Ухвала суду № 62405435, 27.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р.Справа № 554/4652/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Лях О.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.08.2016р. по справі № 554/4652/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Октябрського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач), в якій просив визнати дії відповідача по відмові в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а/554/06, виданого 30.12.2014 року, та виконавчого листа №2-а-3214/10, виданого 20.01.2015 року неправомірними; скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №461189812 від 23.01.2015 року та ВП №46189577 від 23.01.2015 року; зобов'язати відповідача прийняти до провадження виконавчі документи та відкрити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-544/06, виданого 30.12.2014 року, виконавчого листа №2-а-3214/10, виданого 20.01.2015 року.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не надав належної правової оцінки обставинам справи, а також невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30 грудня 2014 року Октябрським районним судом м. Полтави видано дублікат виконавчого листа №2-а-554/06 (№554/13769/14-а) про зобов'язання відповідача призначити позивачу мінімальну пенсію у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по другій групі інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що складає на 3 жовтня 2006 року 2928 гривень з послідуючим перерахунком розміру його пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком. Також 20 січня 2015 року судом видано дублікат виконавчого листа №2-а-3214/10 (№554/13769/14-а) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії позивачу, відповідно до приписів ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, з 01.11.2009 року та здійснити дії щодо виплати донарахованих сум.

Постановами ВП №46189577 та ВП №46189812 від 23 січня 2015 року, винесеними головним державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Лаврик О.П. відмовлено у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, а отже неможливістю повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець, при винесенні постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження, діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.2 вищезазначеного Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем було винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 46189577 та ВП № 46189812.

Прийнявши вказані постанови державний виконавець виходив з того, що на виконанні в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ вже перебував виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави по справі №2-а-3214/10 та виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави по справі №2-а-544/06.

Виконавчі провадження №23182207 та №2874335 були закінчені на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (п.8 ч.1 ст.37 старої редакції Закону»), у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, про що винесені відповідні постанови про закінчення ВП №23182207 від 24.12.2010 року та ВП №2874335 від 26.02.2007 року, які у встановленому законом порядку не скасовані.

Стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання. Таке право надане виключно при поверненні виконавчого документа стягувану на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» виключає будь-яку можливість повторного пред'явлення виконавчих документів, що фактично виконані.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ані відповідач, ані суд першої інстанції не вказують жодної норми, яка підтверджує правомірність відмови у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів, враховуючи твердження апеляційної скарги, вказує, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець врахував ту обставину, що рішення суду, щодо зобов'язання боржника вчинити дії по нарахуванню та виплаті нарахованих коштів, було фактично виконаним, що підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження. Вказані постанови не скасовані, а виконавчі провадження виконані. Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є законними, а дії державного виконавця вчинені у відповідності до норм вказаного Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що повторне виконання вже виконаних виконавчих документів є недопустимим, та повторне пред'явлення виконавчих листів №2-а-544/06 та №2-а-3214/ до виконання є неможливим.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.08.2016р. по справі № 554/4652/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Лях О.П. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2016 р.