Ухвала суду № 62405360, 02.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

02 листопада 2016 року м. Київ № 826/12592/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доЛівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №826/12592/14 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

02.11.2016 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про відвід судді Літвіновій А.В., яка підтримана останньою у судовому засіданні.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що судом не витребувано у відповідача наказів про преміювання працівників управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва за період роботи позивача в управлінні з 22.03.2004 по 14.08.2014 та розрахункових документів про виплату позивачеві заробітної плати з розшифровкою та видами виплат за період її роботи в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва з 22.03.2004 по 14.08.2014, що, за твердженням позивача, свідчить про дискримінаційний підхід в оплаті праці позивача, відтак, судом порушено частину третю статті 2, частину третю статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням чого, а також не встановлення судом строку для надання доказів відповідачем і ненаданням останнім таких доказів, свідчить про упереджене ставлення судді до позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 28 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

За наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (частина перша статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду (частина третя статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши заяву позивача, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом обставин, які викликають сумнів в об'єктивності і неупередженості суду та не вбачає визначених законом підстав для задоволення цієї заяви, з огляду на таке.

Так, позовні вимоги, заявлені в адміністративній справі №826/12592/14, вже були предметом розгляду, за наслідками чого Окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову від 22.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014. У той же час, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 скасовано вказані судові рішення з посиланням на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував, чи дійсно позивачка відмовилася від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці, адже лише факт не підписання посадової інструкції не може свідчити про відмову від продовження роботи; суд першої інстанції взагалі не досліджував докази та не встановлював обставини щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, хоча про це заявлялась вимога.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На підставі викладеного, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2016 та від 30.05.2016 від сторін зобов'язано з врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі №К/800/67299/14 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, зокрема, документів, на необхідності з'ясування яких звернув Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.02.2016, у тому числі, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у разі наявності, докази про відмову від продовження роботи позивачем (заяву працівника, в якій він вказує про небажання продовжувати роботу на нових умовах, чи інші дані, які свідчать про невиконання покладених трудових обов'язків) та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин.

У відповідності до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відтак, вказаними правовими нормами вирішення питання про витребування доказів покладено на розсуд суду, з урахуванням необхідності їхнього дослідження під час судового розгляду справи та з метою встановлення об'єктивної істини.

У той же час, суд звертає увагу, що сама по собі відмова суду у задоволенні певного клопотання сторони у справі (у тому числі про витребування доказів) не є свідченням про упереджене ставлення судді по відношенню до такої сторони.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 27-31, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про відвід судді відмовити.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується.

Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Літвінова А.В.