Ухвала суду № 62433525, 02.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р.Справа № 816/689/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі № 816/689/16 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення та акту перевірки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005401305/95 від 04.04.2016 та акт перевірки № 124/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 23.02.2016.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі (а.с.133, 134-136).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просив постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити вимоги у повному обсязі.

Апелянт наголошує на протиправності висновків документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності подання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік, визначення податкових зобов'язань із сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, викладених у акті Кременчуцької ОДПІ від 23.02.2016, про порушення платником податку вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо не включення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді додаткового блага суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Такі протиправні висновки призвели до безпідставного прийняття оскаржуваного ППР. Вказує на те, що строк позовної давності про стягнення боргу банком за кредитом сплинув ще у березні 2013 року, а борг у розмірі 16745,18 доларів США на нараховані відсотки у сумі 2090,09 грн. анульовано банком 17.03.2014 року після закінчення строку позовної давності, а тому відсутні підстави вважати анульовану суму боргу додатковим благом у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Від позивача-апелянта надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. На апеляційній скарзі наполягала.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 10.02.2016 по 16.02.2016 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

Під час перевірки встановлено, що між ЗАТ «ОТП банк» та гр. ОСОБА_1 13.10.2008 укладено кредитний договір №CL-D03/138/2008, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США (USD), в сумі 32821,00 дол. США, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі /а.с. 47/.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2016 №124/16-03-17-01-10/НОМЕР_1, в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік і вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо не включення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді додаткового блага суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності /а.с. 15/.

Підставою для таких висновків, є доводи контролюючого органу про отримання позивачем у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага, а саме прощеної (анульованої) кредитором /ПАТ «ОТП банк»/ суми боргу за договором про надання споживчого кредиту від 13.10.2008 №CL-D03/138/2008 /а.с. 50/ та, як наслідок, наявність у ОСОБА_1 обов'язку самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у податковій декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік.

Тобто, мотивуючи наведені твердження, відповідач посилався на те, що ПАТ "ОТП банк" включило суму анульованого (прощеного) боргу у розмірі 178481,13 грн. до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звіт 1ДФ) за підсумками 2014 року (ознака доходу 126), що підтверджено листом ПАТ «ОТП банк» від 11.12.2015 року № 01-05-19-б/6549 /а.с. 40/.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04.04.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0005401305/95, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 37622,74 грн (у т.ч., за основним платежем 30098,19 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7524,55 грн) /а.с. 17/.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції витребував від Публічного акціонерного товариства "ОТП банк" відомості про підстави погашення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.10.2008 №CL-D03/138/2008 у 2014 році та письмові пояснення відносно того, яким чином відбулось погашення боргу за вказаним кредитним договором.

На виконання вимог суду ПАТ "ОТП банк" надало пояснення, у яких зазначило, що сума прощеного боргу по кредитному договору від 13.10.2008 №CL-D03/138/2008 склала 18 835, 27 дол США, що по курсу НБУ станом на дату Рішення Правління АТ «ОТП банк» про списання заборгованості № 63 від 14.03.2014 року складала 178 481, 13 грн. /а.с. 123/.

Такі обставини, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Рішення Правління АТ «ОТП банк» про списання заборгованості № 63 від 14.03.2014 року, додаткового договору № 3 до кредитного договору від 13.10.2008 №CL-D03/138/2008, банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 /а.с. 42, 50, 43/.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За приписами підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент.

У відповідності до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Виходячи з правового змісту наведених норм, сума боргу платника податку, анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є доходом такого платника та включається до загального річного оподатковуваного доходу, що є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 05.03.2014 року укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору від 13.10.2008 №CL-D03/138/2008, згідно умов якого сторони домовились, що Позичальник (ОСОБА_1.) у строк до 05.03.2014 року зобовязаний забезпечити погашення боргових зобовязань у розмірі 11707,32 доларів США. Згідно пункту 2.1.2 додаткового договору за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього додаткового договору, сторони домовились що Банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 18835,27 доларів США і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобовязання перед банком у повному обсязі.

При цьому пунктом 3.4 Додаткового договору визначено, що підписанням цього Додаткового договору Позичальник підтверджує, що Кредитор (ПАТ «ОТП Банк») повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Факт особистого підписання вищевказаного додаткового договору та ознайомлення з його умовами позивачем не заперечується.

Тобто, за умови погашення 11707,32 доларів США до 05.03.2014 року, наявний борг, що залишається у розмірі є таким, що анульовується. Так, згідно наданої інформації ПАТ «ОТП Банк» після надсилання досудової вимоги від 01.02.2010 року № 22-2/345310 ОСОБА_1 здійснила наступні погашення заборгованості по кредитному договору:

- 2392,00 дол. США 11.11.2010 року;

- 11707,32 дол. США 05.03.2014 року.

Таким чином, ОСОБА_1 забезпечила погашення боргових зобовязань перед банком у розмірі визначеному додатковим договором від 05.03.2014 року, при чому іншу суму, з якої обчислювалось податкове зобовязання слід вважати прощеною.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи позивача-апелянта про те, що строк позовної давності про стягнення боргу банком за кредитом сплинув ще у березні 2013 року, а борг у розмірі 16745,18 доларів США на нараховані відсотки у сумі 2090,09 грн анульовано банком 17.03.2014 року після закінчення строку позовної давності, а тому відсутні підстави вважати анульовану суму боргу додатковим благом у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Із встановлених судом обставин, позивач здійснила наступні погашення заборгованості по кредитному договору 2392,00 дол. США 11.11.2010 року; 11707,32 дол. США 05.03.2014 року. Вказане позивачем не заперечується.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підписанням позивачем додаткового договору №3 до кредитного договору від 13.10.2008 №CL-D03/138/2008, а також сплатою позивачем боргу по кредитному договору станом на 11.11.2010 року та на 05.03.2014 року, остання визнавала наявний у неї борг перед ПАТ «ОТП Банк». А тому перебіг позовної давності в даному випадку переривався.

При чому, колегія суддів звертає увагу, що виданий судовий наказ від 19.04.2010 року був реалізований шляхом подання його до виконання. 01.06.2010 року було відкрите виконавче провадження по виконанню цього наказу про стягнення з ОСОБА_1 262276, 05 грн., що є складової від загальної заборгованості по договору. Реалізація цього наказу про стягнення закінчено 28.03.2011 року, через прийняття постанови держвиконавцем про закінчення виконавчого провадження, внаслідок відкриття ліквідаційної процедури з приводу визнання банкрутом ОСОБА_2 (а.с.101).

Як було встановлено, суму анульованого позивачу боргу, ПАТ «ОТП Банк» включило до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звіт 1ДФ) за підсумками 2014 року (ознака доходу 126), що підтверджено листом АТ "ОТП Банк" від 11.12.2015 року № 01-05-19-б/6549 /а.с. 40/.

Отже, банк виконав вимоги абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: повідомив Позивача про анулювання боргу та включив суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

За таких обставин, у позивача, в силу вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункт 179.7 статті 179 ПК України, виник обов'язок до 01 травня 2015 року подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до Кременчуцької ОДПІ, відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 01 серпня 2015 року сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Однак, позивач вимоги закону не виконав, податок не сплатив, річну податкову декларацію до контролюючого органу не подав.

Невиконання позивачем такого обов'язку обумовило самостійне донарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України та на підставі, встановленій пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Штрафну санкцію відповідачем визначено обгрунтовано, з урахуванням приписів п.123.1 ст.123 ПК України.

За вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 37622,74 грн (у т.ч., 30098,19 грн - за основним платежем, 7524,55 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі № 816/689/16- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.