Ухвала суду № 62429145, 01.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2113/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу в сумі 192 526,60 грн, яка винесена Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 05.04.2016 року за №Ф-80025781702, про визнання протиправним та скасування рішення №91/0018841702 про застосування штрафних санкцій на суму 19 848,94 грн від 15.04.2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_2 займається нотаріальною діяльністю відповідно до свідоцтва Міністерства юстиції України про право на заняття нотаріальною діяльністю від 09.04.2004 року НОМЕР_1, а з 01 березня 2010 року зареєстрована як приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу, що підтверджується посвідченням про реєстрацію приватної нотіральної діяльності №226 від 01.03.2010 року, перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ.

Працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року; дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2016 року №111/17-2/НОМЕР_2/26 у якому зазначено встановлені під час перевірки порушення приватним нотаріусом вимог чинного законодавства України, зокрема: заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 616,25 грн. внаслідок безпідставного зменшення чистого оподатковуваного доходу на суму витрат у розмірі 3625,00 грн., що не пов'язані з нотаріальною діяльністю та не підтверджені документами бухгалтерського обліку.

В акті також було вказано, що аналізом Книги обліку доходів та витрат було встановлено, що позивачем у 2012 році на підставі платіжних доручень від 11.01.2012 №5 на суму 650,00 грн., від 13.03.2012 №14 на суму 800,00 грн., від 14.11.2012 №40 на суму 300,00 грн., від 11.06.2912 №25 на суму 900,00 грн., квитанцій та чеків на суму 975,00 грн. до складу витрат віднесено вартість спожитої електроенергії.

Разом з цим, вказаних платіжних документів до перевірки не надано.

Крім того, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, було встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 192 526,60 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 67 201,43 грн., за 2013 рік на суму 70 049,54 грн., за 2014 рік на суму 55 275,63 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску зводиться до того, що нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має здійснюватися з урахуванням максимальної величини бази нарахування на суму середньомісячного річного оподатковуваного доходу.

На думку контролюючого органу платник податків - самозайнята особа річну суму чистого оподатковуваного доходу у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску повинен відобразити пропорційними рівними частками у розрізі 12 місяців відповідного року, і від цих пропорційних часток нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

У той же час, при дослідженні звітності з єдиного внеску контролюючим органом було встановлено, що суму чистого оподатковуваного доходу за відповідний рік позивачем у розрізі 12 місяців було розподілено непропорційно, а саме, в усі місяці, окрім грудня (а в звіті за 2012 рік окрім січня), було зазначено суму доходу, яка відповідає мінімальному прожитковому мінімуму, а в місяці, що залишився - решту суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого у відповідному році.

Також податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті за результатами перевірки, у розмірі 192 526,60 грн., у тому числі за 2012 рік - у розмірі 67 201,43 грн., за 2013 рік - у розмірі 70 049,54 грн., за 2014 рік - у розмірі 55 275,63 грн.

На підставі висновків акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 року №Ф-1 0003921702 на суму недоїмки у розмірі 192 526,60 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.02.2016 року №176/000616702/36 грн., яким на позивача накладено штраф у розмірі 19 848,94 грн.

Рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 31.03.2016 року №590/14/10-36-10-01-04 (а.с. 137) та від 14.04.2016 року №677/14/10-36-10-01-04 скарги позивача були задоволені, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 року №Ф-1 0003921702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 29.02.2016 року №176/000616702/36 скасовано.

Скасовуючи вказану вимогу та рішення Головне управління ДФС у Київській області виходило з того, що їх було прийнято за формою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, та зобов'язано Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняти нову вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій.

З урахуванням рішень Головного управління ДФС у Київській області та на підставі висновків Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2016 року №Ф-8 0015781702 на суму 192 526,60 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.04.2016 року №91/0018841702, яким на позивача накладено штраф у розмірі 19 848,94 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2016 №5552/К/99-99-11-02-02-25 скаргу в частині вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2016 року № Ф-8 0015781702 залишено без розгляду, а в частині, що стосується скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 15.04.2016 року №91/001881702, - без задоволення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями

Отже, позивач протягом перевіряємого періоду мав статус платника єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В силу положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 статті 1 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України № 2464-VІ нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 2464-VІ передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.09.2012 року № 5292-VI) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, з аналізу викладених положень Закону №2464-VІ слідує, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом перевіряємого періоду був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 (яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309 та діяла до 08.01.2014 року) (далі - Порядок №22-2), наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за № 1628/24160 та діяв до 30.04.2015 року) (далі - Порядок №454).

Відповідно до пункту 3.4 Порядку №22-2 фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.

Тотожнє положення містилось і в пункті 3.4 Порядку №454, відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454.

Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №454 та Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону № 2464-VІ (34.7 %).

Жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, сума чистого оподатковуваного доходу позивача, зазначена у відповідній податковій декларації про майновий стан і доходи, за 2012 рік становить 364244,16 грн., за 2013 рік - 436399,63 грн., за 2014 рік - 193400,00 грн.

Згідно акта перевірки за даними звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки, позивачем визначено суми доходів, які відповідають сумам доходів, заявленим у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки.

Судом першої інстанції встановлено, що суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік у розмірі 364244,16 грн. у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік позивачем було розподілено помісячно наступним чином: за січень - 352140,16 грн., за лютий-березень - 1073,00 грн., за квітень-червень - 1094,00 грн., за липень-вересень 1102,00 грн. за жовтень-листопад - 1118,00 грн., за грудень - 1134,00 грн.

Суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік у розмірі 436399,63 грн. у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік позивачем було розподілено помісячно наступним чином: за січень-листопад - 1147,00 грн., за грудень - 423782,63 грн

Суму чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік у розмірі 193400,00 грн. у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік позивачем було розподілено помісячно наступним чином: за січень-листопад - 1218,00 грн., за грудень - 180002,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що задекларована позивачем сума доходу, з якої було розраховано єдиний внесок за 2012-2014 роки, відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки.

При цьому здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу у наведений спосіб не суперечить вимогам чинного законодавства.

Контролюючий орган, проводячи відповідний розрахунок належної до сплати суми єдиного внеску, на власний розсуд застосував максимальну базу нарахування єдиного внеску, визначивши відповідну суму шляхом множення ставки єдиного внеску на добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму у відповідному місяці, тим самим безпідставно збільшивши грошові зобов'язання позивача.

Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначена у звітах сума єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі перерахована до бюджету. Наведені обставини також не заперечувались відповідачем.

Тому враховуючи, що позивачем як фізичною особою, що провадить незалежну професійну діяльність, обчислено базу нарахування єдиного внеску з дотриманням вимог Порядку №454, Порядку №22-2 та Закону № 2464-VІ, а саме, виходячи із суми чистого доходу, що визначено в податковій декларації про майновий стан і доходи, вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 192 526,60 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Встановлене Актом перевірки заниження чистого оподатковуваного доходу внаслідок завищення витрат за 2012 рік на суму 3625,00 грн. не вплинуло на суму єдиного внеску, яку належало сплатити до бюджету.

Таким чином, база для нарахування єдиного внеску не може бути більшою сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно сума єдиного внеску за рік не повинна бути більшою ніж 34,7 %, нарахованих на добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" у 2012 році був встановлений наступний прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Отже, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік дорівнювала 19278,00 грн. (1134,00 грн. х 17), з чого слідує, що максимальна сума єдиного внеску за цей звітний період становить 6689,47 грн. (19278,00 грн. х 34,7%), у той час як позивачем за 2012 рік нараховано та сплачено єдиного внеску в розмірі 30345,00 грн.

Таким чином, позивачем сплачено єдиний внесок за 2012 рік в сумі, яка перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Що стосується рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.04.2016 №91/0018841702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, то суд першої інстанції вірно вказав, що за відсутності правових підстав для донарахування позивачеві єдиного внеску та формування відповідної вимоги, вказане рішення, враховуючи його похідний характер від вимоги, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 02 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.