Ухвала суду № 62405665, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016 р.Справа № 820/4265/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р. по справі № 820/4265/16

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити доповнення до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат ПАТ "Радикал Банк" на підставі доповнення про включення інформації про договір банківського рахунку №18209/П-1-980 від 09 липня 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Радикал Банк" до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, підлягають відшкодуванню (в межах граничного розміру суми на відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Радикал Банк").

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження по зазначеній справі, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до Хрківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом», Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по зазначеній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного суду України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлено, що фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно ч. 1 ст. 4 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною першої вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Системний аналіз вказаних вище правових норм вказує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Проте, в цій адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказує, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно до положень статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Таким чином, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог, відповідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області відсутня справа про банкрутство ПАТ «Радикал Банк», що підтверджується листом Господарського суду Київської області № 01-13/259/16 від 13 жовтня 2016 року.

Оскільки, ліквідація банку здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким, в свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає і як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у Постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21- 484а15, від 15 червня 2016 року № 826/20410/14.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах є публічно - правовими та підлягають розгляду з правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 199, 204, 205-209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р. по справі № 820/4265/16 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з момента її проголошення, оскарженню не підлягає.

.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.