Рішення № 62427362, 31.10.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 415/3205/15-ц

Провадження № 22ц/782/766/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Коротенка Є.В.,

суддів: Авалян Н.М., Фарятьєва С.О.,

при секретарі - Поповій Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 червня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору застави рухомого майна недійсним, визнання кредитного договору частково недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

При цьому позивач зазначив, що на підставі кредитного договору № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року відповідач отримав від банку кредит у розмірі 59774 грн. 96 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 29.01.2013 року.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі, а саме - надав кредитні кошти в розмірі 59774 грн. 96 коп.

У порушення договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим відповідач станом на 27.04.2015 року має заборгованість перед кредитором у сумі 38711 грн. 97 коп., яка складається з наступного:

- 7774 грн. 28 коп. - заборгованість за кредитом (тіло кредита);

- 11981 грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 238 грн. 46 коп - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 18717 грн. 69 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 26.01.2006 року уклали Договір застави рухомого майна. Згідно з вказаним Договором застави відповідач надав в заставу придбаний за кредитні гроші автомобіль Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: Легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

З огляду на викладене позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року в сумі 38711 грн. 97 коп. вилучити у відповідача ОСОБА_2 та передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк»:

- предмет застави - автомобіль Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2;

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_2

Також позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі знаттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору застави рухомого майна недійсним, визнання кредитного договору частково недійсним.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що з 14.04.1984 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, а відтак автомобіль Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 є спільним майном подружжя, тобто позивачка є співвласницею транспортного засобу.

Як дружина ОСОБА_2 та співвласниця вона не бажала та не надавала ніякої згоди на укладення кредитного договору та договору застави.

Вважає, що кредитний договір № LGY0AU01280412 від 26.01.2006р. в частині п.1.3.; п.2.1.3. (останнє речення); п.2.2.6.; п.2.2.10.; п.2.2.11.; п.2.3.2 абзаци 2; 5; 6; 8; 9; 10; 11; п.2.3.7.; п.2.3.8. та договір застави не відповідає вимогам чинності правочину, встановлених ч. 1,4 ст.203 ЦК України, та є недійсним, тому просила суд:

- визнати договір застави рухомого майна від 26.01.2006 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, недійсним та вважати його таким з моменту укладання;

- визнати кредитний договір № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року недійсним в частині п.1.3.; п.2.1.3. (останнє речення); п.2.2.6.; гі.2.2.10.; п.2.2.11.; п.2.3.2 абзаци 2; 5; 6; 8; 9; 10; 11; п.2.3.7.; п.2.3.8. та кінцевого положення «СОГЛАСИЕ» недійсним з моменту укладання (а.с.66-68).

14 січня 2016 року Лисичанським міським судом Луганської області винесено ухвалу про притягнення ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення (а.с.73).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13.06.2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави були задоволені. Суд вирішив (з урахуванням ухвали суду від 05.10.2016 року про виправлення описки у судовому рішенні):

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року в сумі 38711 грн. 97 коп. вилучити у відповідача ОСОБА_2 та передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» :

- предмет застави - автомобіль Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2;

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_2

- звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Daewoo, модель: Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 387 грн. 12 коп.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_2 про визнання договору застави рухомого майна недійним, визнання кредитного договору частково недійсним суд відмовив.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення суду скасувати.

Також не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким:

- визнати договір застави рухомого майна від 26.01.2006 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 недійсним та вважати його таким з моменту укладання;

- визнати кредитний договір № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року недійсним в частині п.1.3.; п.2.1.3. (останнє речення); п.2.2.6.; гі.2.2.10.; п.2.2.11.; п.2.3.2 абзаци 2; 5; 6; 8; 9; 10; 11; п.2.3.7.; п.2.3.8. та кінцевого положення «СОГЛАСИЕ» недійсним з моменту укладання.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_3 такою, що не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з аналізу ч.1 ст.546, ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № LGY0AU01280412, відповідно до якого відповідач отримав від банку кредитні кошти на придбання автомобіля та оплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення - 29.01.2013 року ( а.с.14-15).

Виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх зобов'язань за кредитним договором перед ОСОБА_2 не заперечувалось позичальником (а.с.56), його дружиною - ОСОБА_3 (а.с.66), його представником в суді першої інстанції (а.с.137) та у повній мірі підтверджується іншими матеріалами справи: ордером розпорядженням № LGY0AU01280412 про надання кредиту від 26.01.2006 року (а.с.16); меморіальним ордером від 26.01.2006 року (а.с.16-звор.); платіжним дорученням № 314224-126 від 23.01.2006 року (а.с.17); свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Daewoo, модель Т13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 (з відміткою про заборону відчуження у зв'язку з наявністю договору застави з ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.23); квитанцією від 27.11.2012 року про часткове погашення ОСОБА_2 кредиту шляхом перерахування грошової суми у розмірі 4200 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_6 (а.с.57); витягом з банківського рахунку № НОМЕР_6 ОСОБА_2 за період з 26.01.2006 року по 23.09.2015 року (а.с.99-103); договорами страхування (а.с.104-108) додатковою угодою № 1 до кредитного договору № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року та додатком до нього - графіком погашення заборгованості на період з 25.01.2012 року по 26.01.2013 року ( а.с. 109-111).

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договірних кредитних правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору № LGY0AU01280412 від 26 січня 2006 року та в межах яких ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 59774 грн. 96 коп. на придбання автомобіля та оплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення - 29.01.2013 року. ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором перед банком належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед кредитором:

- 7774 грн. 28 коп. - заборгованість за кредитом (тіло кредита);

- 11981 грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 238 грн. 46 коп - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

При цьому колегія суддів Апеляційного суду Луганської області не приймає до уваги посилання апелянта ОСОБА_2 на незаконність підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором, оскільки з позовними вимогами до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 до суду не звертався, достатніх належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх доводів суду не надав.

Щодо нарахування пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором колегія суддів Апеляційного суду Луганської області зазначає наступне.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення АТО забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Відповідач з 13.09.2013 року зареєстрований та проживав на території м. Лисичанська Луганської області (а.с. 2, 33).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до зазначеного переліку м. Лисичанськ Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому у телеграмі від 05.11.2014 № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО», Нацбанк України надав роз'яснення по реалізації норми про заборону нарахування пені та штрафів по кредитам згідно з Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де підкреслює, що реалізація прав осіб, передбачених статтею 2 Закону, не потребує отримання банком любих інших документів, в тому числі сертифікатів про форс-мажорні обставини торгово-промислової палати.

Як вбачається із матеріалів справи, пеня за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором була нарахована позивачем за період з 12.04.2006 року по 27.04.2015 року, тобто частково і після 14 квітня 2014 року (а.с.6, 265).

Суд першої інстанції зазначене до уваги не прийняв та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 14 квітня 2014 року по 27 квітня 2015 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Також частинами 3-5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Про застосування позовної давності в суді першої інстанції заявляв представник ОСОБА_2 (а.с.137-звор.), причини пропущення позовної давності ПАТ КБ «ПриватБанк» визнати поважним не просило, а тому, на думку колегії суддів, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 12 квітня 2006 року по 14 квітня 2014 року задоволенню не підлягають за спливом строку позовної давності.

Щодо посилання апелянта на незастосування судом строку позовної давності відносно інших сум заборгованості колегія суддів зауважує, що, відповідно до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Приймаючи до уваги, що 27.11.2012 року ОСОБА_2 в якості часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26 січня 2006 року сплатив 4200 грн.(а.с.57), що необхідно розцінювати як вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що перебіг позовної давності перервався, а позивачем строк звернення до суду (в частині позовних вимог щодо заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісійними) не пропущений.

При визначенні розміру заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26 січня 2006 року колегія суддів приймає до уваги і той факт, що жодних своїх розрахунків боржник суду не надав.

Судом також встановлено, що 26 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач в забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26 січня 2006 року надав в заставу належне його на праві власності рухоме майно - автомобіль Daewoo, модель Т13110, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі:НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.20-21).

Відповідно до п.3 Договору застави нерухомого майна максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 39742 грн. 50 коп.

У своїй позовній заяві до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору застави рухомого майна недійсним, визнання кредитного договору частково недійсним ОСОБА_3 посилається на те, що з 14.04.1984 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, а тому, відповідно до положень ст.60 Сімейного кодексу України є співвласницею предмета застави - автомобіля Daewoo Т13110, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Оскільки, ст.578 ЦК України, ст.6 Закону України «Про заставу» передбачено отримання згоди усіх співвласників при передачі майна, що є у спільній власності, а вона такої згоди не давала, просила:

- визнати договір застави рухомого майна від 26.01.2006 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, недійсним та вважати його таким з моменту укладання;

- визнати кредитний договір № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року недійсним в частині п.1.3.; п.2.1.3. (останнє речення); п.2.2.6.; гі.2.2.10.; п.2.2.11.; п.2.3.2 абзаци 2; 5; 6; 8; 9; 10; 11; п.2.3.7.; п.2.3.8. та кінцевого положення «СОГЛАСИЕ» недійсним з моменту укладання.

На думку колегії суддів Апеляційного суду Луганської області, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, укладаючи 26 січня 2006 року Договір застави рухомого майна та Кредитний договір № LGY0AU01280412, ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зміст правочинів не суперечити положенням ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому сторони правочинів мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочини були вчинені у формі, встановленій законом та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Щодо посилання ОСОБА_3 на відсутність її згоди на укладання угод, що передбачають передання спільного майна у заставу, то колегія суддів зауважує, що у Кредитному договорі № LGY0AU01280412, що було укладено одночасно із Договором застави рухомого майна, міститься підпис від імені ОСОБА_3 під текстом про надання нею згоди на укладання ОСОБА_2 Кредитного договору № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року, отримання ним кредитних коштів та їх використання згідно умов зазначеного договору, а також надання ним у заставу ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіля Daewoo Т13110 на забезпечення виконання зобов'язань за договором (а.с.15-звор.).

При цьому, в порушення вимог ст.60 ЦПК України, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний підпис було виконано не нею, ОСОБА_3 суду не надала.

Відповідна судова почеркознавча експертиза у справі не призначалась і не проводилась. Незважаючи на роз'яснення, у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, судом апеляційної інстанції прав та обов'язків сторін та на попередження про можливі наслідки вчинення або не вчинення ОСОБА_3 певних процесуальних дій щодо доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, ні в апеляційній скарзі, ні при апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 або її представник клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляли.

Також судом встановлено, що в межах досудового кримінального провадження (розслідування) за заявою ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення (а.с.138-139) почеркознавча експертиза не призначалась та не проводилась. Досудове розслідування за заявою не закінчено, жодних процесуальних висновків слідчим не зроблено.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно.

Фактів недобросовісної дії сторін угоди судом не встановлено, доказів на підтвердження наявності таких дії особами, що беруть участь у справі, не надано.

Посилання апелянта ОСОБА_3 на припинення її поруки (а.с.270-271) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки жодних угод, які б передбачали її поручительство за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року укладено не було.

Відповідно до ч.1 ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

При цьому ч.1 ст.576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до положень статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України закріплено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містяться у ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу».

При таких обставинах суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, цілком обґрунтовано та законно в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року звернув стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2

Колегія суддів при розподілі судових витрат приймає до уваги, що, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13.06.2016 року в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року в сумі 19994 грн. 28 коп. вилучити у ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) та передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк»:

- предмет застави - автомобіль Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2);

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2).

Звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 12.04.2006 року по 14.04.2014 року відмовити за спливом строку позовної давності, а за період з 14.04.2014 року по 27.04.2015 року - за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13.06.2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору застави рухомого майна недійсним, визнання кредитного договору частково недійсним залишити без змін.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13.06.2016 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір суми судового збору, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», з 387 грн. 12 коп. до 199 грн. 94 коп.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 червня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року в сумі 19994 грн. 28 коп. вилучити у ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) та передати в заклад Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк»:

- предмет застави - автомобіль Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2);

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2).

Звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, модель T13110, 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 12 квітня 2006 року по 14 квітня 2014 року відмовити за спливом строку позовної давності, а за період з 14 квітня 2014 року по 27 квітня 2015 року - за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 червня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору застави рухомого майна недійсним, визнання кредитного договору частково недійсним залишити без змін.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 червня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір суми судового збору, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», з 387 грн. 12 коп. до 199 грн. 94 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: