Рішення № 62431139, 27.10.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2514/16-ц

Номер провадження 2/404/1929/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Мосійчук А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від обов»язку по сплаті аліментів, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментах, яка утворилася на даний час, повністю у розмірі 58989,61 грн.,

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та в обґрунтування зазначила, що 8 вересня 1999 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Від шлюбу, є син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровоград від 17.03.2000 року у справі №2-1721-2000 на користь відповідача було стягнуто з позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 03.03.2000 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1

28.03.2000 р. Кіровським районним судом був виданий виконавчий лист №2-1721 за зазначеним рішенням суду .

Зазначається, що у 2000 р. відповідач заявила позивачу під час сварки, що ОСОБА_4 не його син. Після таких заяв про сплату аліментів не могло бути і мови.

У вересні 2014 року державні виконавці з Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції повідомили позивачу про те, що станом на 01.06.2014 р. рахується заборгованість по сплаті аліментів, у розмірі 52520,28 грн. Таким чином, у вересні 2014 р. позивач дізнався, що починаючи з березня 2000 р. на нього автоматично нараховувалась заборгованість по сплаті аліментів.

06.06.2014 р. начальником Кіровського відділу Кіровоградського міського управління юстиції було затверджено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що стягувач подала заяву з проханням направити виконавчий лист за місцем фактичного проживання боржника у м.Чернівці.

27.08.2014 р. стягувач подала до Першотравневого відділу державного виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції заяву про примусове виконання.

01.09.2014 р. Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ було відкрите виконавче провадження, на підставі виконавчого листа №2-1721, від 28.03.2000 р.

Позивач починаючи з 2000 р. і по сьогодні на постійному або тимчасовому проживанні за кордоном не перебував, офіційно працевлаштовувався на роботу, був належним чином зареєстрований за місцем фактичного проживання, тому про ухилення від сплати аліментів з його боку не може бути і мови.

Крім того, виконавчий лист має бути пред'явлений до виконання одразу після його видачі.

Як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2014 р. №8997/05-36/8, заява про примусове виконання за виконавчим листом 361721, від 28.02.2000 р. була подана стягувачем 27.08.2014 р., тобто через 14,5 років після видачі виконавчого документа.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах №9808/120314 та довідки-розрахунку №7554/05-36/8 від 03.11.2015 р. відкрито тільки у вересні 2014 р., а до того часу відбувалось автоматичне нарахування заборгованості по сплаті аліментів.

Позивач не сплачував аліменти весь цей час тільки тому, що через заяви стягувача вважав, що стягувач не має претензій по сплаті аліментів.

Позивач та його представник вважають, що саме стягувач є винною у виникненні боргу по сплаті аліментів. На даний час позивач має іншу сім'ю, і в нього на утриманні знаходиться дитина від другого шлюбу, не має постійної роботи, а тимчасові заробітки ледь дозволяють утримувати сім'ю. Необхідність погашати заборгованість по сплаті аліментів ставить позивача та його сім'ю у досить скрутне матеріальне становище, а тому просить задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала та просить відмовити в задоволенні позову з посиланням, що відповідачем ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 07.06.1997року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазанчає , що в1999 року перебувала вдома з сином, за адресою: АДРЕСА_1. Син спав, вона готувалась до святкування Дня народження сина. Після опівночі ОСОБА_1 прийшов додому та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав чіплятися і виражатися нецензурною лайкою. В подальшому спричинив тілесні ушкодження, а саме, погрожуючи фізичною розправою, схватив ніж, замахнувся на неї і прикрившись рукою, отримала поріз другого пальця правої руки. Схопивши сина на руки, вибігла до сусідів та викликала правоохоронців.

Відповідно до висновку СМЕ № 49 від 12.01.1999 р. відповідачу було спричинено тілесні ушкодження.

Після спричинення тілесних ушкоджень боялася за своє життя та життя малолітнього сина, а тому відразу переїхала жити до своїх батьків, в подальшому з позивачем не спілкувалася. 08.09.1999 року шлюб було розірвано.

Після розлучення було подано позовну заяву про стягнення аліментів зі ОСОБА_1 на утримання дитини. 17.03.2000 року, під час розгляду у Кіровському районному суді позову про стягнення аліментів з ОСОБА_1, останній на судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, заперечень не мав, але в подальшому аліменти не платив .

Через деякий час звернулася до Кіровської державної виконавчої служби у м. Кіровограді та за місцем роботи ОСОБА_1, де повідомили, що 20.03.2000 року позивач звільнився з роботи та місце знаходження останнього їм не відоме.

У 2012 році дізналася, що ОСОБА_1 проживає у м. Чернівці та повідомила інспектора ДВС, але в подальшому ніяких дій зі сторони Кіровської ДВС не було. Тому 09.10.2013 року повторно звернулася із заявою до Кіровської ДВС з проханням направити виконавчий лист за фактичним місцем проживання боржника, до м. Чернівці, що і було зроблено.

Відповідно до рішення суду, ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, але станом на час досягнення сином повноліття заборгованість становить 58987,61 грн., а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено наступні факти.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а. с. 9).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8).

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровоград від 17.03.2000 року у справі №2-1721-2000 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 03.03.2000 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а. с. 11).

28.03.2000 р. Кіровським районним судом був видано виконавчий лист №2-1721 за зазначеним рішенням суду (а. с. 10) та було здано на виконання до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Згідно паспорту позивача ОСОБА_1, змінив місце проживання 23.11.2001 року виписався з АДРЕСА_3 та 01.02.2004 року зареєструвався за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 60).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Відповідно до ст. 12 Закону України « Про виконавче провадження» боржник зобов»язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування(у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплатим заборгованості по аліментам, якщо вона виникла в зв»язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що махє істотне значення.

За ч.3 цієї статті суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості , якщо буде встановлено , що вона виникла внаслідок не пред»явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку щодо задоволення позову частково, і звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-1721 від 28.03.2000 року, виданому Кіровським районним судом м. Кіровограда на користь ОСОБА_2 в розмірі 52407,61грн.за період з 03.03.2000року по 01.06.14 року.

Оскільки з матеріалів справи вбачається що позивач з 2000року спеціально не змінював місця проживання, проживав за адресою своєї реєстрації, мав постійні офіційні місця роботи, визнав позов відповідача про стягнення аліментів повністю, що зазначено у відповідному рішенні суду про стягнення аліментів ( а.с. 11), згідно наданого розрахунку державного виконавця ( а.с. 66) вбачається , що за період з березня 2000року по вересень 2014 року аліменти не сплачувались ( а.с. 64). Згідно листа Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кіровоград від 03.08.16 року даний виконавчий лист знаходився на виконанні у цьому відділі з 09.06.2000року по 06.06.14 року ( а.с. 106). 06.06.14 року винесено Постанову цього ж відділу про закінчення виконавчого провадження , оскільки до відділу надійшла заява стягувача з проханням направити виконавчий лист за фактичним місцем проживання боржника в м. Чернівці ( а.с. 12). Та від 01.09.14 року відкрито виконавче провадження Першотравневим відділом ДВС Чернівецького МУЮ ( а.с. 13).

У зв»язку з зазначеним позивач почав сплачувати аліменти , про що свідчить розрахунок ( а.с. 19).

Відповідач стверджує, що вона ще 09.10.13 року зверталась до Кіровського (нині Фортечний) відділу ДВС з зазначенням щодо направлення виконавчого листа за місцем проживання боржника у м. Чернівці у зв»язку з чим надає копію її заяви ( а.с. 30).

Дану заяву суд оцінює критично, оскільки це є лише ксерокопія листа і при тому , що він датований нею нібито 09.10.13 роком, штамп Кіровського ВДВС стоїть за березень 2016 року.

Як з»ясовано судом в судовому засіданні , відповідач як стягувач по виконавчому провадженні, скарг на дії чи бездіяльність державних виконавців за період з 2000року по 2014 рік , як і заяв про розшук боржника , про його притягнення до кримінальної відповідальності за несплату аліментів не подавала.

При цьому, до відділу надійшла заява стягувача у зв»язку з чим прийнята постанова ВДВС від 06.06.14 року про направлення виконавчого листа по місцю проживання боржника ( а.с. 2) .

Згідно наданої суду довідки Приватного нотаріуса Романюк Г.В. , встановлено, що нею ОСОБА_1 03.04.2012 року було засвідчено справжність його підпису на заяві до компетентних органів про дозвіл на тимчасову поїздку за межі України до Росії в період з 01.04.12 року по 01.08.12 року його неповнолітньому сину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження , в супроводі матері- ОСОБА_2

Позивач у справі стверджує, що відповідач знала його місце проживання, тому за необхідністю без проблем звернулась за отриманням і отримала даного виду дозвіл.

Таким чином, спростовується зазначення відповідача , що позивач як боржник по виконавчому провадженні змінював постійно місця проживання, роботи , з метою уникнення від сплати аліментів.

Згідно наданої суду копії трудової книжки позивача вбачається, що він з 2000року до березня 2012 року офіційно працював і мав можливість сплачувати аліменти відповідно до виконавчого листа.

З урахуванням позиції ст.197 СК України, суд приходить до висновку, що між сторонами в минулому склались такі обставини , за яких позивач не вважав за потрібне добровільно сплачувати аліменти, а відповідач вживати заходи до їх стягнення у примусовому порядку. Та оскільки в суді знайшли підтвердження той факт, що стягувач вже на 2012 рік знала місце проживання боржника і лише згідно її заяви 06.06.2014 року було вирішено питання про направлення виконавчого листа за фактичним місцем проживання ( а.с. 12), є всі підстави вважати , щодо наявності підстав для задоволення позову та звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за період з 03.03.2000року по 01.06.14 року, у зв»язку з тим, що вона виникла внаслідок непред»явлення без поважної причини виконавчого листа особою, на користь якої присуджено аліменти.

Згідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 489,70грн судового збору.

В іншій частині вимог відмовити у зв»язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

У зв'язку із вищенаведеним та керуючись ст.ст. 180,188, 197 СК України, ст. ст.11, 60,88, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від обов»язку по сплаті аліментів, задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-1721 від 28.03.2000 року, виданому Кіровським районним судом м. Кіровограда на користь ОСОБА_2 в розмірі 52407,61грн.за період з 03.03.2000року по 01.06.14 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 489,70грн судового збору.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда