Ухвала суду № 62404713, 31.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 жовтня 2016 року м. Київ К/800/29099/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання нечинним розпорядження,

встановив:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної фіскальної служби України "Про проведення тематичної перевірки" від 26.06.2015 р. № 174 - р. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що винесення 26.06.2015 р. головою ДФС розпорядження № 174-р "Про проведення тематичної перевірки", відповідно до якого в період з 30.06.2015 р. по 30.07.2015 р. призначено проведення з виїздом до Волинської митниці ДФС тематичної перевірки правомірності дій службових осіб вказаної митниці при здійсненні митного оформлення товарів "яблука свіжі" низкою підприємств є правомірним, оскільки до повноважень голови ДФС віднесено здійснення внутрішнього аудиту та контролю в територіальних органах ДФС за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових та посадових обов'язків, який забезпечується, зокрема, шляхом призначення на підставі розпорядчого документа тематичних перевірок, що передбачено Положенням про перевірки в Міністерстві доходів і зборів України та його територіальних органах, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 31.05.2013 р. № 141, яке діяло до прийняття Наказу ДФС від 07.07.2015 р. № 470, яким затверджено Порядок організації та проведення внутрішніх перевірок в органах ДФС, на підвідомчих підприємствах, в установах, організаціях, оформлення і реалізація їх результатів.

Крім того, позивач оспорив розпорядження голови ДФС від 26.06.2015 р. № 174-р, яке фактично вичерпало свою дію шляхом реалізації після проведення тематичної перевірки. При цьому, за наслідками цієї перевірки складено акт від 28.07.2015 р. № 2366/99-99-08-03-02-21-1, який має рекомендаційний характер під час прийняття керівництвом ДФС відповідного рішення та не породжує для позивача жодних прав чи обов'язків.

Позивач вправі оскаржити рішення щодо проходження ним публічної служби. Проте, як встановлено у процесі судового розгляду, на підставі оскаржуваного розпорядження та за наслідками тематичної перевірки відносно позивача жодних рішень не приймалося, а відтак жодні його права не порушені. Посилання позивача на те, що за наслідками перевірки було звільнено ряд працівників є безпідставним, оскільки право на захист є самостійним суб'єктивним правом, а відтак звільнені працівники самостійно вправі захищати свої права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що метою прийняття оскаржуваного розпорядження було притягнення до відповідальності посадових осіб Волинської митниці, а оскільки, для цього у керівника ДФС були відсутні правові підстави, тому шляхом підміни понять була призначена тематична перевірка, за наслідками якої звільнено ряд працівників Волинської митниці.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання нечинним розпорядження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак