Ухвала суду № 62404610, 25.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2016 р. К/800/23581/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у справі № 804/13906/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» звернулося з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), в якому просила: визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2014 року; зобов'язати Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» за березень 2014 року, що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2014 року; зобов'язано Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» за березень 2014 року, що зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ-КР» судові витрати в сумі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до позивача із запитом від 27.06.2014 за вих. № 9292/10/04-81-15-01 про надання письмових пояснень щодо дотримання підприємством норм податкового, валютного та іншого законодавства з податку на додану вартість за березень 2014 року, в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «ОКЕАН-ГРУП» та ПАТ «Інгулецький ГЗК».

Позивач направив до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області лист від 18.07.2014 за вих. № 856, в якому повідомив, що в отриманому ним запиті податковий орган всупереч вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України не зазначив підстав для надіслання такого запиту.

У період з 21.07.2014 по 22.07.2014 на підставі наказу від 18.07.2014 № 500 та направлення від 21.07.2014 № 213 Криворізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СОКОЛ-КР», за результатами якої складено акт від 31.07.2014 за № 965/22-01/35928225 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКІЛ-КР» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ОКЕАН-ГРУП» і ПАТ «Інгулецький ГЗК» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, ч.2 ст.3, ст.4, ч.6 ст.8, п.1, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, внаслідок того, що реальність господарських операцій між ТОВ «ОКЕАН-ГРУП» та ТОВ «СОКОЛ-КР» за березень 2014 року не підтверджена. Виходячи з цих мотивів податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за вказаними операціями в загальній сумі 421123,83 грн.

Позивач звернувся до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із запитом від 12.08.2014 за вих. № 940, в якому просив повідомити про коригування показників його податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року з урахуванням акта перевірки від 31.07.2014 за №965/22-01/35928225.

Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області листом від 20.08.2014 № 12302/10/22-01 повідомила позивача про внесення висновків зазначеного акта перевірки до АІС «Податковий блок» в інформаційній базі «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» за податковими зобов'язаннями за березень 2014 року по взаємовідносинам з ПАТ «Інгулецький ГЗК» в сумі 428902,72 грн. та з ТОВ «ОКЕАН-ГРУП» в сумі 421123,83 грн. При цьому податковий орган повідомив відповідача про те, що висновки, зафіксовані в акті перевірки від 31.07.2014 № 965/22-01/35928225, не відображалися в особовому рахунку позивача у зв'язку з відсутністю податкового повідомлення-рішення за актом перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно скориговано показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість без попереднього прийняття податкового повідомлення-рішення та відповідного узгодження грошових зобов'язань. Наведене виключає можливість застосування до платника податків негативних правових наслідків, зокрема у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників, до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання та його узгодження.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

Згідно з п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом пп.72.1.1 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2).

Верховний Суд України висловлював свою позицію щодо застосування ст.ст.71, 72, 74 Податкового кодексу України, зокрема, в постанові від 09.12.2014 у справі №21-511а14, де зазначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Розглядаючи дану справу по суті та задовольняючи позов, судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до податкового органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому наявність спірних правовідносин та, як наслідок, факт порушення права, потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають оскаржувані дії податкового органу безпосередньо на права та обов'язки позивача, чи порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи порушені вони саме діями відповідача щодо коригування задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в тому числі, в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» та її підсистемах, за відсутності факту винесення податкового повідомлення-рішення.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду, які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько