Ухвала суду № 62429175, 02.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1213/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

02 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника відповідача-2 Гурняка О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування протоколу в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо скасування свідоцтва про хворобу від 16.02.1996 № 1 військово-лікарської комісії при Щорському районному військовому комісаріаті Чернігівської області на його ім'я (протокол від 20.01.2016 № 184 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України);

- зобов'язати відповідача скасувати протокол Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 20.01.2016 № 184 в частині скасування свідоцтва про хворобу від 16.02.1996 № 1 військово-лікарської комісії при Щорському районному військовому комісаріаті Чернігівської області на його ім'я.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

17.10.2016 відповідач-2 звернувся до апеляційного суду із клопотанням, в якому просив прийняти додаткову постанову про:

- скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в частині залучення Центральної військово-лікарської комісії в якості співвідповідача;

- стягнення з ОСОБА_3 сплачений ЦВЛК судовий збір у розмірі 1 450 грн згідно наданої квитанції до суду та направити його на рахунок Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, клопотання та заперечення на нього, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо доводів заяви відповідача-2 про скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в частині залучення Центральної військово-лікарської комісії (далі - ЦВЛК) в якості співвідповідача.

Відповідач-2 у заяві, що розглядається, зазначає, що у поясненнях до апеляційної скарги, які були подані до апеляційного суду 11.10.2016, представником Центральної військово-лікарської комісії було заявлено вимогу про скасування вказаного вище рішення суду першої інстанції. Така вимога була обґрунтована тим, що відповідач-2 не є окремою юридичною особою та не має адміністративної процесуальної дієздатності, а тому суд першої інстанції протиправно залучив ЦВЛК в якості співвідповідача.

З огляду на викладене, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Питання про залучення ЦВЛК в якості співвідповідача було вирішено судом першої інстанції процесуальною ухвалою в судовому засіданні 19.07.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 193 КАС особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Проте, в апеляційній скарзі відповідача-2 не було заявлено вимогу про скасування рішення про залучення його співвідповідачем, а пояснення від 11.10.2016 були подані після закінчення строку апеляційного оскарження. З огляду на це, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції вирішив не всі вимоги апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 185 КАС ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Таким чином, відповідач-2 міг висловити свої заперечення щодо залучення його співвідповідачем у справі у апеляційній скарзі з оскарження постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року. Вказані заперечення апеляційний суд міг взяти до відома, оцінюючи відповідність оскаржуваної постанови. При цьому, повноважень апеляційного суду щодо скасування ухвал, які окремо не оскаржуються, у тому числі і процесуальних ухвал суду першої інстанції, які не викладено окремим документом, норми КАС не передбачають.

Поряд із цим, щодо доводів відповідача-2, викладених у заяві, що розглядається, апеляційний суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 2.1 глави 2 розділу 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві, юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення) для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу І Положення штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

Згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3. глави 2 розділу І Положення ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до підпункту 2.3.5 пункту 2.3. глави 2 розділу І постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

З аналізу викладеного вбачається, що ЦВЛК є суб'єктом владних повноважень у розумінні норм КАС.

При цьому, порядок фінансування суб'єкта владних повноважень, а також відсутність у нього власних бюджетних асигнувань, про що зазначає відповідач-2, не впливає на адміністративну процесуальну дієздатність такого органу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

З матеріалів справи вбачається, що заявляючи вимоги про скасування рішення ЦВЛК, позивач, проте, заявив вимоги до Міністерства оборони України, яке оскаржувані рішення та дії не вчиняло.

Згідно ч. 1 ст. 52 КАС суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність залучення належного відповідача у справі - ЦВЛК.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для винесення додаткової постанови в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо залучення ЦВЛК у якості співвідповідача.

Щодо питання розподілу судових витрат варто зазначити, що приймаючи постанову від 12 жовтня 2016 року, колегія суддів апеляційного суду не вирішувала питання розподілу судових витрат (судового збору), оскільки такий розподіл, у даному випадку, не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Тобто, із зазначеної норми слідує, що суб'єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення, підлягають сплаті лише два види витрат, пов'язаних з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою. Такий вид судових витрат, як судовий збір, відповідачу поверненню не підлягає.

Аналогічну позицію було висловлено Вищим адміністративним судом України (ухвала від 22.04.2010 по справі № К-15271/09).

Враховуючи, що відповідач-2 у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, то такий вид судових витрат як судовий збір йому не відшкодовується, а тому підстави для задоволення заяви в частині вирішення питання щодо стягнення з позивача судового збору теж відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 168, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про винесення додаткової постанови.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2016.