Рішення № 62422683, 28.10.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6400/16-ц

Провадженя №2/461/1830/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на картці/рахунку шляхом негайного його розблокування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в травні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" без попередження заблокував банківську картку НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Зазначає, що позивач неодноразово заверталася до працівників банку за місцем проживання, а також на гарячу лінію в телефонному режимі з вимогою розблокувати картку. На таку вимогу працівники банку повідомили, що необхідно звертатись в письмовому вигляді на адресу банку. ОСОБА_2 письмово звернулась до відповідача з аналогічним проханням, однак відповіді не отримано. В результаті заблокування картки/рахунку позивач позбавлена права розпоряджатися власними коштами, що знаходяться на картковому рахунку. Ці кошти вона використуває для споживчих потреб та для зберігання власних заощаджень. Вважає, що такі протиправні дії банку позивачу завдають суттєвих незручностей, її права як споживача банківських послуг порушені. Просить позов задоволити.

Позивач та її представники в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять такі задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових заяв чи заперечень до суду не поступило.

На підставі ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є користувачем банківської картки ПАТ КБ "Приватбанк" НОМЕР_2.

В травні 2015 року позивачка дізналася, що відповідач в односторонньому порядку заблокував рахунок позивача без належного повідомлення останньої.

З наявної у матеріалах справи виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 вбачається, що дана картка/рахунок належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 08.02.2016 року, ОСОБА_2 банком запропоновано надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на її рахунок НОМЕР_2 за період з 01.01.2015 року по 24.11.2015 року.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта.

Згідно п.1 ч.9 ст.9 вказаного Закону суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють, зокрема, для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

Позивачем дані документи надавались, а банком отримувались та копіювались при відкритті карткового рахунку. Відтак банк не має права вимагати від клієнтів - фізичних осіб документів, що підтверджують походження коштів, а у клієнта відсутній обов'язок у наданні даних документів.

Окрім того, у судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_2 в досудовому порядку зверталась до Голови правління ПАТ КБ «Приватбанку» Дубілета О.В., представників Західного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою-вимогою про надання пояснень з приводу блокування її картки, надання, при наявності, рішення суду, на підставі якого накладено арешт на її рахунок з повідомленням причини блокування та розблокування її основних та додаткових рахунків банківської картки НОМЕР_2 протягом двох днів з дня отримання заяви.

Оскільки відповіді від банку не надійшло, позивач звернулася до суду для захисту своїх прав.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч.1 і 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Нормою ст.1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Відповідно до п.91 розділу VIII Постанови Правління НБУ від 26.06.2015 року №417 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (далі - Постанова) банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Відповідач як суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен був діяти у відповідності із вимогами ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (надалі Закон), зокрема, щодо дотримання порядку та строків зупинення фінансових операцій, щодо яких є мотивована підозра, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, чи щодо яких застосовані міжнародні санкції.

Відповідно до ч.6 ст.17 Закону строки зупинення фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу та Спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-пятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Належних доказів на підтвердження звернення банку до правоохоронних органів стосовно операцій по рахункам позивача, а також повідомлення його про зупинення права використовувати розрахункові картки та причини такого зупинення відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що блокування коштів позивача за всіх вищезазначених умов можливе максимум на 2 дні, а при блокуванні правоохоронними органами - максимум на місяць. З моменту блокування коштів відповідачем на поточному рахунку позивача, який обслуговується карткою НОМЕР_2, банком пройшло вже більше 16 місяців.

Таким чином, фактично в такий спосіб відповідач протиправно позбавив власності позивача без рішення суду, утримує його майно більше року і блокує повернення коштів, незважаючи на неодноразово подані позивачем заяви, тому такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують майнові права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належними позивачу грошовими коштами на рахунку.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів правомірності заблокування картки/рахунку позивача, відтак суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на картці/рахунку НОМЕР_2 шляхом негайного його розблокування.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, відтак з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 551,20 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 391, 525, 610, 625, 1066, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 197, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299) усунути перешкоди ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) у користуванні та розпорядженні її грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, відкритому в ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299) та обслуговується карткою НОМЕР_2 шляхом негайного розблокування зазначеного вище рахунку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів з моменту його проголошення. У разі, якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.