Ухвала суду № 62428427, 02.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Булгакова Г.В.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 408/6458/16-ц

Провадження № 22ц/782/816/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Фарятьєва С.О.

за участю секретаря: Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 26 серпня 2016 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Свердловського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області про поновлення строку, визнання дій державного виконавця незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк",

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Біловодського районного суду Луганської області зі скаргою на незаконні дії державного виконавця та начальника відділу ДВС та зобов'язання вчинити певні дії. Просила суд поновити строк оскарження постанов виконавчого провадження ВП № 36801705, ВП № 36801595 Свердловського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції у Луганській області. Визнати дії державного виконавця Свердловського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції у Луганській області Головко Т.П. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 36801705, ВП № 36801595, накладання арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження, розшук майна ОСОБА_2 незаконними. Зобов'язати Свердловський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції у Луганській області скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2013 року, постанову про розшук майна боржника від 21.10.2013 року та надіслати (повідомити) органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, інформацію про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_2. Судові витрати покласти на державного виконавця Головко Т.П. Свердловського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції у Луганській області, бездіяльність якого оскаржується.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 26 серпня 2016 року у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця та начальника відділу ДВС та зобов'язання вчинити певні дії позивачу відмовлено, а скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_2 через її представника ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вона посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 26 серпня 2016 року скасувати і направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання апелянт та її представник не з'явилися про причини неявки суд не повідомили, про місце та час судового засідання повідомлені у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку та залишаючи скаргу ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту винесення оскаржуваних постанов минуло більше трьох років, а заявник лише зараз намагається оскаржити постанови без зазначення жодних обґрунтувань та пояснень цьому та чому не робив це раніше. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона не отримувала постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2013 року та взагалі не була сповіщена щодо дій державного виконавця по примусовому виконанню судового рішення, а дізналася про це лише у червні 2016 року, заявник не надала суду доказів поважності причин пропуску строку.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможна, виходячи з наступного.

Відповідності до положень ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За правилами ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її права чи свобод; - у триденний строк, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частина 2 зазначеної норми права вказує на те, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Тобто поновлення процесуального строку можливе лише за правилами ст. 73 ЦПК, а саме за клопотанням сторони або іншої особи у разі про пропущення з поважних причин. При цьому положеннями ст. 72 ЦПК України передбачено наслідки які настають при пропущенні процесуальних строків, а саме залишення без розгляду. Залишаючи скаргу без розгляду суд першої інстанції посилався на положення ст. 72 ЦПК України.

У той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано, роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», що суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження) їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК України.

Суд першої інстанції не вирішив питання з якого моменту почався обчислюватися строк на подачу скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36801705, ВП № 36801595, накладення арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження. Судом першої інстанції не перевірено та не з'ясовано чи було направлено Свердловським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2013 року ВП № 36801595 та ВП № 368001705, копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, копія постанови про розшук майна боржника від 21.10.2013 року у спосіб зазначений статтями 25, 40, 57 закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час проведення виконавчих дій.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи 25.08.2016 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування письмових доказів, а саме: постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2013 року, постанови про розшук майна боржника від 21.10.2013 року. Суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України не розглянув зазначене клопотання, хоча надання зазначених письмових доказів має значення для розгляду скарги в частині поновлення строку на оскарження вказаних постанов.

В ході розгляду даної справи місцевим судом не дотримано вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, суд не перевірив усі обставин, на які посилалася заявник у скарзі, не надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За таких обставин, на підставі ст.312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 312, 317. 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 26 серпня 2016 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді: