Рішення № 62421594, 01.11.2016, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1738/14-ц

Номер провадження № 2/315/395/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

25.12.2014 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В позові позивач посилався на те, що 05.03.2011 року відповідач у нього взяв в борг 5000 грн. під 15 % за користування грошима на невизначений строк, 28.02.2014 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу, однак той борг не повернув, розмір процентів за період з 05.03.2011 року по 05.12.2014 року становить 33750 грн., прохає стягнути на свою користь суму боргу по договору позики в сумі 5000 грн., проценти за користування за період з 05.03.2011 року по 05.12.2014 року в сумі 33750 грн., та судовий збір в сумі 387,50 грн.

11.02.2015 року заочним рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 05.03.2011 року заборгованість в сумі 38750 грн., з якої кредитні кошти в сумі 5000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 05.03.2011 року по 05.12.2014 року в сумі 33750 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 387,50 грн., а всього 39137,50 грн.

10.10.2016 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області заочне рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 11.02.2015 року скасоване і справу призначено до розгляду в судове засідання на 17.10.2016 року.

17.10.2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з уточненим позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В уточненому позові позивач збільшив позовні вимоги, посилався на те, що 05.03.2011 року відповідач у нього взяв в борг 5000 грн. під 15 % за користування грошима на невизначений строк, 28.02.2014 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу, однак той борг не повернув, розмір процентів за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року становить 50250 грн., прохає стягнути на свою користь суму боргу по договору позики в сумі 5000 грн., проценти за користування за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року в сумі 50250 грн., та судовий збір в сумі 552,50 грн.

У судовому засіданні позивач уточнену позовну заяву підтримав, пославшись на обставини, викладені в позові, суду пояснивши, що спілкувався з відповідачем щодо повернення боргу шляхом телефонного звязку за номером мобільного телефону, але потім відповідач змінив номер мобільного телефону, прохає стягнути на свою користь суму боргу по договору позики в сумі 5000 грн., проценти за користування за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року в сумі 50250 грн., та судовий збір в сумі 552,50 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 вважає, що позов підлягає задоволенню, суду пояснивши, що судом встановлено, що 05.03.2011 року відповідач у позивача взяв в борг 5000 грн. під 15 % за користування грошима на невизначений строк, 28.02.2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу, однак той борг не повернув, розмір процентів за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року становить 50250 грн., прохає стягнути на користь позивача суму боргу по договору позики в сумі 5000 грн., проценти за користування за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року в сумі 50250 грн., та судовий збір в сумі 552,50 грн.

Відповідач позов не визнав, суду пояснивши, що він купив у позивача запасні частини з розстрочкою їх оплати на суму 5000 грн. за два тижні до 03.03.2011 року, коли і була складена розписка, яку він написав власноручно під диктовку позивача, 05.03.2011 року це не дата складення розписки, а дата повернення коштів, при складенні розписки вони були удвох з позивачем, він повернув 5000 грн. боргу і 200 грн. процентів за користування коштами, чому саме таку суму не може пояснити, так як розписка була складена чи за два тижні до 03.03.2011 року чи за півтори тижні він точно пояснить не може, гроші він віддавав в присутності свідка ОСОБА_4 у дворі позивача, прохав в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач повернув гроші 03.03.2011 року, тоді як розписка містить посилання на дату повернення: 05.03.2011 року, прохає в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у нього зі сторонами нормальні стосунки, у 2011 році протягом тижня або може двох тижнів вони з відповідачем займалися ремонтом холодильників, він був водієм, які і коли брав запасні частини відповідач у позивача йому не відомо, він не був присутнім при цьому, однак стверджує, що 03.03.2011 року він був присутній при тому як відповідач повертав гроші позивачу у дворі останнього в його присутності близько 5000 грн., за проценти йому нічого не відомо, при цьому була складена розписка.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він виступає свідком за проханням відповідача, обставини відносин між сторонами йому відомі зі слів відповідача, який йому пояснив, що він в якомусь році купляв у позивача запасні частини з відстрочкою їх оплати, з позивачем на теперішній час неприязні стосунки, так як той звернувся до нього з позовом про повернення боргу за договором позики, справа знаходиться на розгляді у суді, він вважає, що його заборгованість становить 2000 грн., так як частину коштів він повернув, до нього звертався позивач з проханням знайти людей, які зможуть вплинути на відповідача, щоб той повернув борг, він неодноразово, разів 5, звертався до позивача і укладав усні угоди купівлі-продажу запасних частин на свій холодильник з відстрочкою їх оплати, однак розписок при цьому не складав, йому відомо, що і інші жителі села вступали у договірні відносини з позивачем щодо придбання запасних частин з відстрочкою їх оплати.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

05.03.2011 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач взяв в борг у позивача 5000 грн. зі сплатою 15 % за користування на невизначений строк, що підтверджується оригіналом розписки (а.с.27 т.1).

28.02.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу та процентів за користування коштами, що підтверджується поясненнями представника позивача та вимогою (а.с.7 т.1).

Розмір процентів за користування позикою за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року становить 55250 грн., що визначається наступним чином:

5000 грн. х 15% : 100 х 67 місяців = 50250 грн.

На момент розгляду справи судом відповідач позику та проценти за користування не повернув, що підтверджується поясненнями позивача.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного:

Між позивачем та відповідачем склалися правовідносини по договору позики, які регулюються параграфом 1 Позика та умовами договору позики від 05.03.2011 року, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Судом встановлено, що підставою виникнення прав та обов`язків сторін є договір позики, укладений 05.03.2011 року між сторонами

Відповідно до умов договору позики від 05.03.2011 року відповідач взяв в борг у позивача 5000 грн. зі сплатою 15 % за користування на невизначений строк.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до абзацу 2 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язаний відповідно до умов договору позики, в якому невстановлений строк повернення позики, повернути борг на вимогу позивача протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги, однак позику та проценти за її користування не повернув, чим допустив невиконання зобов`язання щодо повернення позики та процентів за її користування.

Відповідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач як позикодавець за договором позики з позовом за захистом свого порушеного майнового права, передбаченого договором позики, шляхом відшкодування збитків у виді неповернутої позики та процентів за її користування, що встановлені договором, в зв`язку з тим, що відповідач як позичальник не виконав свій обов`язок щодо повернення боргу та сплати процентів за її користування, що встановлені договором.

Суд доходить висновку, що майнове право позивача, передбачене договорами позики: повернення боргу та сплата процентів за його користування порушене відповідачем внаслідок його невиконання обов'язку, передбаченого договорами позики, підлягає захисту судом способом відшкодування збитків у виді повернення боргу та процентів за його користування, передбачених умовами договору.

А тому позов підлягає задоволенню як такий, що грунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений дослідженими судом доказами.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача, так як обставини, на які він посилається, не встановлені судом під час встановлення обставин та перевірки їх доказами.

Так, посилання відповідача на укладення договору купівлі-продажу запасних частин на ремонт холодильників з відстроченням їх оплати не підтверджене дослідженими доказами і спростовуються ними, а саме: показаннями позивача, оригіналом розписки, яка не містить посилання на укладення договору купівлі-продажу запасних частин на ремонт холодильників з відстроченням їх оплати.

Суд, оцінюючи показання відповідача щодо дати укладення розписки за два тижні до 03.03.2011 року, виходить з того, що ця обставина не встановлена судом і спростовується показаннями позивача та датою складання розписки саме 05.03.2011 року, яка вказана у самій розписці за підписом відповідача, тоді як розписка не містить дати повернення боргу.

Суд, оцінюючи свідчення свідка ОСОБА_6, не бере їх до уваги в частині обставин правовідносин, які склалися між сторонами, так як останні йому відомі від відповідача, який є зацікавленою особою у вирішенні справи на свою користь.

Однак бере до уваги його свідчення в тій частині, що до нього звертався позивач з проханням знайти людей, які зможуть вплинути на відповідача, щоб той повернув борг, що підтверджує ту обставину, що відповідач не повернув борг позивачу.

Суд, оцінюючи свідчення свідка ОСОБА_4, не бере їх до уваги з огляду не те, що останні є плутаними і спростовуються не тільки показаннями позивача, розпискою, а навіть показаннями відповідача щодо обставин складення розписки.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як позов задоволено на суму 55250 грн., то витрати на сплату судового збору в сумі 552,50 грн. понесені позивачем і документально підтверджені підлягають стягненню відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8-11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 256, 258, 260, 267, 536, 546, 549, 550, 551, 610-612, 625, 629, 1046-1055 ЦК України, договором позики від 05.03.2011 року суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 05.03.2011 року заборгованість в сумі 55250 грн., з якої кредитні кошти в сумі 5000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 05.03.2011 року по 05.10.2016 року в сумі 50250 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 552,50 грн., а всього 55802,50 грн.

З повним текстом рішення особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися 04 листопада 2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ярош С.О.