Постанова № 62404977, 20.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2016 рокусправа № 804/2831/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (довіреність від 15 квітня 2016 року),

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року

у справі №804/2831/16

за позовом ОСОБА_2

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 № 16/1302, яким визначена сума податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку у загальній сумі 234759,32 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року, справа передана головуючому судді (судді-доповідачу) Нагорній Л.М.

Розпорядженням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року призначений повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді Нагорної Л.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2016 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено суддю Богданенка І.Ю. у складі колегії суддів Уханенко С.А., Дадим Ю.М.

У судовому засіданні представник позивача заперечує проти вимог апеляційної скарги.

Представник Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2, як фізична особа, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 23 грудня 2005 року №159/32, разом з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках орендує земельну ділянку площею 1,1518 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 24-26).

Згідно з пунктом 4.1. договору оренди від 24 січня 2006 року, сума річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умовами договору оренди землі від 24 січня 2006 року, та акту приймання передачі земельної ділянки, позивач сплачує 25% орендної плати (а.с. 14-23).

На підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України відповідач розраховував для позивача орендну плату за земельну ділянку у 2013, 2014, 2015 роках, та надсилав податкові повідомлення-рішення:

- від 04 червня 2013 року №0000621703 на 45455,02 гривень (а.с. 27);

- від 22 травня 2014 року №0000121504 на 45455,02 гривень (а.с. 31);

- від 30 червня 2015 року №56013-15 на 56772,97 гривень (а.с. 36).

Суми податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сплачені позивачем (а.с. 28-30, 32-35, 37).

У подальшому відповідачем винесене податкове повідомлення рішення від 10 березня 2016 року №16/1302, яким збільшено (донараховано) грошові зобов'язання з орендної плати за землю за 2013, 2014, 2015 роки на суму 234759,32 гривень, у тому числі за 2013 рік - 30303,35 гривень; за 2014 рік 90910,04 гривень; за 2015 рік 113545,93 гривень, з урахуванням раніше визначених та сплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у 2013-2015 роках вже нараховувалася орендна плата за земельну ділянку податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем сплачені зобов'язання, тому прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і у розмірах встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Починаючи з 01 січня 2011 року, порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом ХІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У свою чергу, підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 73 Податкового кодексу України визначає, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає поняття орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності - як обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За змістом пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

В силу положень пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

При цьому, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 лютого 2011 року №216/8 «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», встановлений розмір річної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом, незалежно від мети використання (а.с. 50).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника платків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Викладене свідчить про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Отже, Податковим кодексом України визначений обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати у розмірі встановленому цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку, згідно з положеннями 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених Податковим кодексом України.

Розрахунок орендної плати за землю позивачу здійснено відповідно до довідки управління земельних ресурсів у м. Дніпропетровську від 03 лютого 2011 року №6274 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням базової вартості одного квадратного метра у м. Дніпропетровську, яка станом на 2013, 2014 роки з урахуванням коефіцієнтів індексації становила 297,68 гривень та за 2015 рік відповідно 371,80 гривень (а.с. 51, 52).

Відповідно до пункту 54.5 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, цією нормою передбачено, що платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування, проте не звільняється від обов'язку сплатити податок у повному розмірі.

Щодо розрахунку орендної плати за 2013 рік, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідачем безпосередньо у розрахунку допущена арифметична помилка, що не вплинуло на визначення підсумкової суми грошового зобов'язання з орендної плати 30303,35 гривень та яка увійшла до суми податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішення від 10 березня 2016 року №16/1302 (а.с. 11).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм матеріального права, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного вирішення позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим