Ухвала суду № 62434481, 26.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5970/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/5333/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 26.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілов О.М., Сержанюк А.С.,

за участю секретаря: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 26 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з цивільним позовом до ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 24.09.2015 між Товариством з додатковою від повільністю «ЖЛ» та ТОВ «Фоззі-Фуд» було укладено договір поставки№4231.

В порушення умов договору, відповідач свої зобовязання по оплаті вартості товару виконав частково, в результаті чого має заборгованість перед ТзДВ «ЖЛ».

27.11.2015 ТзДВ «ЖЛ» було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили.

Тому, позивач вважає, що він як учасник, який має частку 97, 55801135714% у статутному капіталі ТзДВ «ЖЛ» має право на стягнення заборгованості з відповідача на свою користь у межах розміру частки 97, 55801135714% у статутному капіталі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила звернути увагу суду, що даний спір виник з приводу захисту корпоративних прав позивача, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою від 26 серпня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» про стягнення заборгованості було закрито.

Не погодившись з висновками суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, що визначено ч. 3 ст. 167 ГК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами), юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

З огляду на заявлені позивачем вимоги та їх правову природу, враховуючи, що позивач є членом ТзДВ «ЖЛ», що підтверджується Статутом Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», та те, що спосіб захисту порушеного права, який виник між сторонами з приводу захисту корпоративних прав позивача як учасника товариства, суд першої інстанції визнав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і провадження у ній повинно бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Скаржник не погоджується із вказаною ухвалою, вважає її незаконною та такою, що постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права, обгрунтовуючи свою позицію наступним.

Як вбачається із оскаржуваної Ухвали, підставою для закриття провадження є те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між сторонами з приводу захисту корпоративних прав Позивача як учасника товариства.

З даною позицією суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів з огляду на наступні обставини.

27.11.2015р. Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ», без дотримання законодавчо визначеної процедури припинення юридичної особи було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили.

Так, згідно ч 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч.З ст. 105 ЦК України).

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч.4 ст. 105 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

Частиною 1 ст. 111 ЦК України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Скасування державної реєстрації ТДВ «ЖЛ» відбулося в порушення наведених вище правових норм, що унеможливило виконання останнім грошових зобовязань перед кредиторами, а також позбавило права на звернення до суду із позовами про стягнення існуючої дебіторської заборгованості.

Також, через втрату правосубєктності , Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» не може бути субєктом господарських правовідносин та не може звернутися до суду за захистом порушених прав та взагалі не може бути учасником судового процесу.

Враховуючи, що ТДВ «ЖЛ» не може самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав, а також не може являтися відповідачем в корпоративному спорі, Позивач будучи мажоритарним власником ТДВ «ЖЛ» звернувся до суду із позовом про стягнення дебіторської заборгованості ТДВ «ЖЛ».

Відповідно до ч. 1 ст. З Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки, ОСОБА_2 є особою права якого порушено як учасника цивільних правовідносин шляхом неналежного виконання договірних зобовязань, то відповідно в останнього виникає право на звернення до суду і така справа повинна бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч.І ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та відповідно до ст. ст. 293, 294,303,304,307,312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 26 серпня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: