Ухвала суду № 62420494, 02.11.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1963/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Леміщенко О.О., при секретарі Войтюк О.О., за участю прокурора Булгакова О.В., представника потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014050660000073 від 11.12.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Олександро-Калинове Костянтинівського району Донецької області,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2016 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42014050660000073 від 11.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

12.09.2016 року матеріали зазначеного кримінального провадження після повторного автоматизованого розподілу судової справи були передані в провадження судді Леміщенко О.О.

В підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор та представник потерпілого ОСОБА_1 заперечували проти повернення обвинувального акту, вважали, що порушення норм процесуального закону відсутні.

Дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Обвинувальний акт, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Статтею 291 КПК України встановлені вимоги до обвинувального акту та до реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, обвинувальний акт має містити такі відомості (серед іншого): виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд вважає, що у даному випадку обвинувачення, складене слідчим та погоджене прокурором. є неконкретним за своїм змістом, не містить конкретної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти ОСОБА_3

Так, на думку суду, обвинувальний акт встановлює початок і основу судового розгляду, пред'являє обвинуваченому дані, якими обґрунтовано обвинувачення, що надає останньому можливість підготуватись до захисту. Він також вказує суду межі, в яких повинний відбуватись розгляд, та межі відповідальності обвинуваченого.

Стаття 356 КК України передбачає кримінальну відповідальність за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

З об'єктивної сторони для наявності складу зазначеного злочину необхідно встановити сукупність таких трьох ознак: а) самовільне вчинення будь-яких дій; б) оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією); в) заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді, коли винний реалізує своє дійсне або уявне право незаконними методами.

Суб'єктивна сторона самоправства характеризується умисною виною. Винний усвідомлює, що самовільно, всупереч установленому законом порядку вчиняє дії, передбачає, що його дії можуть завдати значної шкоди інтересам громадянина, державним або суспільним інтересам або інтересам власника, бажає або свідомо допускає настання такої шкоди. Мотиви вчинення самоправних дій на кваліфікацію не впливають, але можуть враховуватись при призначенні покарання.

Суд вважає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення не є відокремленими поняттями. Хоча кожна відомість (поняття) має своє термінологічне значення та відповідає кожне своєму призначенню, загальною рисою їх є відповідність суті обвинувачення. Вказані обставини повинні відповідати не тільки формі, але й змісту. Окрім того, вони повинні бути викладені хронологічно, юридично стисло та мотивовано і саме головне доступно для будь-якої особи, незалежно від освіти, роду занять, або мовних ознак.

Як встановлено з обвинувального акту, в ньому викладені фактичні обставини, при яких скоєно злочини, і які слідчий та прокурор вважають встановленими.

Однак, в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_3 за ст. 356 КК України зазначено перелік дій, вчинених ним, з яких не зрозуміло, який саме злочинний умисел сформував ОСОБА_3, коли та з яким мотивом; з якою метою ним було його «реалізовано» шляхом укладення Договору банківського вкладу (депозиту) №07/ГД-П-09/0-18 від 06.06.2014 року (далі - Договору) та розпорядження здійснити банківську операцію щодо переказу з розрахункового рахунку КДНВП «Кварсит» у банку ПАТ «Терра Банк» на депозитний рахунок КДНВП «Кварсит» у цьому ж банку грошових коштів в сумі 1000000 грн.; який причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_3 в частині укладання Договору та невиконанням ПАТ «Терра Банк» вимог п. 2.7 Договору, а саме - неповерненням депозиту в сумі 1000000 грн., чим, начебто, спричинено значну шкоду інтересам держави в особі КДНВП «Кварсит»; чи було реалізоване ОСОБА_3 в даному випадку своє дійсне або уявне право, в чому саме полягала незаконність методу реалізації цього права.

Фактично, обвинувачений був позбавлений можливості знати суть обвинувачення, оскільки обвинувальний акт не містить відомостей, які є важливими для кваліфікації протиправних дій.

Викладені обставини, повністю співвідносяться з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до п. 65 Рішення у Справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року Європейський суд з прав людини зазначає, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин».

Відповідно до п. 51 Рішення у Справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 року, Суд також нагадує, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

Згідно п. 34 Рішення у Справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому Європейським судом з прав людини у справі «Матточча проти Італії», детально прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого про нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

Окремо слід звернути увагу на те, що зі змісту обвинувального акту вбачається, що значної шкоди діями, які інкримінуються ОСОБА_3, завдано інтересам держави, в той час як потерпілим визначено юридичну особу - КДНВП «Кварсит», і що, в тому числі, суперечить відомостям, викладеним в цьому ж обвинувальному акті в частині того, що матеріальна шкода у розмірі 1000000 грн. заподіяна інтересам власника, тобто обвинувальний акт містить суперечливі відомості.

Також, встановлено, що реєстр матеріалів досудового розслідування має наступні недоліки:

-не зазначено будь-яких відомостей про прийняття під час досудового розслідування такого процесуального рішення, як визнання потерпілим;

-не зазначено будь-яких відомостей про проведення експертизи, в той час як зазначено про наявність трьох постанов про її призначення;

-не зазначено будь-яких відомостей про допуск або призначення захисника ОСОБА_2 для здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_3, в зв'язку з чим неможливо перевірити, на якій стадії захисник вступив у справу та чи дотримано органами досудового розслідування вимогу забезпечення права на захист підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та принцип Верховенства права, закріплений у ст. 8 КПК України, суд вважає, що прокурор та слідчий при складені та погодженні обвинувального акту допустили такі порушення Закону, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Одночасно з цим суд не надає оцінку діям обвинуваченого щодо встановлення наявності або відсутності в цих діях складу кримінального правопорушення, та не досліджує обставини, зазначені захисником в клопотанні, які стосуються письмових доказів, оскільки це виходить за межі підготовчого розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт та додані до нього матеріали прокурору, для усунення виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42014050660000073 від 11.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, з доданими матеріалами повернути до Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області через невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя