Рішення № 62413293, 06.10.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4139/16

Справа №760/8881/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

16.05.2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та уточнивши вимоги просила визнати протиправними та самочинними будівельні роботи, які виконуються ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести несучо - огороджувальні конструкції, горище та дах житлового будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану відповідно до технічної документації на житловий будинок та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м Києві було здійснено реєстрацію (погодження) декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири № 2 у будинку АДРЕСА_1 від 05.02.2016 р. №KB082160360196 без наявного речового права на частину житлового будинку і без згоди інших співвласників будинку (квартири № 1), з наданими суперечливими відомостями, у зв'язку з чим, будівельні роботи призвели до порушення прав власників квартири № 1 вказаного житлового будинку.

Зазначає, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним житловим будинком, проте відповідачем були зруйновані зовнішні стіни квартири № 2, які відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, є несучо-огороджувальними конструкціями будинку і відповідно до чинного законодавства належать на праві спільної власності всім власникам багатоквартирного будинку, а тому розпорядження таким майном має здійснюватися за їх спільною згодою.

Також, позивач зазначає, що відповідачем під час здійснення будівельних робіт було зруйновано частину горища, яке також знаходиться у спільній власності усіх співвласників спірного будинку, а тому користування, володіння та розпорядження ним здійснюється за згодою всіх співвласників будинку АДРЕСА_1.

Позивач посилається, що відповідачем фактично було знесено половину житлового будинку для подальшої його реконструкції, хоча в декларації про початок будівельних робіт зазначено, що буде здійснюватись реконструкція квартири № 2 спірного житлового будинку, тобто відповідач, на думку позивача, вийшла за межі вказаної декларації, а тому її дії слід кваліфікувати як самочинне будівництво.

Також позивач посилається, що будівельні роботи, які здійснюються зі сторони відповідача, призвели до руйнування квартири № 1, у зв'язку з чим, спірний будинок знаходиться в аварійному стані, що підтверджується Актом від 29.04.2016 року. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний за власний рахунок привести несучі стіни та дах (горище) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до попереднього стану відповідно до технічної документації на будинок.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що будівельні роботи відповідачем здійснюються правомірно, що підтверджується зареєстрованою декларацією про початок виконання будівельних робіт, яка у встановленому законом порядку не скасована та не визнана незаконною.

Крім того зазначає, що будинок АДРЕСА_1 відноситься до будинків двоквартирних масової забудови, а не до багатоквартирного будинку, а тому горище та несучі конструкції спірного будинку не є спільною сумісною власністю власників квартири № 1 та № 2 в цьому будинку.

Також, представник відповідача посилається, що реконструкція квартири відповідача в будь-якому випадку передбачає зведення несучо-огороджувальних конструкцій, горища та даху, що підтверджено проектною документацією.

Вважає, що позивачем не доведено заявлених вимог, як і причинно-наслідкового зв»язку між будівельними роботами по реконструкції квартири №2 та недоліками частини будинку АДРЕСА_1 і квартири №1, в якому проживає позивач, оскільки не задовільний стан спірної будівлі був наявний ще до початку будівельних робіт.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа-ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив винести законне та обґрунтоване рішення виходячи з інтересів малолітніх дітей.

Представник третьої особи - Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що квартира № 1 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності у рівних частинах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.05.2004 року НОМЕР_1 (а.с.6).

Судом також встановлено, що квартира № 2 у спірному будинку належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 12.08.2006 року та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 12.08.2006 року (а.с.86-88).

Вбачається, що будинок АДРЕСА_1 має дві квартири, а тому відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507) такі будинки відносяться до «Будинків двоквартирних масової забудови» (код 1121.1).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-VIII, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

Цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно п. 6 ст. 1 цього Закону до спільного майна багатоквартирного будинку належать приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Як вбачається з матеріалів справи в будинку АДРЕСА_1 наявні лише дві квартири, а тому суд вважає, що даний будинок не відноситься до багатоквартирного, а отже горище та несучі конструкції будинку АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю власників квартир №1 та №2 в цьому будинку.

Посилання позивача на абз. 2 п. 2.1 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» є безпідставне, оскільки дана Інструкція розроблена з метою нормативно-методичного забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (п. 1.1 Інструкції).

Відповідно до ст. 356 ЦК України, спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що частки сторін у праві власності на горище та несучі конструкції будинку не визначені та відповідних доказів позивачем не надано.

Також , позивачем не надано доказів того, що в розумінні вимог ст. 368 ЦК України горище та несучі конструкції двоквартирного житлового будинку є спільною сумісною власністю власників квартир, які знаходяться у такому будинку.

Згідно ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності.

З вищезазначеної норми вбачається, що виключно зареєстрована Декларація про початок будівельних робіт дає право відповідачу виконувати будівельні роботи.

Так, в матеріалах справи наявна Декларація про початок виконання будівельних робіт, а саме реконструкції квартири № 2 в буд. АДРЕСА_1 (а.с.79-82).

Декларація про початок виконання будівельних робіт в передбаченому законом порядку не скасована та не визнана незаконною.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснюючи будівельні роботи, вийшла за межі зареєстрованої декларації, а реконструкція належної частини будинку відповідача , зачіпає стіни, горище чи дах квартири № 1.

Окрім того, відповідно до пункту 4.1 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів» (затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р №45), завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

ДБН А.2.2-3:2014 затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 4 червня 2014 року №163.

В той же час, відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція - перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Таким чином вбачається, що проект реконструкції квартири №2, в частині перебудови несучих елементів не суперечить ДБН А.2.2-3-2014, оскільки в зареєстрованій Декларації, а також проекті реконструкції, реконструкція квартири №2 в будинку АДРЕСА_1 передбачає наявність мансарди.

Крім того, реконструкція квартири відповідача, як вбачається з наданої проектної документації, передбачає зведення несучо-огороджувальних конструкцій, горища та даху житлового будинку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що самочинне будівництво стосується будівництва нового об'єкту, а не реконструкції існуючого.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації відносяться до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо порушення відповідачем вищевказаних вимог при здійсненні будівельних робіт по реконструкції та таких доказів не було надано і позивачем по справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання будівництва незаконним та самочинним, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до моменту реконструкції, згідно з Висновком дослідження технічного стану будівельних конструкцій від 25 березня 2016 року технічний стан даху та покрівлі визнаний як ветхий (стан несучих елементів аварійний), технічний стан стін та перегородок визнаний як задовільний (елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту), технічний стан перекриття визнане як незадовільне (експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту) (а.с.100-141).

У Висновку в таблиці №1 описано недоліки (дефекти і пошкодження) будинку АДРЕСА_1, а саме: деформація, пошкодження вимощення по периметру будівлі; деформація, руйнування цокольної частини фундаменту, відпадання оздоблення - плитки в осях «1-2» по осі Д; руйнування оздоблення, сліди вогкості на поверхні зовнішніх стін; замокання зовнішніх стін, покриття пліснявою та грибком, ушкодження оздоблення; сліди протікання або промерзання цегляної кладки зовнішніх стін; вертикальні похилі, тріщини в конструкціях зовнішніх стін; волоскові тріщини штукатурного оздоблення зовнішніх стін; ушкодження частини внутрішнього оздоблення стін квартири №1 грибком та пліснявою; прогин балок перекриття по осі «Б»; ветхий стан перекриття поверху в осях; сліди протікання, на поверсі перекриття першого поверху в квартирі №1 будинку; деформація, прогин дерев'яних елементів даху: балок, крокв, обрешітки; наскрізне протікання покрівлі; руйнування та ураження дерев'яних елементів даху грибком та гнилизною; розгерметизація покрівлі у місцях примикань до стін та інших конструкцій, до 5 м.п.; пошкодження, відсутність ливне приймальної системи; замокання дерев'яних конструкцій покрівлі (крокв, решетування), до 10 м2; значний фізичний знос елементів даху: балок, крокв, обрешітки, листів покрівлі, металевих елементів.

З огляду на вищевикладене вбачається, що між будівельними роботами по реконструкції квартири №2 та між недоліками частини будинку АДРЕСА_1, в якому знаходиться квартира №1, і в самій квартирі №1, відсутній причинно -наслідковий зв»язок, оскільки такі недоліки виникли ще до початку будівельних робіт.

Наданий позивачем Звіт проведення візуального обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій і експлуатаційної придатності квартири №1 проведений ТОВ «ІТЦ «Будівельна експертиза» від 05.07.2016 , акти огляду будинку та прибудинкової території від 29.04,2016, 09.05.2016, 02.06.2016, 08.06.2016, акт обстеження умов проживання від 22.06.2016 року, суд не приймає до уваги в обґрунтування поданого позову, оскільки вказані документи не спростовують дозвіл та технічну документацію щодо проведення будівельних робіт, не підтверджують порушення вимог чинного законодавства при виконанні відповідачем будівельних робіт та як наслідок, порушення прав позивача, як власника квартири №1 в будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 9, 159-179).

Згідно матеріалів справи вбачається, що 16.08.2016 року, на підставі Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії забудови, що зареєстровано Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в м.Києві 03.08.2016 року,ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію квартири №2 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 147,4 кв.м., житловою площею 88 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи наведене вище, проаналізувавши заявлені вимоги та відповідність їх нормам матеріального права, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 356, 368, 376, 383 ЦК України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: