Ухвала суду № 62425576, 02.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2709/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 (далі - позивач, або ОСОБА_2) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 3616-17 від 17.06.2015 року, податкової вимоги ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 8335-23 від 12.10.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.06.2016 року, на виконання приписів ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №3616-17, яким ОСОБА_2 зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн. Відповідачем також були винесені податкова вимога за №8335-23 від 12.10.2015 року.

В обґрунтування протиправності прийнятих відповідачем рішень позивачем зазначено, що рішенням Одеської міської ради № 6257-VI від 21.01.2015 року було встановлено транспортний податок у м. Одесі. Враховуючи, що транспортний податок, як елемент податку на майно, належить до місцевих податків, то бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Одесі є 2016 рік, а відтак надсилання відповідачем спірного повідомлення-рішення у 2015 році є передчасним та таким, що порушує права позивача.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий податок з громадян України - транспортний податок.

Рішенням Одеської міської ради № 6257-VI від 21.01.2015 року «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» встановлено з 01.01.2015 року на території м. Одеси податок на майно в частині транспортного податку. Позивач є власником автотранспортного засобу, а саме: ACURA, модель ZDX, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 3664 куб. см, у зв'язку з чим 17.06.2016 року ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3616-17, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн., встановлено граничний строк сплати - 60 днів з дня отримання. У зв'язку із несплатою узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 3616-17, боржнику 15.04.2016 року направлено податкову вимогу №8335-23 від 12.10.2016 року.

Представник відповідача також зазначив, що в силу приписів ст.267 ПК України Позивач є платником транспортного податку, будь-які підстави для звільнення його від сплати вказаного податку відсутні, а відтак оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, є правомірними та обґрунтованими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області № 3616-17 від 17.06.2015 року. Скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області № 8335-23 від 12.10.2015 року. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1102,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулась з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що позивач є власником автотранспортного засобу, а саме: ACURA, модель ZDX, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 3664 куб. см, дата першої реєстрації в Україні вказаного автотранспортного засобу - 19.10.2011 року.

17.06.2015 року, на виконання приписів ст. 267 ПК України, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3616-17, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн., встановлено граничний строк сплати - 60 днів з дня його отримання.

20.06.2015 року зазначене податкове повідомлення-рішення направлено відповідачем на адресу позивача, яке відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6502609423231, під час доставки вручено не було та повернуто на адресу Відповідача за закінченням терміну зберігання.

У зв'язку з несплатою позивачем суми податкового зобов'язання, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було вжито заходи щодо погашення податкового боргу відповідачем, а саме: винесено податкову вимогу за № 8335-23 від 12.10.2015 року щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 23.03.2016 року у розмірі 25 000,00 грн.

Податкову вимогу було отримано позивачем 22.04.2016 року разом із листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області вих. № 8908/10/15-53-1700 від 08.04.2016 року з вимогою про надання інформації про наявність у Позивача майна (рухового та нерухомого), яке може бути предметом податкової застави.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон України №71-VIII), яким введено новий податок з громадян України - транспортний податок.

Рішенням Одеської міської ради № 6257-VI від 21.01.2015 «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» встановлено з 01.01.2015 року на території міста Одеси податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно до положень ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (п.267.1.1).

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (п.267.2.1). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті (п.267.3.1).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті (п.267.4). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.267.5.1). Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.267.6.1).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Органи внутрішніх справ зобов'язані до 01.04.2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 01.04.2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики (п.267.6.3). Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.267.7.1). Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.267.8.1).

Колегією суддів встановлено, що об'єктом оподаткування за спірним податковим повідомленням-рішенням є автотранспортний засіб ACURA, модель ZDX, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 3664 куб. см, перша реєстрація в Україні якого відбулась 19.10.2011 року.

Разом з тим, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом України №71-VIII та не поширено на період до набрання вказаним законом чинності, тобто до 01.01.2015 року.

Пунктом 4.3 ст.4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно з п.4.4 ст.4 ПК України встановлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно з п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України). При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПК України).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідно до пп.12.3.5 п. 12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Приписи п.12.5 ст.12 ПК України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року.

Згідно до вимог п.12.3.5 ст.12 ПК України застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України, оскільки до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Таким чином, визначення апелянтом позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням ПК України та є неправомірним.

З урахуванням наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого апелянтом було винесено податкову вимогу, а також враховуючи, що факт виникнення податкової застави у зв'язку із не сплатою грошового зобов'язання в розмірі 25000 грн. порушують права та законні інтереси позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування прийнятої вимоги.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянтом, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян