Ухвала суду № 62425661, 25.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/965/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Татарин Б.Т.

з участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Оперативного командування "Північ" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Оперативного командування "Північ" про визнання протиправним та скасування п.6 наказу від 07 квітня 2016 року №141,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Оперативного командування (далі ОК) "Північ" про визнання протиправним та скасування п.6 Наказу від 07 квітня 2016 року №141 про накладення на нього дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності начебто за те, що військовою частиною польова пошта (Вч ПП) В1688, в якій він проходив службу на посаді начальника юридичної групи, не подавалися звіти за 1 кв. 2016 року. Разом з тим, протягом 1 кв. 2016 року він взагалі був відсутній у військовій частині, оскільки з листопаду 2015 року перебував у зоні проведення антитерористичної операції (далі АТО), полігонах, госпіталю, відпустці, а до частини повернувся лише у квітні 2016 року, тобто після закінчення 1 кварталу.

Жодних пояснень з цього приводу в нього не відбирали.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оскільки позивач проходив службу на командній посаді, був керівником групи, навіть знаходження його за межами військової частини не звільняє від відповідальності за не виконання очолюваною групою службових обов'язків. Крім того, Вч ПП В1688 припускалися факти неподання звітів з претензійно-позовної роботи не лише в 1 кв. 2016 року, а й протягом 2015 року. Також, відповідач зазначив, що оскільки в теперішній час позивач демобілізований, то відповідно до ч.4 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України (далі ДСЗС України) усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано п. 6 Наказу командувача військ ОК "Північ" від 07 квітня 2016 року №141, яким на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність під час проходження військової служби на посаді помічника командира військової частини-польова пошта В1688 - начальника юридичної групи.

В апеляційній скарзі ОК "Північ" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОК "Північ", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Указом Президента України "Про призначення суддів" №302/2013 від 23 травня 2013 року позивача призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області. Указом Президента України "Про переведення суддів" №81/2015 від 14 лютого 2015 року переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

30 січня 2015 року ОСОБА_2 відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №15/2015 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією. ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією на посаді помічника командира бригади з правової роботи начальника юридичної групи Вч ПП В1688.

06 квітня 2016 року юридичної службою ОК "Північ" було проведено аналіз стану претензійної та позовної роботи у військах ОК "Північ" за 1 кв. 2016 року.

Під час проведення аналізу, встановлено, що у Вч ПП В1688 є непоодинокі випадки неподання звітності з претензійно-позовної роботи, необхідність подання яких передбачено п.3.9 Інструкції №686 від 14 грудня 2007 року.

07 квітня 2016 року командувачем військ ОК "Північ" видано Наказ №141 "Про результати претензійно-позовної роботи за 1 кв. 2016 року у військових частинах ОК "Північ", в п.6 якого за неналежну організацію позовної роботи у Вч ПП В1688, самоусунення від виконання завдань доручених за посадою, порушень п.п.3.9, 3.11 Інструкції, п.п.12, 14 п.10 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року; Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 ДСЗС України на помічника командира Вч ПП В1688 з правової роботи начальника юридичної групи Вч ПП В1688 майора юстиції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність.

29 квітня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взагалі ніяким чином не досліджував обставини правопорушень, які інкримінуються позивачеві, не відбирав від нього пояснень, не проводив співбесіду та не з'ясував причин неподання звітності. Крім того, строки, передбачені ст. 87 ДСЗС України для притягнення до дисциплінарної відповідальності за неподання звітів за 2015 року, станом на 07 квітня 2016 року сплинули.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. ст. 86, 87 ДСЗС України.

В апеляційній скарзі ОК "Північ" вказується, що судом першої інстанції легковажно проігноровано вимоги виконання своїх безпосередніх посадових обов'язків ОСОБА_2 щодо представництва інтересів військової частини в судах загальної юрисдикції, ведення претензійної та позовної роботи її аналізу та подання звітності.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" та Законом України "Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України".

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає ДСЗС України.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 ДСЗС України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно з вимогами ст. 4 ДСЗС України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Так, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, відповідно до ст. 45 ДСЗС України, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.ст. 83-95 цього Статуту.

Згідно з вимогами ст. 83 ДСЗС України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84 ДСЗС України).

Як вбачається з ст. 85 ДСЗС України, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування, відповідно до ст. 86 ДСЗС України, командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наведене свідчить про те, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.

Таким чином, ДСЗС України вимагає, щоб перед застосуванням дисциплінарного стягнення до військовослужбовця, командир впевнився, що правопорушення вчинено саме цим військовослужбовцем, нагадати йому про необхідність виконання обов'язків, обов'язкова є його вина, а при виборі міри відповідальності повинні бути враховані індивідуальні обставини, визначені ст. 86 цього Статуту.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт взагалі ніяким чином не досліджував обставини правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_2, не відбирав від нього пояснень, не проводив співбесіду та не з'ясовував причин неподання звітності.

Разом з тим, за поясненням позивача, в періоди з 04 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2015 року, з 18 лютого 2016 року по 10 березня 2016 року він був відряджений до зони АТО, з 13 лютого 2016 року по 18 лютого 2016 року знаходився у відпустці, а з 24 березня 2016 року по 28 квітня 2016 року проходив лікування, весь цей час обов'язки начальника юридичної групи виконував інший військовослужбовець.

Крім того, оскільки службове розслідування не проводилось, строки, передбачені ст. 87 ДСЗС України для притягнення до дисциплінарної відповідальності за неподання звітів за 2015 року станом на 07 квітня 2016 року сплинули.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, відсутні докази встановлення вини майора юстиції ОСОБА_2

Відтак, застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, є протиправним.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Оперативного командування "Північ" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2016 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.