Ухвала суду № 62424758, 27.10.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2861/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/1264/16 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Демкович Ю. Й., Хома М. В.,

секретар судового засідання Танцюра О.В.

за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2016 по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", третя особа - ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИЛА:

21.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Вимоги аргументовано тим, що він, як Поручитель взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях Боржника, що виникають з кредитного договору від 21.10.2005 року. Зазначив, що позичальником належні платежі за кредитним договором не сплачувались з 31 березня 2011 року, а кредитор заявив вимоги про стягнення заборгованості у листопаді 2014 року і згідно ст. 559 ЦК України просить визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.08.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки кредитор пред'явив вимоги до поручителя ОСОБА_1 у строки передбачені кредитним договором та договором поруки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задоволити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Вказує, що судом невірно обчислено строки пред'явлення вимоги до поручителя і невірно застосовано положення ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк пред'явлення вимоги до поручителя слід обчислювати з моменту несплати чергового платежу боржником.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в скарзі.

ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_1 і йому достеменно відомо про час та місце розгляду справи.

Представник ПАТ "Кредобанк" надіслала заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволення апеляційної скарги та подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор пред'явив вимоги до поручителя ОСОБА_1 у строки передбачені кредитним договором та договором поруки і у відповідності до ст. 559 ЦК України.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він достатньо вмотивований і грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2015 року по справі №607/989/15-ц задоволено позов ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 239/2005 від 21.10.2005 року на суму 13416,54 доларів США, що в еквіваленті становить - 315 299,40грн. (а.с. 16-18),

21.10.2005 року між АТ «Кредит Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №239/2005 і банк надав ОСОБА_3 - 29800 доларів США, з датою повернення кредиту - 30.09.2020 року (а.с. 44 -45).

21.10.2005 року, між АТ «Кредит Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено Договір поруки. Згідно п. 1.1. Договору ОСОБА_1 зобов'язується відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань в повному обсязі за Кредитним договором №239/2005 від 21.10.2005 року (а.с. 10).

Згідно п. 4.6 Договору поруки, цей договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним Договором.

П. 2.1 кредитного договору (а.с. 44), п. 4.6 договору поруки (а.с. 10), встановлений строк виконання основного зобов'язання до 30.09.2020 року і термін дії поруки до спливу трьохрічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, що судом невірно обчислено строки пред'явлення вимоги до поручителя і невірно застосовано положення ст. 559 ЦК України, оскільки строк пред'явлення вимоги до поручителя слід обчислювати з моменту несплати чергового платежу боржником з наступних підстав:

п. 2.1 кредитного договору встановлений строк виконання основного зобов'язання до 30.09.2020 року;

п. 4.6 Договору поруки встановлено, що Договір поруки припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним Договором;

04.11.2014 року ПАТ "Кредобанк" звернулося до суду і Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2015 року по справі №607/989/15-ц задоволено позов ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - в межах строку дії поруки;

спірні правовідносини регулюються нормами ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.

ПАТ "Кредобанк" скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості, пред'явивши вимоги одночасно до боржника ОСОБА_3 і до поручителя ОСОБА_1 - 04.11.2014 року в строки передбачені п. 2.1 кредитного договору, п. 4.6 договору поруки - в межах строку дії поруки, а тому порука позивача по справі за договором від 21.10.2005 року не припинила свою дію.

Враховуючи те, що ПАТ "Кредобанк" реалізував своє право на дострокове погашення кредиту передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України, подавши позов 04.11.2014 року одночасно до боржника і поручителя, то трьохрічний строк дії поруки слід обчислювати саме з 04.11.2014 року, а не з дати сплати останнього платежу, як вказує апелянт.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2015 року набрало законної сили, а поручитель звернувся з позовом про визнання поруки припиненою майже через рік від набрання рішенням законної сили - солідарного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Дана позиція колегії суддів апеляційного суду відповідає зокрема і правовій позиції вказаній у Постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі № 6- 53 цс 14 .

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 154, 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді