Рішення № 62431917, 19.10.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9281/14-ц

2/214/308/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2016 року Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу у складі:

головуючого суддіКовтун Н.Г

при секретареві Євтушенко В.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди майна з викупом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди майна з викупом та просить суд визнати недійсним договір оренди майна з викупом від 26 травня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5. В обґрунтування позову зазначає, що 26 травня 2011 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди майна з викупом, пунктом 2.1 розділу 2 якого було передбачено, що орендодавець (відповідач) зобов'язується передати орендареві (позивачеві) в строкове платне володіння та користування майно, що визначено в цьому Договорі, а саме камеру сушильну марки СК-20, з наступним переходом прав власності на нього від орендодавця до орендаря, а орендар зобов'язується прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплатити орендодавцеві платежі, передбачені цим договором. Згідно п. 2.2.2. Договору вартість майна становила 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 коп., в тому числі початковий внесок 35000,00 грн. та платежі на викуп майна у сумі 125 000,00 грн. (п. 2.4. Договору). Відповідно до п. 5.2.2. Договору орендні платежі за договором становлять 6 700 (шість тисяч сімсот) гривень 00 коп. за місяць. Як стверджував Відповідач камера сушильна марки СК-20 належить йому на праві власності на підставі Біржової угоди (договору) купівлі-продажу рухомого майна, укладеного 19.12.2006 року на Товарній біржі «Дніпроторгправозабезпечення» за № 12/1 між Відповідачем та ВАТ «Завод Рудор», в особі ліквідатора ОСОБА_6 Строк дії договору передбачений п. 11.1. Договору, відповідно до якого Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. На виконання умов договору ОСОБА_4 була сплачена сума початкового внеску та орендних платежів у загальній сумі 43 000 (сорок три тисячі) гривень 00 коп., що підтверджується розписками. В свою чергу Відповідач передав позивачу майно - камеру сушильну марки СК - 20 згідно акту приймання-передачі майна від 26 травня 2011 року, що являється Додатком 1 до Договору, та яким було передбачено обов'язок відповідача відремонтувати та ввести в експлуатацію зазначену вище сушильну камеру протягом 30-ти діб з дня сплати ним початкового внеску в розмірі 35000 грн. (п. 2. 4. Договору) та гарантувати цикл сушки деревини протягом 7-9 діб.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору майно камера сушильна марки СК - 20 потребує відновлювального ремонту.

Пунктом 3.3. Договору було визначено порядок передачі майна камери сушильної в оренду з викупом, згідно якого камера вважалась переданою в оренду з викупом з моменту підписання акту приймання-передачі.

За приписами пункту 5.1 розділу 5 Договору він, хоча і з запізненням, вніс відповідачеві попередню оплату в сумі 40000 грн. (до 06.08.2011 року), а надалі сплатив ще 3000 грн. (05.11.2011 року).

Експертним висновком № Э-266 від 29.11.2013 року експерта Торгівельно-промислової палати України було встановлена неможливість ідентифікувати камеру сушильну СК-20 як таку та неможливість її експлуатації за прямим призначенням.

Проведення оцінки відповідності не являється можливим, так як не відомий виробник камери сушильної марки СК-20, маркування відсутнє, відсутній комплект документів згідно вимог Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, не зазначено у відповідності із якими нормативними документами виготовлена камера.

Позивач зазначає, що він помилявся щодо властивостей і якостей камери сушильної марки СК-20 саме на момент вчинення Договору оренди майна з викупом від 26 травня 2011 року, оскільки відповідач ОСОБА_2 надав бізнес план та переконав його у властивостях і якостях камери сушильної марки СК-20. Отже д моменту надання експертного висновку, ОСОБА_4 не мав жодних припущень, що фактично купив не камеру сушильну марки СК-20 з відповідними якісними характеристиками, а взагалі не зрозумілий та не відомий предмет. Допущена позивачем помилка щодо фактичних обставин (якостей і властивостей камери сушильної марки СК-20) помилка з незалежних від нього причин має істотне значення, так як він позбавлений можливості використовувати за цільовим (прямим) призначенням сушильну камеру та отримувати дохід від такої експлуатації. Таким чином, ОСОБА_4 просить визнати оренди майна з викупом від 26 травня 2011 року недійсним на підставі ст. 229 ЦК України.

Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення коштів за договором, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 решту грошових коштів у розмірі 117 00 грн, що складають залишок вартості майна, судові витрати покласти на ОСОБА_4 В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що на підставі Біржової угоди (договору) купівлі-продажу рухомого майна, укладеного 19.12.2006 року на Товарній біржі «Дніпроторгправозабезпечення» за № 12/1 з ВАТ «Завод Рудор», ОСОБА_2 набув у приватну власність камеру сушильну марки СК-20. Після придбання камери СК-20 за період 2007-2008 роки ОСОБА_2 провів відновлювальні роботи (замінив стару металоконструкцію, корпус камери, електроустаткування, теплонагрівальне обладнання, опалювальне обладнання та інше) на загальну суму 210 000,00 грн. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 26 травня 2011 року був укладений договір оренди майна з викупом. ОСОБА_4 використовував камеру сушильну марки СК-20 в своїй підприємницькій діяльності та відповідно отримував дохід від використання камери сушильної марки СК-20 у розмірі, що навіть перевищує зазначений ОСОБА_2 дохід згідно наданого ОСОБА_4 бізнес плану. Протягом двох із половиною років претензій по роботі камери сушильної СК-20 у ОСОБА_4 не було. Але приїхавши подивитись на спірне майно, ОСОБА_2 побачив тільки корпус. Позицію ОСОБА_4 вважає незаконною, необгрунтованою, безпідставною.

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обґрунтування позовної заяви; проти задоволення зустрічного позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим. Зазаначив, що договір було укладено помилково, оскільки предметом договору не сушильна камера, сторони договору помилились при укладанні, тому просить визнати договір недійсним. Експерт не зміг ідентифікувати цей предмет, після ремонту, його не можливо було використовувати як сушильну камеру

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував на тій підставі, що жодної помилки ОСОБА_4І допущено не було, він знав, що сушильна камера потребує відновлювального ремонту, про що сторони зазначили в договорі оренди, ОСОБА_4 деякий час користувався камерою за її прямим призначенням, цю камеру було модернізовано, просить задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову. Технічної документації на сушильну камеру немає, є лише попередній договір про її купівлю. Узгодження з дозвольними установами - відсутні. Договір було укладено за текстом позивача, договір виконувався, претензій протягом 2 років не було. Проводилась модернізація установки, оскільки не було проточної води для її роботи, тому встановили холодильну установку. Псля цього усе працювало, проводили сушку деревини.

Представник відповідача ОСОБА_2 просить задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову у звязку з його необґрунтованістю.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працював у відділені банка. ОСОБА_4 хотів взяти в банку кредит під залог сушильної камери СК-20. Він оглядав цю камеру, йому показували договір оренди майна. Камера не була ідентифікована, оцінки до неї не знайшли. Саме обладнання було з корозією, маркировки не було. Це було восени 2013 року. Він прораховував рентабільность використання , потім в надані кредиту було відмовлено. Аналогове обладнання роблять з алюмінію, щоб не було іржі, бо велика вологість виробництваОбладнання виглядало як металева діжка з приладами. В договорі оренди було зазаначено на СК-20, але це інше обладнання, оскільки він в інтернеті дивився на вигляд СК-20.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є майством побутової техніки. в 2011-12 роках до нього звернувся ОСОБА_4. За його проханям він приїхав на оголорежу територію "Геологорозвідки". Там він оглядав діжку без обладнання. Він зібрав холодільну устновку для сушки дров. ОСОБА_4 потім звертався, говорив, що обладнання працює пагано, не достатньо ефіктивно. Порожня вона працювала, але при загрузці - не достатньо ефективно, позивач уже потм відмовився від удосконалення обладнання. Зо три рази він їздив ремонтувати обладнання. Відповідач також був присутній при цьому, говорив, що знає як працює обладнання, за його порадами проводилось зборка холодильної установки.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що у 2003-2005 роках працював в ПП ОСОБА_4 водієм. Останній придбав камеру для сушки дров. Ця сушка зберігалась на території складів по вул.Фрунзе. Сушка схожа на циліндр з будкою попереду. В ній встановлено вентилятор, влаговідводи. Сушка весь час ремонтували. До неї було підведено електропостачання, водопостачання. При ньому пробували сушити ліс, але виходило погано.. У ОСОБА_4 раінше був цех-пілорама. аналогічного обладнання у нього не було, був лише розпил лісу.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що володіє виробничою базою по вул.Тихінській. З ОСОБА_4 був договір на оренду складських приміщень з 2003-2005 років. У 2010 році ОСОБА_4 придбав сушарку для деревини. Було відключено воду, електроенергію, але установка не працювала. Сушарка виглядала як діжка з пультом управління з одного боку, з іншого з воротами для загрузки. Не знає, чи була установка новою. Один раз цю установку запускали в експлуатацію, але робота не пішла. В разі роботи установки, це відразилось би на рахунках на воду та елктроенергію. Сушарка не працювала. ОСОБА_4 говорив, що не може її наладити.

Допитаний судом експерт ОСОБА_11 пояснив, що працює експертом в Торгівельно-Промисловій палаті з нахилом дослідження промислового та побутового обладнання. Директором за зверненням ОСОБА_4 його було визначено для проведення висновку. Предметом дослідження був вироб, який було заявлено як сушильну камеру. При досліджені було встановлено, що вироб маркировки немає, технічна документація також відсутня, паспорт якості та формуляр. Цей виріб не заводський, а саморобний. Він вивчав в інтернеті технічні характеристики сушилки, вона має виконуватись із неіржавіючого матеріалу . Електрообладнання втановлено з порушенням вимог безпеки, відсутній механізм завантаження деревини, внутрішня ізоляцяя встановлена неякісно, використання за призначенням є неможливим та небеспечним. Уральський завод проводить випуск сушильних камер, однак досліджуваний виріб, не є сушильною камерою. Обладнання не вмикалось, оскільки це було небеспечним.

Заслухавши пояснення учасників процессу, свідків, експерта, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди майна з викупом, згідно якого відповідач зобов'язався передати позивачеві в строкове платне володіння та користування камеру сушильну марки СК-20 з наступним переходом прав власності на неї від відповідача до позивача, а позивач зобов'язався прийняти камеру у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплатити відповідачеві платежі, передбачені цим договором (а.с. 5 - 8).

Строк оренди згідно п.4.1 договору - 24 місяці з моменту прийняття майна, що передається з викупом за актом приймання-передачі та може бути продовжений за згодою сторін.

Пунком 2.1 розділу 2 договору встановлено, що орендодавець (ОСОБА_2І.) зобовязується передати орендареві (ОСОБА_4І.)в строкове платне володіння та користування майно, з наступним переходом права власності на нього від орендодавця до орендаря, а орендар зобовязується прийняти майна у строкове володіння та користування, а згодом у власність, а також сплатити орендареві платежі, передбачені цим договором.

Предмет оренди: камера сушильна марки СК-20, з початковою вартістю 160 000 грн.

Відповідно до п.5.1 розділу 5 договору передбачено, що орендар зобовязується до 30.06.2011 року сплатити орендодавцю початковий внесок у сумі 35 000 грн. та своєчасно сплачувати орендні платежі.

Із матеріалів справи видно про сплату ОСОБА_4 ОСОБА_2 грошових коштів у виконання своїх зобовязань, передбачених Договором, у розмірі 43000 грн, що підтверджується відповідними розписками: від 30.05.2011 року на суму 10 000,00 грн., 02.06.2011 року на суму 10 000,00 грн., 18.06.2011 року на суму 3 000,00 грн., 07.07.2011 року на суму 2 000,00 грн., 18.07.2011 року на суму 9 200,00 грн., 06.08.2011 року на суму 5 800,00 грн., 05.11.2011 року на суму 3 000,00 грн (а.с. 10 - 16).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2014 року у справі 3 14/6726/13-ц відмовлено в задоволенні уточненого позову ОСОБА_4 до ОСОБА_12 про стягнення попередньої оплати за договором купівлі-продажу та процентів за користування грошовими коштами (а.с. 17).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2014 року змінене в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення попередньої оплати за договором купівлі-продажу (оренди майна з викупом) (а.с. 18 20).

Відповідно до експертного висновку № Э-266 від 29 листопада 2013 року встановлено, що: 1) ідентифікувати предявлене майно як камеру сушильну марки СК-20 (згідно договору оренди майна з викупом від 26.05.2011 року) не можливо у звязку з тим, що відсутні маркувальна табличка та паспорт якості, у яких вказано інформацію про виробника, технічні дані про виріб, заводський номер, дата випуску, у відповідності з яким нормативним документом виготовлена продукція; 2) відсутній національний знак відповідності, який повинен бути нанесений згідно п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, відсутнє комерційне (фірмове) найменування або торгова марка, яке повинно бути зазначене згідно п. 2 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, захисне заземлення встановлене з порушенням вимог Правил улаштування електроустановок, відсутня експлуатаційна документація, не нанесене маркування; 3) експлуатація перевіреного майна (згідно договору оренди майна з викупом від 26.05.11 року) камери сушильної марки СК-20 за прямим призначенням не видається можливим, оскільки не виконані вимоги Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, п. 7 «перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва)». Проведення процедури оцінки відповідності неможливе, оскільки виробник камери сушильної не встановлений, маркування на сушильній камері відсутнє, не надано комплект документів згідно вимог «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», не вказано у відповідності до яких нормативних документів виготовлена камера (а.с. 21 31).

Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним договору оренди з викупом від 26 травня 2011 року з мотивів укладення цього договору внаслідок помилки зі сторони орендаря щодо властивостей і якостей сушильної камери, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, та вимога відповідача до позивача про стягнення коштів за договором оренди з викупом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка, зокрема, щодо прав та обов'язків сторін. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ( 435-15 )), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на викладені обставини справи та з урахуванням наведених норм законодавства суд вважає, що зазначені позивачем обставини помилки було ним доведено в повному обсязі, оскільки на момент укладення правочину, позивач як орендар помилявся щодо властивостей сушильної камери СК-20, які, як вбачається з висновку експерта, значно знижують її цінність та можливість використання орендарем за цільовим призначенням.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, за вищевикладеного та з урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог первісного позову в повному обсязі

Враховуючи те, що первісний позов про визнання договору оренди з викупом недійсним задоволено в повному обсязі, зустрічний позов щодо стягнення повної вартості сушильної камери у розмірі 117000 грн за договором оренди з викупом від 26 травня 2011 року, не підлягає задоволенню, оскільки даний договір оренди визнається судом недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.229, 203, 762 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди майна з викупом задовольнити.

Визнати недійсним договор оренди майна з викупом від 26.05.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

Рішення суду млже бути оскаржено до апелляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу протягом 10 днів , а особами, які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з часу отримання копії судового рішення.

Суддя Ковтун Н.Г.