Рішення № 62417081, 19.10.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2775/2016 Справа № 490/7234/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Гудковій Є.С.,

за участі представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення пенсії, виплаченої надміру,

ВСТАНОВИВ :

В липні 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі УПФУ) звернулося до суду із наданням позову до відповідача про повернення надміру виплаченої пенсії у сумі 7 338 грн. 81 коп.Як правову підставу позову зазначено ст. 50 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та ст.стс. 1166, 1212,1213, 1215 ЦК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності відповідача, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, в порядку заочного розгляду.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку в УПФУ з 28.04.2009 року та отримував пенсію у звязку із втартою годувальника, призначену відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування за померлу матір ОСОБА_2 З 01.07.2014 року виплата пенсії була припинена у звязку із закінченням навчання.

05 жовтня 2015 року відповідач звернувся до УПФУ з заявою № 305 (4603) про поновлення виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника як дитині-сироті. В заяві ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом, що він ознайомлений зі своїми правами та обов'язками та зазначив, що не отримує ініші види пенсії чи допомоги.

З 10 серпня 2015 року відповідачеві була поновлена виплата пенсії у звязку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, в тому числі, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

В січні 2016 року позивачеві стало остаточно відомо, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги особам, які не мають право на пенсію та інвалідам ІІ групи з 08 квітня 2015 року у розмірі 1074,00 грн. щомісяця.

Як вбачається з копії Акту огляду МСЕК від 07.04.2015 року № 357910, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з квітня 2015 року за загальним захворюванням, є непрацездатним на період тривалого лікування , інвалідність встановлено до травня 2016 року.

УПФУ 02 березня 2016 року було прийнято рішення № 15\3 , відповідно до якого виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.03.2016 року.

Листом УПФУ від 03.03.2016 року № 26666\04 відповідач був ознайомлений з сумою переплати ( у зв'язку з неповідомленням УПФУ про отримання державної соціальної допомоги особам, які не мають право на пенсію та інвалідам ІІ групи в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради) за період з 10.08.2015 року по 29.02.2016 року у розмірі 7338,81 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

З ст. 50 цього Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» , громадяни України, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону ( 63 роки) або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За ст. 4 цього Закону , державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:

1) досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;

2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ;

3) є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини);

4) є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 14 цього Закону , одержувачі державної соціальної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають державну соціальну допомогу, про обставини, що можуть вплинути на умови призначення державної соціальної допомоги та її виплату. У разі невиконання цього обов'язку та одержання у зв'язку з цим зайвих сум державної соціальної допомоги одержувачі повинні відшкодувати органам, що призначають державну соціальну допомогу, надміру виплачені суми.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1212 ЦК України дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобовязання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду України , викладеній в Постанові по справі № 6-3090 цс15 від 02 березня 2016 року, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобовязання.

Характерною особливістю кондиційних зобовязань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобовязання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобовязання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобовязанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобовязання виникає за наявності таких умов:

набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що предявлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не повязаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція позадоговірний зобовязальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та субєктним складом підпадає під визначення зобовязання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Разом з тим, у дійсних правовідносинах сторні відсутня обовязкова підстава для застосування визначеної позивачем правової підстави повернення безпідставно набутого майна- а саме умови набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Адже позивачем не оспорюється і таке підтверджено матеріалами справи , що ОСОБА_1 мав і має право на пенсію по втраті годувальника, яка йому була призначена УПФУ з 10 серпня 2015 року. При цьому з системного аналізу положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вбачається, що можуть бути повернені лише суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера . Проте цим Законом не передбачена пряма залежність права на пенсію та її отримання від отримання особою інших видів державної соціальної допомоги .

В даному випадку відповідач отримував державну соціальну допомогу як інвалід ІІ групи ( а не особа, яка не має права на пенсію) , призначена ця допомога Управлінням Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради . А право відповідача на отримання цієї допомоги разом з отриманням пенсії- виходить за межі предмету заявлених позовних вимог.

За такого, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва ОСОБА_4