Ухвала суду № 62419404, 27.10.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 654/4292/14-ц Головуючий 1 інстанції

Номер провадження: 22-ц/791/2056/16 ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2016 року жовтня місяця 27 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Бездрабко В.О.

Суддів: Борка А.Л.

ОСОБА_3

Секретар: Цулукіані І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись не те, що 07 червня 2014 року помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого позивач довідався, що 06 травня 2014 року ОСОБА_6 складений заповіт, за яким належні заповідачу дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1255 га (кадастровий номер 6522380500:06:001:0031) та площею 2,2893 га (кадастровий номер 6522380500:06:063:0006) останній заповів ОСОБА_5.

Позивач зазначає, що заповіт складений його батьком та посвідчений 06 травня 2014 року секретарем виконкому Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області на користь ОСОБА_5 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки під час посвідчення був порушений порядок його підписання, а саме особисто заповідачем не написано, що заповіт прочитаний ним вголос та підписаний особисто, а цей запис вчинений секретарем за допомогою технічних засобів.

Також, на момент підписання заповіту, ОСОБА_6 через тяжку хворобу не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, з приводу чого позивач на підставі ч.1 ст.225, ч.2 ст.1257 ЦК України просив визнати вказаний заповіт недійсним.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Частиною першою статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно зі ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у ст.1251-1252 ЦК.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат» до нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено, у тому числі, посвідчення заповітів.

Розділом ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року, № 3306/5 ( в редакції станом на 06.05.2014р.) визначений порядок посвідчення заповітів органами місцевого самоврядування.

Так, посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2013 року ОСОБА_6 на праві власності належали земельні ділянки розміром 2,2893 га та 1,1255 га, розташовані на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

07 червня 2014 року ОСОБА_6 помер.

06 травня 2014 року ОСОБА_6 був складений заповіт, за яким заповідач заповів належну йому земельну ділянку розміром 3,42 га на користь ОСОБА_5

Цей заповіт посвідчений секретарем виконкому Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та зареєстрований в реєстрі за №34.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що заповіт записано секретарем виконкому Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області зі слів ОСОБА_6, особу якого встановлено, дієздатність перевірено. У заповіті наявний печатний запис «Заповіт прочитано мною вголос та підписаний особисто». Заповіт містить власноручно виконаний підпис заповідача, із зазначенням останнім свого прізвища та ініціалів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що волевиявлення заповідача під час складання спірного заповіту не було вільним і не відповідало його волі згідно приписів ч.2 ст.1257 ЦК України, з якими закон повязує можливість визнання заповіту недійсним в судовому порядку.

Приймаючи до уваги положення ч.3 ст.203 ЦК України щодо свободи волевиявлення особи під час вчинення правочину, доводи апеляційної скарги про те, що надрукована у заповіті, а не власноручно написана фраза: «Заповіт прочитано мною вголос та підписаний особисто» не дає можливості встановити дійсне волевиявлення заповідача, не заслуговують на увагу, оскільки факт виготовлення заповіту за допомогою технічних засобів не є викривленням волі заповідача, тим більше, що вказаний заповіт підписаний ОСОБА_6 особисто, що не заперечується і не ставиться під сумнів жодним із учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Посилання позивача ОСОБА_4 про те, що на час складання оспорюваного заповіту його батьку ОСОБА_6 виповнилося 72 роки, він хворів на онкологічне захворювання та проходив курс лікування, що негативно вплинуло на розуміння заповідачем вчинюваних ним дій на момент складання заповіту, спростовуються висновком судової-психіатричної експертизи №316 від 09 червня 2016 року, згідно якого ОСОБА_6 в момент складання та підписання заповіту 06 травня 2014 року психічними розладами не страждав, міг розуміти значення своїх дій, міг ними керувати та давати їм належну оцінку (а.с.82-87).

Переконливих доказів, які б спростовували висновок експертизи, позивачем не надано та не заявлено про такі в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно досліджені обставини справи, зібраним доказам дана правильна оцінка, а апеляційна скарга обґрунтованих доводів щодо спростування висновків суду не містить і тому підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: В.О.Бездрабко

Судді: А.Л.Борко

ОСОБА_3