Рішення № 62434484, 28.10.2016, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

ун. № 382/569/16-ц

пр. № 2/382/319/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Бурзель Ю.В.,

за участю секретаря - Нікішина П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготині Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Зазначав, що 09 березня 2016 року ним було встановлено факт того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, місцеві мешканки населених пунктів, що входять до складу Капустинської сільської ради, яку він очолює на посаді сільського голови з листопада 2015 року, склали відозву до голови Яготинської районної ради ОСОБА_5 з тим, щоб порушити питання про його усунення у зв'язку з тим, що він «проявив себе як недолугий керівник, що наводить смуту у селі» та «зловживаючи службовим становищем, гнобить людей, які сумлінно працюють на благо села».

З цією відозвою вони ходили по населеним відповідним пунктам. Під своєю петицією вони збирали підписи мешканців трьох сіл. Однак це вони робили, надаючи односельчанам інформацію про те, що дане звернення не про його особу, а щодо збереження на посаді місцевого лікаря, який вже давно перебуває на пенсії і його потрібно замінити.

Фактично вони збирали підписи, вводячи в оману людей, більшість з яких голосувало за його кандидатуру на останніх місцевих виборах.

По вказаному факту було викликано працівників поліції, які склали протокол, у якому зафіксували лише дії ОСОБА_2

Посилаючись на те, що відповідачі принизили його честь, гідність та ділову репутацію як голови Капустинської сільської ради, у зверненні до голови Яготинської районної ради його безпідставно показано ницею і недолугою особою, відповідачі свідомо поширили про нього неправдиві відомості, тим самим, заподіявши йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває сильні моральні страждання і нервовий стрес, змушений проводити активну роз'яснювальну роботу серед виборців з метою доведення фактів його роботи, спрямованої виключно на розвиток сіл, які входять до складу Капустинської сільської ради, в нього порушився нормальний хід життя, порушився сон і самопочуття, просив стягнути з відповідачів на його користь 5 тис. грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що вони як члени громади мають право на суб'єктивну думку з приводу особи ОСОБА_1 як голови сільської ради і у зверненні висловили лише оціночні судження.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, представника відповідачів, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що у березні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - місцеві мешканки населених пунктів, що входять до складу Капустинської сільської ради, склали звернення на ім'я голови Яготинської районної ради щодо недовіри Капустинському сільському голові ОСОБА_1.

У вказаному зверненні вони зазначили про те, що ОСОБА_1. проявив себе як недолугий керівник, чим наводить смуту в селі. Зловживаючи своїм службовим становищем, гнобить людей, які сумлінно працюють на благо села…».

Під вказаним зверненням відповідачі почали збирати підписи односельчан.

За змістом ч. 1 ст. 270 ЦК України фізична особа має право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 4, 15, 19 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, тобто наявність юридичного складу правопорушення.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

За ч.ч. 1, 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За змістом ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Застосовуючи положення ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян ("Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі").

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що у зверненні до голови Яготинської районної ради його безпідставно показано ницею і недолугою особою, відповідачі свідомо поширили про нього неправдиві відомості, тим самим, заподіявши йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває сильні моральні страждання і нервовий стрес,

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування завданої моральної шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 охарактеризували ОСОБА_1 з позитивної сторони та зазначили про те, що текст звернення про недовіру сільському голові вони підписали, не читаючи, оскільки вважали, що це звернення на підтримку сільського лікаря.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7 також охарактеризували ОСОБА_1 з позитивної сторони.

Допитані у судовому засіданні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 показали, що ОСОБА_1 є поганим сільським головою, сіє розбрат у громаді, виживає людей.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що інформація, висловлена у зверненні відносно ОСОБА_1 до голови районної ради, не є фактичними твердженнями, а є лише критичною оцінкою членами громади певних фактів та недоліків у роботі позивача як голови сільської ради та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, така інформаціє не підлягає спростуванню або доведенню.

Витребувані судом матеріали звернень сторін по справі до поліції суду надані не були, однак оскільки предметом судового розгляду є інформація відносно ОСОБА_1, висловлена у зверненні до голови Яготинської районної ради, і наявність звернень до поліції лише свідчить про наявність конфлікту між сторонами по справі та не спростовує висновок суду про те, що інформація відносно ОСОБА_1, висловлена у зверненні до голови Яготинської районної ради, є лише критичною оцінкою членами громади певних фактів та недоліків у роботі позивача як голови сільської ради та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить із такого.

За змістом ст. ст. 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За змістом п.п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у спарві на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу представником відповідачів надано розрахунок суми гонорару, який включає види робіт, кількість витрачених годин, вартість робіт, виходячи з вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та розміру мінімальної заробітної плати з 01 травня 2016 року - 1450 грн., а також три квитанції до прибуткового касового ордера на суму 2500 грн. кожна.

Також у матеріалах справи є договори про надання правової допомоги з адвокатом Косогор О.М. від 15 червня 2016 року.

А відтак клопотання про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 23, 277 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2500 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2500 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Бурзель