Ухвала суду № 62423520, 10.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4911/16 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/6168/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника відповідача (апелянта) - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2016 року про забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2016 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на автомобіль марки «Шкода-Октавія» 2008 року випуску, сірого кольору, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 зареєстрованого за ОСОБА_5

Заборонено вчинення будь-яких дій щодо продажу, обміну, здачі в оренду, передачі в позику, керування, представництва інтересів в органах МВС та будь-яких інших установах з усіх без вийнятку питань, пов'язаних з розпорядженням та управлінням автомобілем марки «Шкода-Октавія» 2008 року випуску, сірого кольору, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, зняття з обліку та постановлення на облік в органах МВС.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивач подав суду заяву про забезпечення позову, яка не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України. Також, позивач не подав суду документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, заборони будь-яким особам вчиняти будь - які дії щодо продажу, обміну, здачі в оренду, передачі в позичку, керування, представництва інтересів в органах ДАІ та будь-яких інших установах з усіх без винятку питань, пов'язаних з розпорядженням та управлінням автомобілем, та жодним чином не обгрунтував необхідність застосування кожного виду забезпечення позову. Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2016 року - скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такої з наступних підстав.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачених ст. 152 ЦПК України не є вичерпний тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Матеріалами справи та судом встановлено, що в серпні 2016р. ОСОБА_3 в інтересах якої діє за дорученням ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні позивача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сліпенького Любомира Романовича, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_8, Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області (правонаступник МРЕВ УМВСУ у Львівській області), територіального сервісного центру МВС у Львівській області (правонаступник відділу реєстраційної та екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району при ГУМВСУ у Львівській області) про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та повернення автомобіля.

16 серпня 2016 року ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «Шкода-Октавія» та заборонити вчинення будь-яких дій щодо продажу, обміну і т.д..

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на автомобіль марки «Шкода-Октавія» 2008 року випуску, сірого кольору, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 зареєстрованого за ОСОБА_5 та заборонити вчинення будь-яких дій, суд врахував, що невжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, задовольняючи заяву про забезпечення позову районний суд виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу автомобіля, який може бути відчужений відповідачем, що зможе утруднення виконання можливого рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвала суду про забезпечення позову не є процесуальним документом, яким закінчено судовий розгляд у справі, тому вирішення заяви про забезпечення позову процесуальним документом, постановленим не Іменем України, не дає підстав для висновку про його незаконність. Така позиція колегії суддів узгоджується з роз'ясненнями, що у п. 1 постанови ПВСУ № 14 від 18.12. 2009 року.

Позовна заява містить достатньо мотивів, за яких на стадії провадження у справі до судового розгляду суд мав підстави для висновку про наявність між сторонами спору, а тому доводи апеляційної скарги про недостатню оцінку доказів наданих позивачем щодо їх належності та достатності при вирішенні питання його забезпечення, не узгоджується з вимогами ЦПК України.

Постановлення ухвали про забезпечення позову суддею без повідомлення сторін, відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України, за змістом якої заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відтак, колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам ст.ст. 151 - 153 ЦПК України та роз'ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

На основі викладеного колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом з дотриманням вимог норм процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета