Постанова № 62408035, 01.11.2016, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/1141/16-а

2-а/379/85/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року м.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Василенко О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо відмови у відновленні виплати йому пенсії, як інваліду дитинства третьої групи та зобов'язати відповідача відновити з 01.06.2015 року виплату пенсії, як інваліду дитинства третьої групи і стягнути з нього (відповідача) на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач надав суду заперечення, вказавши, що позов не визнає з підстав зазначених у ньому, зокрема повідомив, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області з 01.06.2006 року та одержує пенсію по 3 групі інвалідності, інвалід з дитинства, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами пенсійної справи та даними системи персоніфікованого обліку позивач працює в Ріжківській сільській раді Таращанськоого району Київської області з 01.09.2010 року.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» тимчасово, по 31 грудня 2016 року, в період служби в органах місцевого самоврядування пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Зазначене обмеження щодо виплати пенсій не стосується інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій,членів загиблих військовослужбовців, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

При цьому не має значення вид пенсії та закон, згідно якого вона призначена. У всіх випадках після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється в повному обсязі.

Відповідач, посилаючись на норми національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, зазначає, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, тому механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Тому, вважає свої дії правомірними.

Перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.06.2006 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області та одержує пенсію як інвалід з дитинства третьої групи, призначену відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.09.2010 року по теперішній час він працює в Ріжківській сільській раді Таращанського району Київської області на посаді землевпорядника.

З 01.04.2015 року управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області припинило виплату йому пенсії як інваліду з дитинства третьої групи, призначену згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відновлення йому виплати пенсії по інвалідності.

Проте, листом від 27.09.2016 року №5407/02-01 відповідач повідомив, що згідно ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» підстави для відновлення виплати пенсії позивачу відсутні.

Позивач вважає, що дії відповідача порушують його конституційні права як громадянина, а тому є незаконними.

01.04.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, яким частину 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування» доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 квітні 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 2 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту") у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Пунктом 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 року, який набрав чинності з 01.01.2016 року, у частині сьомій статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінено цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

Згідно п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України "Про державну службу" поширювалась на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, у відповідності до його Прикінцевих положень визнано таким, що втратили чинність: 1) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу; 2) Постанова Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491); 3) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 26, ст. 273; 2014 р., № 1, ст. 2, № 12, ст. 178, № 22, ст. 798; 2015 р., № 4, ст. 17).

Отже, з 01 травня 2016 року втратив чинність закон, який, у відповідності до п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» поширював свою дію на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».

Понад те, з 01 травня 2016 року Закон України «Про державну службу» не регламентує правовий статус посадової особи органу місцевого самоврядування, а посадові особи державної служби та посадові особи органів місцевого самоврядування є різними за своїм суб'єктним складом та розгалуженими за своїм статусом.

Суд зазначає, що для цілей виокремлення суб'єктного складу посадовців органу місцевого самоврядування слід керуватися ч.1 ст.2 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування», якою визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Суд звертає увагу, що саме із отриманням статусу посадової особи органу місцевого самоврядування законодавець пов'язує факт припинення виплати пенсії, про що прямо зазначено в п. 7 ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, з 01 травня 2016 року єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на роботі у органах місцевого самоврядування. Таке обмеження щодо виплати пенсії законодавець передбачив на період роботи пенсіонера на відповідній посаді та за відповідних умов, виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного законодавства.

Відтак, враховуючи те, що з 01.09.2010 року і до теперішнього часу позивач продовжує працювати в органах місцевого самоврядування на посаді землевпорядника Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області, він є посадовою особою (спеціальним суб'єктом) на яку безпосередньо розповсюджується дія ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Отже, саме ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» є спеціальним актом, що підлягає застосуванню до позивача в силу його статусу (посади в органі місцевого самоврядування).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 10, 11, 17-19, 71, 79, 86, 94, 158-163, 167,183-2, 185, 186 КАС України, ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя:О. М. Василенко