011096602710.

В подальшому на підставі договору купівлі продажу від 12.11.2010 ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2 про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645.

Вартість земельної ділянки становить 167881 грн. 32 коп.

Зазначене рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та мають бути визнані недійсними з наступних підстав.

Зокрема за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені згідно з планово картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України місцеві ради мають право передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 12.10.2010) до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Водночас, перевіркою установлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель.

Зокрема, за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово- картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту.

Крім того, відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01.01.09 по 01.01.11 на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КГІУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, Київське державне комунальне обєднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне обєднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46. 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках№7.

Крім того, земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_3 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

З огляду на викладене Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149. п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у звязку з чим рішення селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У є незаконним та має бути визнано недійсним.

Прийнятим рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21.10.10 № 1449-56-V порушено право власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, за відсутності відповідних повноважень передано у приватну власність ОСОБА_3

Оскільки право власності до ОСОБА_3 перейшло на підставі рішення, яке є протиправним, то виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645 підлягає визнанню недійсним.

Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для предявлення вимог про витребування її із чужого володіння на користь держави. Така ж позиція висвітлена в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного Суду України від 24.11.2008 та Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.14.

Зважаючи на викладене, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється, а для повернення земельної ділянки у державну власність необхідним є припинення правового титулу належного набувача, тобто визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645, виданого на імя ОСОБА_3

Таким чином, земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, наразі є територією національного природного парку «Голосїївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

У звязку з вищевикладеним позивач просить визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21.10.10 № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є: Кабінет Міністрів України задоволено.

Визнано недійним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21.10.2010 року № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 1500 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером3210945900:01:101:0033 площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2

Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033 площею 0,1500 га вартість 167881 грн. 32 коп.

Судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. покладено на відповідачів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилається на те, що судом було допущення порушення норм процесуального права в частині не повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та не вирішення питання про розгляд заяви про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом першої інстанції було встановлено, що перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом мотивуючи свої вимоги тим, що прокуратурою області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, вул. Київська, 27.

На підставі вказаного рішення на імя ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЛ № 361645 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за №011096602710.

В подальшому на підставі договору купівлі продажу від 12.11.2010 ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2 про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645.

Вартість земельної ділянки становить 167881 грн. 32 коп.

Зазначене рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та мають бути визнані недійсними з наступних підстав.

Зокрема за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені згідно з планово картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України місцеві ради мають право передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 12.10.2010) до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Водночас, перевіркою установлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель.

Зокрема, за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово- картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту.

Крім того, відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01.01.09 по 01.01.11 на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

За ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися до комунальної власності.

На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КГІУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, Київське державне комунальне обєднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне обєднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46. 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, надання спірної земельної ділянки у приватну власність громадянину згідно положень ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України можливе лише після її вилучення (викупу) та в порядку, визначеному ст.ст. 149, 151 цього Кодексу. Водночас, перевіркою установлено, що погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

Також, відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За загальним правилом, визначеним у ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

А єдиний можливий такий випадок, передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, згідно якої громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам законодавство не містить.

Таким чином, в даному випадку спірне рішення прийнято всупереч вимогам ст.ст. 56, 84 Земельного кодексу України, оскільки ним передано у власність землі, які заборонено передавати у власність.

Крім того, земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_3 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

За ч. 2 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Крім того, в порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України у проекті землеустрою, затвердженому спірним рішенням Гостомельської селищної ради, відсутнє погодження органу лісового господарства.

Таким чином, цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено в порушення вказаних норм земельного та лісового законодавства не уповноваженим органом, за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, землю відведено для житлової забудови за межами населеного пункту, що відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області.

З огляду на викладене Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149. п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у звязку з чим рішення селищної ради від 21.10.10 № 1449-56-У є незаконним та має бути визнано недійсним.

Прийнятим рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21.10.10 № 1449-56-V порушено право власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, за відсутності відповідних повноважень передано у приватну власність ОСОБА_3

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки право власності до ОСОБА_3 перейшло на підставі рішення, яке є протиправним, то виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645 підлягає визнанню недійсним.

Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для предявлення вимог про витребування її із чужого володіння на користь держави. Така ж позиція висвітлена в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного Суду України від 24.11.2008 та Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.14.

Зважаючи на викладене, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється, а для повернення земельної ділянки у державну власність необхідним є припинення правового титулу належного набувача, тобто визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645, виданого на імя ОСОБА_3

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі у приватну власність, зміни цільового призначення, подальшого відчуження земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення. Крім того, враховуючи той факт, що наразі спірна земельна ділянка відноситься до території національного природного парку, порушені вимоги природоохоронного законодавств, які встановлюють особливий статус земель природно-заповідного фонду України.

Так, Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального обєднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд».

Як вбачається колегією суддів з пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», в тому числі кварталу № 19. за рахунок якого відведено спірну земельну ділянку.

Одже колегія суддів погоджується з обгуртованим висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, наразі є територією національного природного парку «Голосїївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одже обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Під час розгляду апеляційної скарги не встановлено жодних обстави, які б спростовували рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, у своїй більшості, погодилась з висновком міського суду, про те, що оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі у приватну власність, зміни цільового призначення, подальшого відчуження земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення, на мою думку, повністю підтверджується матеріалами справи і являється правильним.

Знайшов своє підтвердження також і той факт, що спірна земельна ділянка відноситься до території національного природного парку, а також що оскаржуваним рішенням і діями порушені вимоги природоохоронного законодавств, які встановлюють особливий статус земель природно-заповідного фонду України.

Разом з тим, апелянт посилається на те, що статтею 256 ЦК України визначено позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом предявлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Натомість, вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що в даному випадку строки позовної давності повинні відраховуватись з 2014 року, у зв»язку з зазначеним далі.

Так, Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального обєднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд».

Як вбачається колегією суддів з пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента України, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», в тому числі кварталу № 19. за рахунок якого відведено спірну земельну ділянку.

Таким чином, правовідносини сторін склались у 2014 році ( з моменту розширення меж національного природного парку «Голосіївський» та зміни його статусу), а звернення з даним позовом до суду першої інстанції позивача мало місце у 2015 році, тобто в межах строків позовної давнини.

Інших процесуальних підстав, які б могли призвести до скасування рішення суду, колегія суддів не встановила, рішення суду обґрунтоване та законне та відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: