Ухвала суду № 62431641, 02.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р.Справа № 818/711/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Старостіна В.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі №818/711/16

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України, третя особа Сумський обласний військовий комісаріат

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Сумський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення йому без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

В обґрунтування позову зазначив, що з 28.06.1982 року по 27.06.1984 року проходив строкову військову службу у військовій частині 65753. 28.03.2011 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з із захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме в Демократичній республіці Афганістан. Даний факт, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надає ОСОБА_2 право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб". Звернувшись до відповідача в березні 2016 року позивач отримав відмову Департаменту фінансів МО України, в зв'язку з чим звернувся до суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у прийнятті рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2015р. про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено в 2011 році, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на виконання якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. Щодо редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на момент встановлення позивачу інвалідності, та на виконання якої діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, то позивач також не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, всупереч зазначеного Порядку.

Позивач надав письмовий відгук на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 28.06.1982 року по 27.06.1984 року проходив строкову військову службу у військовій частині 65753.

Відповідно до довідки з акту огляду МСЕК серії 10 ААА №212449 від 28.03.2011 року позивачу встановлено третю групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Згідно довідки з акту огляду МСЕК серії 10 ААА №927113 від 02.04.2015 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

01.12.2015 року позивач звернувся до Сумського МВК із заявою, в якій просив надати йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із захворюванням та інвалідністю ІІІ групи, які пов'язані з виконанням військового обов'язку.

Листом Сумського ОВК від 30.03.2016 року № 11/827 позивачу надано лист Департаменту Фінансів МО України від 10.02.2016 року № 248/3/6/531, в якому останній зазначив, що ОСОБА_2 не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено в 2011 році, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на виконання якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Щодо редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на момент встановлення позивачу інвалідності, та на виконання якої діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, то позивач також не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, всупереч зазначеного Порядку.

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії МО України щодо повернення позивачу без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби є протиправними. Також суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав буде зобов'язання повторно розглянути заяву від 01.12.2015р. про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу первинно ІІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги на час встановлення первинно ІІІ групи інвалідності позивачу були визначені постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008р.

Згідно підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Виходячи із вищевикладеного можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовців виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа 21-446а14).

Отже, доводи апеляційної скарги, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 на позивача не розповсюджується, колегія суддів вважає помилковими, оскільки позивач отримав ушкодження здоров'я, яке стало причиною встановлення інвалідності, під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 3 Порядку № 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно з п. 7 зазначеного Порядку, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, враховуючи, що позивач є особою, звільненою з військовою служби, якій встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, він має право на виплату йому одноразової грошової допомоги котра повинна обчислюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення йому групи інвалідності, як це зазначено у вищевказаному Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 499.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014 року "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 року за №1294/26071.

Згідно з п.4.6 Наказу №530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 4.8 Наказу №530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п.4.10 Наказу №530).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій щодо повернення позивачу без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби, колегія суддів дійшла висновку, щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання вказаних дій неправомірними та зобов'язання повторно розглянути заяву позивачу від 01.12.2015р. про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі №818/711/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі №818/711/16 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Сумський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2016 р.