Постанова № 62431392, 28.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року Справа № 813/1676/16

16 год. 54 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддяКравців О.Р.,

суддяБратичак У.В.,

суддяКузан Р.І.

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідачаОСОБА_2,

третя особане прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника Генерального прокурора України про визнання протиправною та скасування постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Заступник Генерального прокурора України (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач, Департамент ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 (далі третя особа), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 26.04.2016 року у ВП № 49912554 про накладення на Генеральну прокуратуру України штрафу в сумі 680,00 грн. за невиконання рішення суду про зобовязання боржника вчинити певні дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року вказану позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 22.07.2016 року.

Ухвалою від 25.07.2016 року провадження у справі відкрито.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про накладення на Генеральну прокуратуру України штрафу в сумі 680,00 грн. від 26.04.2016 року ВП № 49912554 за невиконання рішення суду про зобовязання боржника вчинити певні дії є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Отримавши документальне підтвердження виконання Генеральною прокуратурою України постанови Вищого адміністративного суду України від 21.01.2015 року, державний виконавець вийшов за межі покладених на нього повноважень та безпідставно надав оцінку відповіді Генеральної прокуратури України на доводи звернення ОСОБА_4, тобто, перебрав на себе функції та повноваження, які йому не належать.

Водночас, ОСОБА_4 відповідь Генеральної прокуратури України на виконання рішення відповідного суду від 22.03.2016 року за № 19-32417-16 у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

На переконання позивача, рішення за виконавчим листом виконано своєчасно та належно, а отже, відсутній факт невиконання такого. Таким чином, за відсутності факту невиконання рішення суду про зобовязання боржника вчинити певні дії неправомірно застосовувати до боржника штраф у сумі 680,00 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву /а.с.62-63/, зазначив, що вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення, що зобовязує боржника вчинити певні дії чітко визначено спеціальним законом, відповідно до якого державного виконавця зобовязано забезпечити виконання рішення суду у певні строки, не порушуючи права сторін, з одночасним застосуванням санкцій у разі невиконання вимог Закону України «Про виконавче провадження.

Проаналізувавши лист від 22.03.2016 року № 19-32417-16, адресований ОСОБА_4, державним виконавцем зроблено висновок, що боржником рішення суду не виконано у спосіб та в порядку визначеному виконавчим листом, оскільки відповідь не містить відповідей на усі поставлені заявником заяви та клопотання.

Отже, на переконання представника відповідача, постанова про накладення штрафу на боржника є правомірною, прийнятою у відповідності до вимог норм чинного законодавства, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Третя особа, ОСОБА_3, у судове засідання не зявився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року у справі № 2а-7517/12/1370 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням вимог законодавства, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Генерального прокурора України під час розгляду звернення ОСОБА_4 від 09 липня 2012 р. та зобовязати Генерального прокурора України надати відповідь по суті звернення, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено /а.с.140-147/.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року апеляційну скаргу Генерального прокурора України задоволено; апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року у справі № 2а-7517/12/1370 в частині задоволення позову ОСОБА_4 до Генерального прокурора України про визнання протиправними дій Генерального прокурора України під час розгляду звернення ОСОБА_4 від 09 липня 2012 року та зобовязання надати відповідь по суті звернення скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін /а.с.134-139/.

Вищим адміністративним судом від 21.01.2015 року прийнято постанову у справі № К/800/9957/14, касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до Генерального прокурора України про визнання протиправними дії, допущені під час розгляду звернення від 09.07.2012 року та надання відповіді по суті звернення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року змінено: визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України, допущені під час розгляду звернення ОСОБА_4 від 09.07.2012 року, та зобовязано Генеральну прокуратуру України розглянути звернення позивача з прийняттям рішення із повідомленням останнього; а решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін /а.с.148-159/.

26.11.2015 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-7517/12/1370 про примусове виконання рішення суду в частині: визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України, допущені під час розгляду звернення ОСОБА_4 від 09.07.2012 року, та зобовязати Генеральну прокуратуру України розглянути звернення позивача з прийняттям рішення із повідомленням останнього /а.с.68/.

За заявою ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа, постановою державного виконавця від 25.01.2016 року відкрито ВП № 49912554 /а.с.71/.

Державним виконавцем 26.04.2016 року винесено постанову про накладення штрафу від 26.04.2016 року ВП № 49912554 /а.с.104-105/, відповідно до якої за невиконання рішення суду про зобовязання боржника вчинити певні дії, накладено на (боржника) Генеральну прокуратуру України штраф у розмірі 680,00 грн.

Позивач вважаючи таку протиправною та такою, що слід скасувати, звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно зі частиною першою статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (втратив чинність) від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обовязок державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отже, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов'язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями стосовно накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду державний виконавець невідкладно розпочинає вчиняти дії щодо примусового виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (абз. 1 ч. 2 ст. 75 Закону україни «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, у разі невиконання боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на останнього накладається штраф.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до вимоги державного виконавця від 19.02.2016 року № 20.1-332/14 зобовязано Генеральну прокуратуру України у строк до 5 днів з моменту одержання вимоги виконати вимоги виконавчого листа, розглянути звернення ОСОБА_4 з прийняттям рішення та повідомленням останнього. У разі невиконання зазначених вимог у той же строк надати письмове пояснення про причини невиконання. Документи направити до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України. Крім цього, боржника у виконавчому провадженні попереджено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин на нього буде накладено штраф відповідно до ст 89 закону україни «Про виконавче провадження, а також, що за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі ст. 382 Кримінального кодексу України /а.с.90-91/.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога одержана 25.02.2016 року /а.с.92/.

Відповідно до листа від 29.02.2016 року № 19-28234вих-16 повідомлено, що Генеральною прокуратурою України організовано виконання постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлено, що виконати виконавчий документ у строк до семи днів з моменту винесення постанови з обєктивних причин виявилось неможливим, оскільки проведення перевірки та прийняття рішень по суті звернення ОСОБА_4 від 09.07.2012 року потребує витребування матеріалів наглядових проваджень підпорядкованих прокуратур та проведення інших дій, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення /а.с.94/.

10.03.2016 року державним виконавцем повторно скеровано вимогу Генеральній прокуратурі України, відповідно до якої зобовязано боржника терміново повідомити про захист, що вжиті/вживаються з метою виконання рішення суду щодо розгляду звернення позивача ОСОБА_4 з прийняттям рішення із повідомленням останнього /а.с.94-95/.

22.03.2016 року за вх. № 19-32417-16 державного виконавця проінформовано, що на виконання виконавчого документу розглянуто звернення ОСОБА_4 від 09.07.2012 року з прийняттям рішення по суті та повідомленням стягувача про прийняте рішення /а.с.97/ та надіслано таке ОСОБА_4 /а.с.98-99/.

Представник відповідача пояснив, що проаналізувавши відповідь надану стягувачу ОСОБА_4 боржником не надано відповідь на звернення ОСОБА_4 від 09.07.2012 року, зокрема, щодо відмови в виконанні вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» в частині покликання на документи для службового використання; не підтверджено/спростовано віднесення таких документів до документів для службового користування з наданням відповідних документів, якими вищевикладені документи віднесені до цієї категорії та, які відповідно до цього, не можуть бути надані ОСОБА_4; при проведенні перевірки владних управлінських дій на відповідність вимогам наведених у зверненні законодавчих документів як прокурора Дніпровського району м. Києва так і прокурора м. Києва, не надано інформації щодо забезпечення повного використання прав, наданих ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» з наданням можливості бути присутнім ОСОБА_4 при розгляді його звернень відповідним органом; не надано інформації щодо повідомлення ОСОБА_4, з яких причин йому відмовлено щодо залучення Управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України, згідно з клопотанням від 19.06.2012 року для забезпечення надання розяснень по даті створення, реєстрації, відправці документів та правової оцінки Управлінням організації роботи з документами щодо владних управлінських дій прокурора Дніпровського району м. Києва згідно з інструкції з діловодства в органах прокуратури України (введено наказом виконувача обовязків Генерального прокурора України від 01.04.2010 року № 18) ОСОБА_4 міг сам звернутись до прокурора м. Києва з клопотанням про таке, але наведені у вказаному листі ОСОБА_4 від 09.07.2012 року факти дають, як на думку ОСОБА_4, йому підстави розглядати вірогідність того, що не у повній мірі він може довіряти таким розясненням /а.с.70/.

Крім вказаного, на переконання представника відповідача, прокурор Симоненко Ю. не уповноважений надавати відповідь на виконання рішення суду за відповідним виконавчим листом стягувачу ОСОБА_4

Вказані дії мали наслідком прийняття оскаржуваної постанови.

Суд зважає на покликання представника позивача, що ОСОБА_4 вказана відповідь не оскаржувалась, в той же час, стягувачем ОСОБА_4 25.04.2016 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 04.05.2016 року) та 16.06.2016 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19.05.2016 року) державному виконавцю надіслані звернення щодо невиконання боржником рішення Вищого адміністративного суду України від 21.01.2015 року.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, суд дійшов висновку, що у зв'язку зі спливом строку, передбаченого для добровільного виконання рішення суду та відсутністю у державного виконавця на момент винесення постанови про накладення штрафу інформації про вчинення позивачем дій, спрямованих на його повне виконання згідно з виконавчим документом, державний виконавець діяв правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що таке прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2016 року.

Головуючий суддяКравців О.Р.

СуддяБратичак У.В.

СуддяКузан Р.І.