Рішення № 62409486, 01.11.2016, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/918/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Кривенко Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю 'Соул-Україна' про захист прав споживача та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Вказуючи на те, що 08 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Соул-Україна» було укладено договір Фінансового лізингу № 00172 з Додатком № 1 відповідно до якого предметом даного договору є комбайн John Deere-9500.

Так, згідно з даним договором лізингодавець відповідач по справі ТОВ Соул-Україна бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу позивачу по справі ОСОБА_1 на умовах передбачених договором. Потім, в мережі інтернет, позивач знайшов оголошення про продаж вищезазначеного комбайна розміщеного працівниками відповідача, сам офіс розташований в м. Полтава, де позивачу менеджер компанії пояснила, що позивач повинен сплатити передплату за даний транспортний засіб в сумі 94 000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. В той день позивачем було сплачено на користь відповідача вказану суму коштів. Далі, позивач після укладання договору фінансового лізингу, повернувшись додому та детально ознайомившись із змістом вказаного договору зрозумів, що його завели в оману, тому як, представник відповідача не роз'яснив призначення платежу в сумі 94 000 грн., який виявився платежем за оформлення договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладанням договору. У зв'язку з цим позивач вважає договір фінансового лізингу недійсним, та вимагає повернення сплачених коштів, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з"явився, а до суду подав письмову заяву в якій просить розгляд справи проводити в його відсутність та задоволити його позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначений в його позовній заяві та наявних в справі доказів.

Представник відповідача, у судове засідання повторно не з'явився, але на адресу суду надіслав заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги позивача відповідач не визнає, заперечує проти їх задоволення так як вважає їх безпідставними. При цьому у самому запереченні зазначив, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Соул-Україна» дійсно був укладений договір фінансового лізингу № 00172 від 08. 08. 2016 року.

Відповідним вимогам законодавства, як зазначає у своєму запереченні відповідач, договір фінансового лізингу та додаток № 1 до нього, який містить найменування товару (предмету лізингу), розмір лізингових платежів та строк лізингу, відповідає.

Підтвердження отримання позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про положення договору є особисте підписання позивачем кожної сторінки самого договору та додатку до нього, чим було досягнуто згоду по всіх істотних умовах.

Правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписано позивачем та повноважною особою відповідача та скріплено печаткою відповідача.

Укладений між відповідачем та позивачем договір складається з основного тексту договору, додатку № 1. У відповідності до п. 16.13 договору, додатки до договору є його невід'ємними частинами. У відповідності до положень п. 17.1 договору, договір та всі додатки до нього або додаткові угоди вважаються чинними з моменту підписання їх із сторони лізингодавця уповноваженою особою та скріплення печаткою лізингодавця, із сторони лізингоодержувача з моменту їх підписання лізингоодержувачем. Сам договір та додаток до нього підписані сторонами та скріплені печаткою.

Сам договір містить детальний опис умов по строках отримання предмета лізингу, умови купівлі та передачі предмета лізингу, умови щодо вартості предмета лізингу, отримання предмета лізингу та розмір, порядок сплати всіх передбачених договором платежів. Також договір містить інформацію, щодо розміру авансового внеску, розміру лізингового платежу, порядок розірвання договору та правила повернення коштів.

Також у відповідності до положень ст. 17 договору передбачено, що підписання цього договору та додатків до нього є свідчення факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього, також позивач своїм підписом у договорі засвідчив, що послуга з фінансового лізингу, яка надається за договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку відповідача, крім цього позивач своїм підписом у договорі засвідчив факт ознайомлення та згоду з умовами договору, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе, більше того в останньому пункті ст. 17 договору, заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника відповідача, що стосується змісту договору та додатків до нього, проінформований про всі можливі втрати та ризики у зв'язку із укладанням та виконанням договору, уважно прочитав та зрозумів договір. Ознайомлений з умовами внутрішніх правил відповідача та представником відповідача надана повна, необхідна, доступна, достовірна інформація про положення договору та додатків до нього.

При підписанні договору позивачем було сплачено кошти платіж за оформлення договору у розмірі 94 000 грн. Який сторони по договору визначили та закріпили шляхом підписання договору № 00172 від 08. 08. 2016 року, а сам платіж за оформлення договору першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті позивачем на розрахунковий рахунок відповідача за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які пов'язані з передачею предмета лізингу. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 відсотків від вартості предмета лізингу, і як видно з п. 8.1 ст. 8 договору сторони погоджуються та визначають, а лізингоодержувач підтверджує, що погоджена вартість предмета лізингу становить 940 000 грн.

Сам договір №00172 вчинений з додержанням всіх вимог законодавства, а саме, на момент укладання договору позивач мав повний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було вільним, правочин спрямований на настання певних наслідків, договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таки чином, позивачем не заявлено жодної, передбаченої законом підстави визнання договору фінансового лізингу № 00172 недійсним.

Позивач у позовній заві вказує на дисбаланс між правами та обов'язками сторін який полягає у тому, що згідно договору позивач, лишається права на одержання відповідної компенсації від відповідача у зв'язку із розірванням договору. Положеннями ст. 12 договору чітко визначені умови порядку розірвання договору та повернення коштів. Більш того, п 12.9 ст. 12 договору передбачено, що у разі порушення лізингодавцем строку повернення грошових коштів лізингоодержувачу, лізингодавець сплачує лізингоодержувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов'язань з повернення коштів. А отже доводи позивача про те, що відсутня можливість отримати компенсацію або взагалі всі сплачені ним кошти, не відповідає дійсності та укладеним між сторонами договором.

Відповідач у своєму заперечує, що є не зрозумілим посилання позивача на істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Оскільки дисбаланс - це нерівна кількість прав та обов'язків, то позивачу необхідно було зазначити у позові у якій кількості нерівні права та якій кількості нерівні обов'язки сторін, та ще й така нерівність повинна бути на шкоду споживача, крім того така нерівність повинна бути істотною.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо порушення відповідачем чинного законодавства України. Позивачем взагалі не беруться до уваги норми спеціальних законів, які регулюють такий вид діяльності, як фінансовий лізинг.

Як зазначає відповідач у своєму запереченні, що відповідач не являється фінансовою установою, але ТОВ Соул-Україна має право надавати окремі фінансові послуги.

Між сторонами не було укладено договір найму транспортного засобу, оскільки дії щодо його придбавання вчиняться лише після сплати лізингоодержувачем усіх відповідних платежів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши письмове пояснення позивача, письмове заперечення на позовну заяву надані представником відповідачем та дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Законом України «Про фінансовий лізинг» визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що 08 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Соул-Україна» було укладено договір Фінансового лізингу № 00172 з Додатком № 1 відповідно до якого предметом даного договору є комбайн "John Deere-9500". Відповідно до договору лізингодавець відповідач по справі ТОВ Соул-Україна бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу позивачу по справі ОСОБА_1 на умовах передбачених договором. Потім, в мережі інтернет, позивач знайшов оголошення про продаж вищезазначеного комбайна розміщеного працівниками відповідача, сам офіс розташований в м. Полтава, де позивачу менеджер компанії пояснила, що позивач повинен сплатити передплату за даний транспортний засіб в сумі 94 000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. В той день позивачем було сплачено на користь відповідача вказану суму коштів. Далі, позивач після укладання договору фінансового лізингу, повернувшись додому та детально ознайомившись із змістом вказаного договору зрозумів, що його завели в оману, тому як, представник відповідача не роз'яснив призначення платежу в сумі 94 000 грн., який виявився платежем за оформлення договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладанням договору.

Згідно додатку № 1 до оспорюваного договору, вартість предмета лізингу становить 940 000 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу): розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 6 ЗУ Про фінансовий лізинг).

Відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу № 00172 від 08. 08. 2016 року (далі Договору), лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу визначений у п. 1.2 цього договору), а лізингоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п 4.1 договору лізингодавець зобов'язаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: платіж за оформлення договору; авансовий платіж; різницю до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п 9.5. ст. 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов'язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжено.

Укладеним договором передбачено, що платіж за оформлення договору - першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які пов'язані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 (десять) відсотків від погодженої вартості предмета лізингу.

Так, на виконання умов договору 08. 08. 2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача, що вказаний у договорі фінансового лізингу, 94 000 грн. як платіж за оформлення договору (квитанція від 08. 08. 2016 року виданої банком «ПриватБанк»).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Суд дослідивши умови договору, встановив, що згідно п. 1.3, 1.4 договору, лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем, виключно за зобов"язанням, щодо продажу (поставки) предмета лізингу. Усі ризики по предмету лізингу переходять до лізингоодержувача в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання передачі. П. 6.4 договору передбачено, що недоліки предмета лізингу, що виникли у гарантійний строк експлуатації в результаті гарантійних випадків, не з вини лізингоодержувача, усуваються за рахунок продавця.

В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації. В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже такі умови є несправедливими.

Частинами 1, 2 , 3 ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою, договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Судом встановлено, що договір фінансового лізингу укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Висновки суду, враховуючи вимоги ст. 360-7 ЦПК, узгоджуються з правовими позиціями викладеними у Постанові ВСУ від 16. 12. 2015 року № 6-2766 цс 15 та не суперечать правовим позиціям викладених у Постанові ВСУ від 11. 09. 2013 р. № 6-40 цс 13.

Згідно з роз"ясненнями, що містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає за необхідне визнати договір фінансового лізингу № 00172 від 08. 08. 2016 року укладений між ТОВ «Соул-Україна» та ОСОБА_1 недійним та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним платіж за оформлення договору в сумі 94 000 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" необхідно стягнути з відповідача на користь держави недоплачений судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 551, 20 грн. та сплачені позивачем судовий збір на його користь у сумі 940 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 4, 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»ст. ст. 2, 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 15, 16, 216, 220, 227, 628, 799, 806, 808 ЦК України , ст. ст. 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Соул-Україна про захист прав споживачів та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00172 від 08 серпня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» і ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу від 08 серпня 2016 року № 00172 грошові кошти в сумі 94 000 (дев'яносто чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позову до суду судовий збір у сумі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на користь держави судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Диканський районний суд на протязі десяти днів з моменту проголошення, а учасниками , що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий: