Постанова № 62422192, 02.11.2016, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/513/14-кр.

Провадження №5/326/4/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Суддя Приморського районного суду Запорізької області Чапланова О.М., розглянувши подання виконуючого обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури про заміну покарання ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури звернувся до суду з поданням про заміну покарання ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 10997766, 34 грн., який у подальшому був змінений ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в сумі 425000 грн., на покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Своє подання мотивував тим, що 09.07.2015 року Приморським районним судом розглянуто кримінальне провадження №1/326/1/2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 10997766, 34 грн. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 замінено основне покарання у виді штрафу на суму 425000 грн.

Засуджений у встановлений ч.1 ст.26 КВК України місячний строк після набрання законної сили вироком суду штраф не сплатив, документ про сплату штрафу до суду не надав.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення тяжкого злочину, санкція ч.3 ст.212 КК України передбачає основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти пяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.ст.53, 73 КК України, ст. 410 КПК України (в редакції 1960 року) просить замінити ОСОБА_1 покарання за вироком Приморського районного суду Запорізької області від 09.07.2015 року у виді штрафу в розмірі 10997766, 34 грн., який у подальшому був змінений ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в сумі 425000 грн., на покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 410 КПК України (в редакції 1960 року) питання про заміну покарання у виді штрафу громадськими роботами, виправними роботами або позбавленням волі відповідно до частини п'ятої статті 53 КК України вирішуються суддею суду, який постановив вирок. Питання про заміну покарання у виді виправних робіт штрафом відповідно до частини третьої статті 57 Кримінального кодексу України, обмеження волі чи позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців відповідно до частини першої статті 58 КК України, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні відповідно до частини першої статті 62 КК України вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем виконання вироку за поданням органу, що відає відбуванням покарання, або за клопотанням колективу. Усі питання, передбачені цією статтею, розглядаються за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

Відповідно до ч.5 ст.53 КК України у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах: 1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості; 2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину; 3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.26 КВК України, в редакції Закону № 1186-VII від 08.04.2014 року, засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне покарання, штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.26 КВК України, в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 року, засуджений зобовязаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом предявлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Відповідно до листа Міністерство юстиції України до керівників управлінь юстиції від 20.01.2005 року № 25-32/93 «Щодо стягнення штрафу із засуджених у відповідності зі ст. 26 КВК України», зміна способу і порядку виконання покарання у вигляді штрафу іншим покаранням регламентована ч. 4 ст. 53 КК України та ст. 410 КПК України; відповідно до останньої норми питання про заміну штрафу іншим покаранням вирішується суддею за поданням органу, що відає відбуванням покарання.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, державний виконавець має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п.10 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції 2016 року, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про розяснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

Отже, з наведеного вбачається, що відповідно до норм чинного законодавства України на державну виконавчу службу покладено обовязок виконання рішень, в тому числі вироків суду щодо стягнення штрафів на підставі виданих судами виконавчих листів та передбачено можливість звернення до суду з питанням про заміну покарання в разі неможливості виконання.

Згідно з розясненнями ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ з приводу питань, які виникають при виконанні судових рішень у кримінальних справах, зокрема про стягнення штрафу, ВССУ вважає, що на підставі ст. 2, п.п. 8.3 ст. 11, п. 2 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України вiд 21.04.1999 р. №606-XIV «Про виконавче провадження», ст.28 КВК України, статей 404, 410 КПК України органи Державної виконавчої служби зобовязані виконувати ухвали та постанови судів у кримінальних справах, у тому числі й у частині примусового стягнення штрафу, уповноважені звертатися до суду про зміну порядку і способу виконання рішення суду (заміну штрафу іншим видом покарання).

На порушення зазначених норм до суду з клопотанням про заміну покарання у виді штрафу позбавленням волі звернувся не орган, що відає відбуванням покарання, як це передбачено ст.410 КПК України 1960 року, а виконуючий обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури. При цьому виконуючий обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури ніяк не мотивує та не обґрунтовує, чому з клопотанням не звертається орган, що відає відбуванням покарання, а він.

Крім того, виконуючим обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури до суду подано тільки клопотання. На підтвердження викладених у клопотанні даних не надано жодного доказу (навіть вироку суду, ухвали апеляційного суду, ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тощо), не вказано, чи знаходиться виконавчий лист на примусовому виконані, у якого органу, чим підтверджується що судове рішення не виконано.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що подання виконуючого обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури про заміну покарання ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Керуючись ст.410 КПК України 1960 року, ст.26 КВК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути подання виконуючого обовязки начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури про заміну покарання ОСОБА_1.

Копію постанови направити до Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом семи діб.

Суддя підпис ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

Призначити попереднє судове засідання в приміщенні на о .

02.11.16