Рішення № 62412900, 31.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/899/15-ц 31.10.2016 31.10.2016 31.10.2016

Справа № 480/899/15-ц Головуючий у 1 інстанції Карікова Л.В. Провадження №22-ц/784/2278/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1 Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі:

відповідача ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

06 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») пред'явило до ОСОБА_2 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі ТОВ «ПростоФінанс») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 05006211527, відповідно до якого, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 950 гривень на придбання товарів, під зворотне зобовязання останньої сплачувати відсотки за користування ними у розмірі 8.0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 10 липня 2011 року включно.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого перше відступило останньому права вимоги за кредитним договором № 05006211527 від 02 липня 2008 року, укладеним з ОСОБА_2

Взяті на себе обов'язки кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, і чекав відповідної добросовісної договірної поведінки від позичальника, про те та, належним чином не виконувала взяті на себе обовязки, у звязку з чим станом на 03 квітня 2015 року у неї виникла заборгованість у розмірі 35597 гривень 52 копійки, з яких:

●9 950 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

●3 512 гривень 33 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

●18 658 гривень 49 копійок - заборгованість за комісією;

●3 476 гривень 70 копійок - штраф.

Посилаючись на небажання ОСОБА_2 сплатити борг добровільно, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути заборговану грошову суму за судовим рішенням.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, в якій просила застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у задоволені позовних вимог.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року у задоволені позову відмолено за спливом позовної давності.

ТОВ «Кредитні ініціативи» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилалось на помилковість висновку районного суду при застосуванні правил пропуску позовної давності. Як на його думку, право вимоги позивача виникло на підставі укладеного з банком договору купівлі-продажу кредитного портфелю, а тому початком перебігу позовної давності є дата відступлення - 18 травня 2012 року.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції, у частині вирішення вимог про стягнення заборгованих процентів та комісії за кредитним зобовязанням, а також розподілі судових витрат скасувати, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким названі вимоги задовольнити частково, та залишити оскаржене рішення в іншій частині без змін.

Так, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що строком внесення останнього платежу за кредитним договором є 10 липня 2011 року, у звязку з чим звернення позивача з даним позовом 30 квітня 2015 року слід вважати здійсненим за межами позовної давності, а оскільки відповідач подала заяву про застосування наслідків цього (а.с. -4, 51), то з цієї підстави суд зобовязаний відмовити у стягненні грошових сум, заборгованих позичальником за кредитним зобовязанням.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується з таким, у звязку з чим вважає висновки суду, щодо спливу позовної давності за процентами та комісією - помилковими і такими, що не відповідають ні положенням чинного законодавства, ні судовій практиці яка склалася.

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК ).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені статтею 1050 ЦК. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2, як позичальником, укладено кредитний договір № 05006211527 (далі Договір), за умовами якого остання отримала 9950 гривень кредитних коштів, які зобовязалася повернути до 10 липня 2011 року частинами згідно графіку, сплатити 8% річних за користування кредитом, а також щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 2,69% (а.с.- 4-5).

Відповідно до пункту 3.5 Договору сума кредиту, сума процентів за користування ним та сума комісії за управління кредитом складає повну заборгованість та підлягає сплаті шляхом здійснення щомісячних платежів, кількість яких відповідає кількості платіжних періодів (36). Всі щомісячні платежі зазначені в графіку платежів. Щомісячні платежі повинні здійснюватись позичальником відповідно до графіку погашення кредиту та повинні бути отримані кредитодавцем не пізніше відповідної дати щомісячного платежу, зазначеної в графіку. Щомісячний платіж у відповідності з графіком включає в себе відповідну частину суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за управління ним, які підлягають погашенню позичальником у відповідному платіжному періоді.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що кожний щомісячний платіж повинен бути отриманий кредитодавцем протягом відповідного платіжного періоду не пізніше відповідної кінцевої дати щомісячного платежу, зазначеної в графіку платежів - не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді.

Наслідком невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобовязань щодо сплати щомісячних платежів є право кредитодавця вимагати сплати неустойки (штрафу) в розмірі 20 % від повної суми щомісячного платежу, зобовязання по сплаті якого порушено позичальником ( пункт 5.3 Договору).

За правилами пункту 6.1 Договору він діє до повного повернення позичальником заборгованості та до повного виконання будь-яких інших зобовязань, прийнятих позичальником за умовами Договору.

Таким чином, сторони узгодили графік платежів, яким передбачені кількість платіжних періодів 36, кінцеві дати кожного платежу 10 число кожного місяця та розмір щомісячного платежу 579,46 грн. (а.с.4,6).

Крім того, сторони встановили як строк дії договору до повного виконання позичальником взятих на себе зобовязань, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 10 липня 2011 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Вже з перших місяців дії договору ОСОБА_2 (а.с. 20) неналежно виконувала його умови, жодного разу не вносила обовязкові щомісячні платежі на повернення кредиту, сплати відсотків та комісії, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість перед банком, яку вона відмовляється погасити добровільно.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, внаслідок якого та на підставі статті 512 ЦК України позивач набув право вимоги за Договором кредиту, укладеному з ОСОБА_2

Скориставшись таким правом позивач предявив зазначений позов і просив суд про його задоволення.

03 грудня 2015 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування позовної давності (а.с.51).

Суд погодився з доводами заявника і усупереч чинному законодавству таку заяву задовольнив у повному обсязі.

Проте з цим погодитися неможна.

Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), а спеціальна, в тому числі до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені) в один рік (стаття 258 ЦК).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами Договору та Графіком встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, за умови неналежного виконання ОСОБА_2 зобовязань за Договором, позовна давність за вимогами про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, сплата яких відповідно до змісту Договору та Графіку визначена періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року та інших аналогічних справ.

06 травня 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі ТОВ «ПростоФінанс») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 05006211527, за яким остання отримала 9 950 гривень кредитних коштів та мала повернути у строк до 10 липня 2011 року на узгоджених умовах частинами відповідно до графіку.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, внаслідок якого позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2

Посилаючись на порушення останньою кредитних зобовязань та виникнення станом на 03 квітня 2015 року кредитної заборгованості, позивач просив стягнути з боржника 18 658 гривень 49 копійок, з яких:

●9 950 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

●3 512 гривень 33 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

●18 658 гривень 49 копійок - заборгованість за комісією;

●3 476 гривень 70 копійок - штраф.

Між тим, ТОВ «Кредитні ініціативи» має право на примусове стягнення через суд лише тих платежів, які нараховані ОСОБА_2 в межах позовної давності (загального та спеціального) і лише за певними позиціями.

За розрахунком позивача в межах заявленого позову (а.с. 20) заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту складає 9 950 гривень гривень.

Заборгованість по процентах за користування кредитом розрахована станом на 03 квітня 2015 року 3 512 гривень 33 копійки; заборгованість за комісією за той же період у розмірі - 18 658 гривень 49 копійок і штраф в розмірі 3476 гривень 70 копійок 2994 грн.

Зазначені суми і слід було б з неї стягнути.

Проте, враховуючи кінцевий строк повернення наданих кредитних коштів за умовами Договору 10 липня 2011 року та час предявлення даного позову - 06 травня 2015 року, позивач має право вимоги лише за платежами, які нараховувались щомісячно після 06 травня 2012 року, а саме за процентами та комісією, по 06 травня 2015 року (в межах позову).

Вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка виникла станом на 10 квітня 2010 року, та заборгованості по виплаті штрафу, нарахованих станом на 26 березня 2012 року, заявлені позивачем поза межами відповідно трирічного та річного строку позовної давності, а тому задоволенню не підлягають.

Право позивача на нарахування комісії за управління кредитом до повного погашення заборгованості за кредитом передбачено пунктом 1.7 Договору.

Комісія за обслуговування кредиту за період з 06 травня 2012 року по 06 травня 2015 року складає 9635 гривень 90 копійок (( 9950 гривень х 2,69% %) х 36 місяців).

При визначенні розміру процентів за користування кредитом за той же, що і комісія період колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону, а також встановлений Договором строк повернення процентів -10 квітня 2010 року та той факт, що Договором не встановлено розмір процентів після спливу зазначеного строк, слід дійти висновку про визначення розміру процентів після закінчення строку дії Договору на рівні облікової ставки Національного банку України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 7 вересня 2016 року у справі №6-1412цс16.

Облікова ставка Національного банку України у період з травня 2012 року по 10 червня 2012 року складала 7,5 % річних, з 10 червня 2013 року по 13 серпня 2013 року - 7%, з 13 серпня 2013 року по 15 квітня 2014 року 6,5% річних, а з 15 квітня 2014 року 9,5% і більше. Враховуючи застосовану позивачем проценту ставку 8% річних, та межі позову, колегія суддів вважає необхідним застосувати дійсну проценту ставку Національного Банку України у той період, коли її розмір є меншим ніж застосована позивачем.

Загальний розмір заборгованості в межах позовної давності за процентами складає 2 180 гривень 72 копійки ((9550 гривень х 7,5 % ставка НБУ) х 2 місяці) +(9550 гривень х 7% ставка НБУ) х 12 місяців) + (9550 гривень х 6,5% ставка НБУ) х 8 місяців) + (9550 гривень х 8% ставка по договору) х 14 місяців)).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 за Договором в межах позовної давності (06 травня 2012 року 06 травня 2015 року) складає 11816 гривень 62 копійки, в тому числі - 2 180 гривень 72 копійки за процентами та 9635 гривень 90 копійок за комісією.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для застосування правил частини 1 статті 264 ЦК щодо переривання перебігу строку позовної давності.

Оскільки районний суд був іншої думки і взагалі відмовив у названих вимогах, то виписані вище грошові суми слід стягнути за рішенням суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, не можна погодитись і з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що позовна давність при заміні кредитора у зобовязанні починає перебіг з часу отримання права вимоги за договором купівлі-продажу кредитного портфелю, тобто не раніше 30 червня 2012 року.

Так, відповідно до статті 514 ЦК до нового кредитора, яким є позивач, переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 262 ЦК заміна сторона у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності

Проценти за користування кредитом та комісія підлягають сплаті за весь період користування кредитом до дня його повернення, що прямо передбачено статтею 1048 та пунктом 1.7 Договору.

За свою суттю зобовязання по сплаті процентів та комісії є основним зобовязанням, а не додатковим, тобто призначеним для забезпечення виконання основного зобовязання (неустойка, поруки, застава, притримання тощо), а тому правила статті 265 ЦК до таких вимог не застосовуються.

Тому проценти та комісія, нараховані і після закінчення строку Договору, підлягають стягненню до дати повернення кредиту, але в межах позовної давності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі №6-2631цс15.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що сплив позовної давності за вимогами про повернення тіла кредиту, процентів і комісії за період дії Договору (до 10 липня 2011 року) не позбавляє позивача права на їх стягнення, як щомісячних платежів, нарахованих в межах позовної давності ( після 30 квітня 2012 року).

Отже, колегія суддів вважає, що позов ТОВ «Кредитні ініціативи підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення 11816 гривень 62 копійки, в тому числі - 2 180 гривень 72 копійки за процентами та 9635 гривень 90 копійок за комісією.

Відповідно до статті 88 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі даного позову та апеляційної скарги.

Судові витрати позивача при подачі позову та апеляційної скарги, які відповідають розмірам, передбаченим законом «Про судовий збір», складають 246 гривень 70 копійок ((355 гривень 98 копійок судовий збір в 1 інстанції + 391 гривня 60 копійок судовий збір в апеляційній інстанції) х 33% задоволена частка вимог).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає стягненню 246 гривень 70 копійок судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року, в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості за процентами та комісією скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким названі позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 2 180 гривень 72 копійки заборгованості за процентами та 9 635 гривень 90 копійок заборгованості з комісії, а всього 11 816 гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 246 гривень 70 копійок на відшкодування витрат на вчинення судового збору в обох судових інстанціях.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Лисенко П.П.

Судді: Галущенко О.І.

ОСОБА_3