Рішення № 62412962, 28.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2637/15-ц 28.10.2016 28102016 28.10.2016

Провадження №22-ц/784/1885/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 480/2637/15-ц Головуючий І інстанції Терентьєв Г.В.

Провадження № 22-ц/784/1885/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Шаманської Н.О., Прокопчук Л.М.,

за участю секретаря Шагай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Всеукраїнський акціонерний банк» на заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2016 року у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що 20.12.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 56Ф-К, згідно з яким останній було надано кредит в сумі 250000 доларів США строком до 19.12.2012 р. зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами. 20.12.2007 року, з метою забезпечення виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, між банком, відповідачкою та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 солідарно з відповідачкою та в повному обсязі несе відповідальність перед Банком у разі невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» 18.05.2010р. було зареєстровано зміну найменування позивача з ВАТ на ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», який є повним правонаступником ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». В порушення умов кредитного договору та діючого законодавства, відповідачі не виконують належним чином взяті на себе зобов'язання. Саме тому 23.10.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 2182074,17грн. 06.09.2011року Миколаївським районним судом Миколаївської області постановлено рішення, яким позовні вимоги Банку було задоволено повністю та стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 2182074,17 грн., а саме: 240 921,06 доларів США, що еквівалентно 1929777,69 грн. - заборгованість за кредитом; 501,92 доларів США, що еквівалентно 4020,38 грн. - нараховані відсотки за кредитом; 9276,44 доларів США, що еквівалентно 74304,28 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 11212,85 грн. - заборгованість по сплаті комісії (п. 1.4.1. Кредитного договору); 162758,96 грн. - заборгованість по сплаті штрафних санкцій (п. 4.5. Кредитного договору). Також, позивач зазначав, що п. 4.2. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів, за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів та плати за обслуговування кредиту, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 % від суми неповерненого кредиту або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, строк сплати яких настав. Пунктом 1.4.1 кредитного договору за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 883,75 грн., що становить 0,07 % від суми кредиту. Станом на 25 листопада 2015 року загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 11236313,75 грн., з яких: 240721,06 доларів США, що еквівалентно 5765 086,68 грн. - заборгованість за кредитом; 226580,53 доларів США, що еквівалентно 5 426 431,72 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 44 795,35 грн. - заборгованість по сплаті комісії. Різниця між стягнутою з відповідачів сумою боргу за рішенням суду та заборгованістю за Кредитним договором станом на 25.11.2015 року складає: 226 580,53 доларів США (сума відсотків станом на 25.11.2015р.) - 9 778,36 доларів США (сума відсотків, стягнутих за рішенням суду) = 216 802,17 доларів США, що еквівалентно 5 192 247,42 грн. + 33 582,50 грн. (44795,35 (комісія станом на 25.11.2015р.) - 11212,85 (сума комісії, стягнутої за рішенням суду) = 5 225 829,92 грн. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» заборгованість за кредитним договором станом на 25.11.2015 року, яка складає 5 225 829,92 грн, з яких: 216 802,17 доларів США, що еквівалентно 5 192 247,42 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 33 582,50 грн. грн. - заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредиту, а також 6090 грн. судового збору.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2016 року у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1, не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином. В матеріалах справи є заява ОСОБА_2, викладена на 4 аркушах ( а. с. 122-125 т.1), в якій викладена її позиція стосовно заявленого позову. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу без її участі, але з урахуванням її думки, викладеної в заяві від 09.06.2016р.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 20.12.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №56 Ф-К. Згідно цього Договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит для проведення ремонту приміщення столової «Луминица», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр. Курортний, буд. 4/3, у розмірі 250 000,00 доларів США на строк до 19 грудня 2012 року включно зі сплатою відсотків у розмірі 14% на рік. Погашення кредиту здійснюється частинами не пізніше 19 числа кожного календарного місяця. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем визначена заборгованість відповідачки ОСОБА_3 за зазначеним вище кредитним договором за період з дати укладення кредитного договорупо 25.11.2015 року, тобто станом на 25.11.2015 року вона складається з заборгованості за кредитом 240 721,06 доларів США, що еквівалентно 5 765 086,68 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом 226 580,53 доларів США, що еквівалентно 5426431,72 грн., заборгованості за комісією 44 795,35 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 18970,75 грн. Проте, за мінусом суми у розмірі 2182074,17 грн., стягнутої з відповідачів рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.09.2011 року загальний залишок заборгованості становить 5225829,92 грн. Умовами Договору сторони узгодили період сплати щомісячного платежу не пізніше 19 числа кожного місяця для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам.

Також суд виходив з того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Останній платіж за кредитом позичальником був здійснений 14.10.2009 року, а отже, право вимоги за кредитним договором та початок перебігу позовної давності у позивача виникло з 19.11.2009р. Але, як убачається з копії рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.09.2011р. по справі №2-5/2011 та позовної заяви, позивач вже звертався до суду з позовом 23.10.2009р. про дострокове стягнення заборгованості з відповідачів. Вказане рішення набрало законної сили 19.09.2011р. Тому суд зробив висновок, що строк позовної давності був перерваний 23.10.2009р. предявленням першого позову про стягнення заборгованості до 19.09.2011р. і повторно почав діяти з 19.09.2011р. та закінчився 19.09.2014р. Звернувшись до суду з позовом у грудні 2015 року, позивач більше ніж на 1 рік пропустив строк позовної давності. Вимог про стягнення з відповідачів сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, заявлено не було.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі, суд дійшов висновку, що хоч відповідачами і було допущено неналежне виконання умов кредитного договору № 56Ф-К від 20 грудня 2007р., однак, позивачем заявлено вимоги після сплину строку позовної давності, а тому позов задоволенню не підлягає.

Даний висновок суду не в повній мірі відповідає як обставинам по справі, так і вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного. Приймаючи рішення по справі, суд не в повній мірі врахував те, що цивільні справи судом розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як убачається з тексту позовної заяви предметом розгляду по даній справі є заборгованість по процентам за період з 24.10.2009р. по 25.11.2015р. у розмірі 216802,17 доларів США(5192247,42грн.) та заборгованість по комісії за період з 24.10.2009р. по 19 грудня 2012р. у розмірі 33582,50 грн. При цьому позовні вимоги не обгнутовувалися наявністю пені у розмірі 18970,75 грн. взагалі.

Судом правильно встановлено, що 20.12.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №56 Ф-К. Згідно цього Договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит для проведення ремонту приміщення столової «Луминица», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр. Курортний, буд. 4/3 у розмірі 250 000,00 доларів США на строк до 19 грудня 2012 року включно зі сплатою відсотків у розмірі 14% на рік і що погашення кредиту повинно було здійснюватися частинами не пізніше 19 числа кожного календарного місяця. Згідно п. 7.3 кредитного договору договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. До даного кредитного договору неодноразово укладалися додаткові угоди від 20.12.2007р., від 16.01.2008р., від 29.01.2008р., від 13.02.2008р., від 07.03.2008р., від 18.03.2008р., від 28.03.2008р., від 08.04.2008р., від 28.07.2008р. Крім того, 20.12.2007 року з метою забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, між банком, відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 солідарно з відповідачкою ОСОБА_3 та в повному обсязі несе відповідальність перед Банком у разі невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. До даного договору також була укладена додаткова угода від 28.07.2008р. Оскільки відповідачі порушували умови кредитного договору, не виконували належним чином взяті на себе зобов'язання, позивач 23.10.2009 року вже звертався до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 2182074,17 грн. 06.09.2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області постановлено рішення, яким позовні вимоги Банку було задоволено повністю та стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 2182074,17 грн., яка була визначена станом на 23.10.2009р. Фактично даним рішенням було змінено строк виконання зобовязання, так як була достроково стягнута заборгованість за кредитним договором, що не заперечується сторонами. Дане судове рішення набрало законної сили 19.09.2011р., але не виконане до теперішнього часу.

26 червня 2010року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_1.

Предметом розгляду по даній справі, як уже зазначалося раніше, є заборгованість по процентам за період з 24.10.2009р. по 25.11.2015р. у розмірі 216802,17 доларів США(5192247,42грн.) та заборгованість по комісії за період з 24.10.2009р. по 19 грудня 2012р. у розмірі 33582,50 грн. В суд з даним позовом позивач звернувся 22.12.2015р. (згідно даних на конверті, в якому було направлено позов до суду). Під час розгляду справи поручитель ОСОБА_2 подала заяву про застосування строку позовної давності. Оскільки боржник та поручитель відповідають за зобов'язаннями, які виникли, в солідарному порядку, а отже і заборгованість за кредитним договором має стягуватися з них за загальним правилом в солідарному порядку в межах строку позовної давності, то в даному випадку підлягають застосуванню строки позовної давності на підставі заяви поручителя як до нього, так і до боржника. Відсутність окремої заяви боржника щодо спливу строку позовної давності (при наявності заяви поручителя за солідарним зобов'язанням) не є перешкодою для застосування такого строку і відносно нього.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за період з 24.10.2009р. по 25.11.2015р. у розмірі 216802,17 доларів США(5192247,42грн.) за пропуском строку позовної давності, суд не в повній мірі врахував положення статті 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статті 530, 631 ЦК України). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, з боржників підлягають стягненню проценти за кредитом у межах строку позовної давності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-249 від 02.12.2015р.

Крім того, приймаючи рішення по справі, суд не в повній мірі врахував також те, що згідно ч.1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. При цьому під виконанням сторонами зобовязання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобовязання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обовязки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель ОСОБА_2В.) взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 19 грудня 2012 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пункту 2.5.1. кредитного договору та графіку повернення кредитних коштів позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 19-го числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку. Строк настання відповідальності поручителя встановлений в п. 2.1 договору поруки.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 19 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у разі невиконання боржником свого обовязку за кредитним договором у такому ж обсязі, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобовязання. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не предявить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-272 цс16 від 29 червня 2016р.

У справі яка переглядається, суд не врахував, що через невиконання відповідачами умов кредитного договору, позивач 23.10.2009 року вже звертався до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 2182074,17 грн. і що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.09.2011р. було стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 2182074,17 грн., яка була визначена станом на 23.10.2009р. Фактично даним рішенням було змінено строк виконання зобовязання, так як була достроково стягнута заборгованість за кредитним договором, що не заперечується сторонами, а також заявлено вимогу до поручителя протягом строку дії поруки. Дане судове рішення набрало законної сили 19.09.2011р., але не виконане до теперішнього часу.

Не врахував суд також те, що у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання зобовязань за договором кредитної лінії, що кінцевий термін повернення кредиту до 19 грудня 2012року, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобовязань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у разі невиконання боржником у строк, передбачений кредитним договором свого зобовязання.

Таким чином, з урахуванням передбаченого кредитним договором обовязку виконання грошових зобовязань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), строку позовної давності та дати звернення до суду з даним позовом стягненню на користь позивача підлягає заборгованість по процентам за період з 22 грудня 2012 року по 25 листопада 2015 року. Беручи до уваги розрахунок заборгованості позивача, наданий до позовної заяви, заборгованість по процентам, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 124671,49 доларів США(240721,06 -116049,57), що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ, який був на час звернення позивача до суду становить 2985782,45 грн.(124671,49 доларів США х 23,9492=2985782,45 грн.). Позивач під час розгляду справи не звертався до суду з вимогами про визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності та про його поновлення, тому його вимога про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними щодо частини позовних вимог, заявлена в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягає, так як така вимога не була заявлена в суді першої інстанції в установленому законом порядку.

Проте, застосовуючи приписи ст. 554 ЦК України в сукупності з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку, що не вся сума визначеної вище заборгованості за процентами повинна стягуватися з відповідачів в солідарному порядку.

Враховуючи передбачений законом 3-річний строк позовної давності для вимог про стягнення заборгованості по процентам з боржника, який вираховується від дати звернення до суду та 6-місячний строк, встановлений для предявлення вимоги до поручителя, з відповідачів в солідарному порядку в межах заявлених позовних вимог по 25.11.2015р., підлягає стягненню заборгованість за процентами за період з 22 червня 2015р. по 25 листопада 2015року у розмірі 33297,89 доларів США (240721,06-207423,17=33297,89), що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ, який був на час звернення позивача до суду становить 797457,83 грн. (33297,89 доларів США х 23,9492=797457,83 грн.). Крім того, з боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 91373,60 доларів США (124671,49 доларів США -33297,89 доларів США=91373,60 доларів США), що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ, який був на час звернення позивача до суду становить 2188324,62 грн.( 91373,60 доларів США х 23,9492=2188324,62 грн.).

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по комісії за період з 24.10.2009р. по 19 грудня 2012р. у розмірі 33582,50 грн., то дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, кредит надавався на строк до 19 грудня 2012 року. Після сплину даного строку, як зазначено позивачем в апеляційній скарзі, комісія не нараховувалася. Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості по комісії за період з 24.10.2009р. по 19 грудня 2012р. тільки 22 грудня 2015 року, позивач пропустив 3-річний строк позовної давності, тому у задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити через пропуск строку позовної давності. А оскільки позивач під час розгляду справи не звертався до суду з вимогами про визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності та про його поновлення, тому його вимога про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними щодо цієї частини позовних вимог, заявлена тільки в апеляційній скарзі, також задоволенню не підлягає, так як така вимога не була заявлена в суді першої інстанції в установленому законом порядку.

Оскільки неправильне застосування судом зазначених вище норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 56 Ф-К від 20 грудня 2007 року у розмірі 91373,60 доларів США, що еквівалентно 2188324 грн. 62 коп. та про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 56 Ф-К від 20 грудня 2007 року в солідарному порядку у розмірі 33297,89 доларів США, що еквівалентно 797457 грн. 83 коп.

Визначаючи розмір судових витрат, які підлягають стягненню з сторін на користь держави, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. А якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно підпункту 1 п.1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної зарплати. Ціна позову становить 5225829,92грн. Таким чином позивачем за подачу позову слід було сплатити 78387,45грн. Фактично позивачем при подачі позову було сплачено 6090грн. Позов задоволено частково у розмірі 2985782,45 грн. Тому з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір, виходячи з ціни тієї частини позову, у задоволенні якої було відмовлено, а саме 2240047,47 грн. ( 5225829,92грн.-2985782,45 грн. = 2240047,47 грн.) у розмірі 33600,71грн.( 2240047,47 грн.:100%х1,5%=33600,71грн.) Проте позивачем вже було сплачено 6090грн., тому остаточно з нього на користь держави слід стягнути 27510,72грн.

З відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір у таких розмірах: з відповідачки ОСОБА_2 -5980,93грн. (797457,83 грн.:100%х1,5%:2=5980,93грн.); з відповідачкиКирисюк(ОСОБА_3)С.А.38805,80грн.((2188324,62грн.:100%х1,5%)+5980,93грн.= 38805,80 грн.).

За подачу апеляційної скарги позивач повинен був у відповідності до вимог підпункту 6 п.1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» сплатити судовий збір у розмірі 86226,20грн. (78387грн.:100%х110%=86226,20грн.). Позивач фактично сплатив 6690грн. Сплата іншої частини судового збору буда відстрочена за ухвалою суду. Позивачем рішення оскаржувалося в цілому. Його вимоги були задоволені на 57%. Тому з урахуванням принципу пропорційності задоволених вимог з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30387,27грн.( 86226,20грн.:100%х43%) 6690грн.). З відповідачки ОСОБА_2 з урахуванням принципу пропорційності задоволених вимог -6635,10грн., а з ОСОБА_1 42513,82грн.

Таким чином, загальна сума судового забору, яка підлягає стягненню з сторін на користь держави становить з позивача - 57889 грн.( 27510,72грн.+30387,27грн.= 57898 грн.), з відповідачки ОСОБА_2 - 12616грн.(5980,93грн.+ 6635,10грн.=12616грн.), а з відповідачки ОСОБА_1 81320грн. (38805,80грн. + 42513,82 грн. =81320грн.).

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колеія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 56 Ф-К від 20 грудня 2007 року у розмірі 91373,60 доларів США, що еквівалентно 2188324 грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 56 Ф-К від 20 грудня 2007 року в солідарному порядку у розмірі 33297,89 доларів США, що еквівалентно 797457 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 81320грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12616грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір у розмірі 57898грн.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді