Постанова № 62433289, 03.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року справа № 823/1523/16

12 год. 45хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого – судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Попельнухи Ю.І.,

представника позивача – не прибув,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю “Сінко-Пак” про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

19.10.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд звернулась державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-позивач) з адміністративним позовом про стягнення через нього з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю “Сінко-Пак” (далі-відповідач), на користь бюджету податкового боргу з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 119489,66грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив узгоджені зобов’язання.

Позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд встановив, що відповідач зареєстрований як юридична особа (код ЄДРПОУ 32795892). Згідно з інформацією у довідці позивача від 10.10.2016 №24711/23-01-17-0119 має відкриті рахунки у банківських установах.

З даних зворотного боку облікової картки позивача з ПДВ суд встановив, що відповідач не сплатив самостійно задекларовані зобов’язання згідно з такими документами:

декларацією від 16.10.2013 №9065003140 на суму до сплати в бюджет 38,00грн.;

декларацією від 18.11.2013 №9073976687 на суму до сплати в бюджет 20649,00грн.;

уточнюючого розрахунку №9000457144 на суму до сплати 9,00грн.;

декларацією від 20.05.2014 №9028834445 на суму до сплати в бюджет 7956,00грн.;

декларацією від 20.10.2014 №9060446135 на суму до сплати в бюджет 823,00грн.;

декларацією від 20.11.2014 №9067826246 на суму до сплати в бюджет 4221,00грн.;

декларацією від 17.02.2015 №9017477255 на суму до сплати в бюджет 2204,00грн.;

декларацією від 16.03.2015 №9039911919 на суму до сплати в бюджет 1402,00грн.;

декларацією від 19.05.2015 №9100647085 на суму до сплати в бюджет 1057,00грн.;

декларацією від 15.07.2015 №9147944413 на суму до сплати в бюджет 7205,00грн.;

декларацією від 21.12.2015 №9257984997 на суму до сплати в бюджет 8632,00грн.;

декларацією від 21.10.2015 №9273982874 на суму до сплати в бюджет 14805,00грн.;

декларацією від 20.05.2016 №9082381155 на суму до сплати в бюджет 170,00грн.;

декларацією від 21.06.2016 №9103167379 на суму до сплати в бюджет 1610,00грн.;

декларацією від 20.07.2016 №9125465152 на суму до сплати в бюджет 3686,00грн.;

декларацією від 20.09.2016 №9173123918 на суму до сплати в бюджет 581,00грн.

Для вирішення спору суд врахував п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України), яким визначено, що у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що податкові зобов’язання, визначені вищевказаними деклараціями та не сплачені станом на час судового розгляду цієї справи згідно з даними зворотного боку облікової картки відповідача з ПДВ, є податковим боргом відповідача.

Крім того, суд встановив несплату відповідачем зобов’язань в сумі 23390,47грн., визначених договорами про розстрочення податкового боргу від 30.04.2013 №130/19-209 і №162/19-209.

Також відповідач не сплатив донараховані зобов’язання з ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (далі - ППР):

від 30.01.2014 №0000681502 на суму 170,00грн., прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 29.01.2014 №111/23-01-15-02/32795892;

від 05.03.2014 №0002661502 на суму 211,80грн., прийняте на підставі акту від 27.02.2014 №476/23-01-15-02/32795892 про результати перевірки дотримання граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання;

від 18.09.2015 №0011851502 на суму 170,00грн., прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 16.09.2015 №2640/23-01-15-02/32795892;

від 04.12.2015 №0015931502 на суму 4331,25 грн., прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 24.11.2015 №3378/23-01-15-02/32795892;

від 23.12.2015 №00167016502 на суму 5973,81 грн., прийняте на підставі акту від 09.12.2015 №3571/23-01-15-02/32795892 про результати перевірки дотримання граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання;

від 11.03.2016 №0002611502 на суму 1020,00 грн., прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 26.02.2016 №435/23-01-15-02/32795892.

Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки передбачене п.75.1 ст.71 ПК України.

Суд звернув увагу, що вищевказані ППР отримані відповідачем, що підтверджується даними копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (форма №119) та підписом уповноваженої особи на ППР.

Абз.3 п.58.3. ст.58 ПК України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

П.56.1 ст.56 ПК України передбачає право платника оскаржити рішення, прийняті контролюючим органом (у т.ч. ППР) в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з вимогами п.56.1 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підп.56.17.1. п.56.17. ст.56 ПК України встановлює, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження на підставі абз.2 підп.56.17.5. п.56.17. ст.56 ПК України вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки докази оскарження у встановлений ПК України строк вищевказаних ППР відсутні, суд дійшов висновку про узгодженість визначених ними грошових зобов’язань.

Відповідно до підп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідачу згідно з підп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України на суму заборгованості нарахована пеня в сумі 11246,55грн.

Отже, заборгованість позивача з ПДВ згідно з підставами позову становить 119489,66 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача з ПДВ.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов’язання позивач прийняв першу податкову вимогу від 05.11.2009 №1/2672 і друга – від 17.12.2009 №2/2939, які вручені відповідачу. В установленому законом порядку відповідач їх не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов’язання не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової карток відповідача.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікової картки суд встановив, що податковий борг відповідача з часу вручення податкових вимог та до часу судового розгляду справи не переривався. Тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги.

П.95.2. ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Право органів доходів і зборів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено підп.20.1.34 п.20.1. ст.20 ПК України.

Тому суд вважає доведеним право заявника на примусове стягнення з банківських рахунків відповідача вищевказаного податкового боргу.

Оскільки відповідно до підп.9.1.1. та 9.1.3. п.9.1. ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та ПДВ належать до загальнодержавних податків, суд дійшов висновку стягнути вищевказаний податковий борг до Державного бюджету України.

Суд також взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 КАС України, якою передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підставі для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст.11, 159 – 163, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю “Сінко-Пак” (18028, Черкаська обл., м.Черкаси, Придніпровський район, вулиця Сурікова, буд.14 А; код ЄДРПОУ 32795892), на користь Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39497534) податковий борг з податку на додану вартість у сумі 119489,66грн. (сто дев’ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 66коп.).

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту її проголошення. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич