Ухвала суду № 62415305, 01.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 812/7408/12Головуючий у 1-й інстанції Ярошенко А.Г.Пр. № 22-ц/778/2969/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Осоцького І.І.,

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року за заявою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закритого обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі Банк) до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення і зняття з реєстраційного обліку

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення суду у цій справі (т.с. 2 а.с. 176-179), в якій просив доповнити заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2013 року наступним: «Зобовязати ВАТ «Державний ощадний банк України» надати інше постійне житло у м. Запоріжжя ОСОБА_2, ОСОБА_5 в межах житлової площі передбачених чинним законодавством».

В обґрунтування заяви зазначав, що при ухваленні рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», суд першої інстанції не застосував вимоги ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК Української РСР та не зазначив в резолютивній частині рішення про надання іншого постійного житла особам, які підлягають виселенню.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року (т.с. 2 а.с. 201), з урахуванням ухвали суду першої інстанції про виправлення описки від 08 червня 2016 року (т.с. 2 а.с. 216), у задоволенні заяви ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 203-206) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, відповідно до якого доповнити рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2013 року у цій справі наступним: «Зобовязати ВАТ «Державний ощадний банк України» надати інше постійне житло у м. Запоріжжя ОСОБА_2, ОСОБА_5 в межах житлової площі передбачених чинним законодавством».

У судове засідання 01 листопада 2016 року повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України належним чином (т.с. 3 а.с. 1-6) всі особи, які беруть участь у справі, не зявились (окрім представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю (т.с. 3 а.с. 7) ОСОБА_3 та представника Банку (позивача) за довіреністю (т.с. 3 а.с. 8) ОСОБА_7В.), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у цій справі, та на підставі ст. 305 ч.2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу за відсутністю останніх за присутністю представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю (т.с. 3 а.с. 7) ОСОБА_3 та представника Банку (позивача) за довіреністю (т.с. 3 а.с. 8) ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, керувався ст. 220 ЦПК України та виходив із того, що на на виконання вищезазначеного рішення суду від 04.09.2013 року був виданий виконавчий лист № 812/7408/12, який предявлений до примусового виконання, строк на виконання якого закінчився 30.07.2014 року (а.с. 173 т.с. 2).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, судом було правильно встановлено, що у цій справі Комунарським районним судом м. Запоріжжя 05 квітня 2013 року було ухвалено заочне рішення (т.с. 2 а.с.80-83), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2013 року (т.с. 2 а.с. 134-137), відповідно, набрало законної сили, та яким позов Банку у цій справі було задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору реєстровий номер 2791 від 22 серпня 2008 року - чотририкімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 15788317. Вказана квартира загальною площею 56,3 кв. м., яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 15465 від 22.08.2008 р., реєстровий номер 157883317 на користь позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» для погашення боргових зобовязань ОСОБА_6, 05.07.1965 р. н., за кредитним договором № 827 від 22.08.2008 року на загальну суму 533988,87грн.

Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем ПАТ «Державний ощадний банк України» від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України „Про іпотеку", а саме укладання договору купівлі - продажу з будь-якою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління AT «Ощадбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки за цінами на рівні, не нижчими за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом до укладання договорів купівлі - продажу.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку в Управлінні державної міграційної служби України у Запорізькій області.

Вирішено питання про судові витрати.

В силу вимог ст. 220 ч. 2 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції у цій справі строк на виконання вищезазначеного заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя на час подачі у квітні 2016 року (т.с. 2 а.с. 176) вищезазначеної заяви відповідачем ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі вже закінчився, зокрема 30 липня 2014 року (виконавчі листи № 812/7408/12, видані судом першої інстанції Банку 04.09.2013 року для примусового виконання цього рішення із зазначенням цього строку відносно виселення з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 (т.с. 2 а.с. 170) та відносно виселення з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 (т.с. 2 а.с. 173).

Крім того, на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України апеляційним судом встановлено, що виконавчі провадження № 40567791 та № 40567015 за вищезазначеними виконавчими листами № 812/7408/12 від 04.09.2013 року відносно виселення з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вже закінчені постановами державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 від 28.11.2013 року (т.с. 2 а.с. 169 та 172 відповідно) у звязку із фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі за своїм змістом фактично є доводами апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, а не доводами для ухвалення додаткового рішення в останній, передбаченими ст. 220 ч. 1 ЦПК України, при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції обставинах цієї справи, ці доводи відповідача не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції або її зміни.

У разі відмови апеляційним судом відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку судових витрат у вигляді судового збору 275,60 грн. (т.с. 2 а.с. 222а), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_9ОСОБА_10