Ухвала суду № 62404507, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/41044/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Гончар Л.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося із позовом в якому просило визнати протиправними дії відповідача при проведенні невиїзної перевірки, а саме складання акту перевірки від 05 березня 2015 року №58 та проведення обчислення позивачу сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 березня 2015 року відділенням складено акт про порушення ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» вимог чинного законодавства та проведення у зазначеному акті обчислення позивачу сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році. Вважаючи, що перевірку позивача та обчислення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів проведено усупереч положенням мораторію на проведення перевірок просив визнати протиправним акт перевірки та відмінити його.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішення судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2015 року позивач подав Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік. Згідно рядку « 06» поданого ДП «СхідГЗК» звіту позивачем не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування, оскільки на думку останнього, не допущено порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

05 березня 2015 року відповідачем складено акт про порушення законодавства України про по результатам перевірки правильності розрахунків в поданому позивачем звіті за формою 10-ПІ за 2014 року Згідно рядку « 06» поданого звіту позивачем не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування, оскільки на думку останнього, не допущено порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». На цій підставі позивачу запропоновано в добровільному порядку сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 6136642,80 грн..

03 червня 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до адміністративного суду з позовом до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені і ухвалою суду від 08 червня 2015 року відкрито провадження у справі №804/6950/15 (інформації про наслідки розгляду вказаного адміністративного позову матеріали справи не містять).

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції послались на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого права.

Вказаний висновок є правильним з огляду на таке.

Правовий акт індивідуальної дії це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації владних управлінських функцій на основі законодавства щодо конкретної ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта, якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є їх юридичний характер, тобто обов'язковість приписів акту для відповідного суб'єкта (суб'єктів), при цьому їх дотримання забезпечується правовими механізмами.

Акт відповідача від 05 березня 2015 року таким вимогам не відповідає, оскільки лише фіксує факт правопорушення, а застосований при цьому до позивача розрахунок адміністративно-господарських санкцій не передбачає механізму примусового та безспірного його стягнення.

Отже оскаржений акт не є обов'язковим для виконання позивачем та не створює для нього якихось обов'язків.

Таким чином, оскаржуючи дії відповідача при складанні акту перевірки, що були вчинені останнім на виконання повноважень, шляхом пред'явлення адміністративного позову про визнання протиправними дій відповідача, а саме складання акту та розрахунку адміністративно-господарських санкцій, позивач обрав непередбачений законом спосіб захисту своїх інтересів.

З огляду на те, що наказ на підставі якого проведено перевірку не скасовано та не оскаржено, а акт перевірки складено відповідачем у відповідності до вимог закону та в межах своїх повноважень, відсутні підстави для задоволення позову.

При цьому, суди обґрунтовано відхилили посилання позивача на положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 року щодо введення обмежень на проведення перевірок, оскільки дії відповідача полягають у встановленні обґрунтованості наданого відповідачем розрахунку, такі дії не мають самостійних правових наслідків, з огляду на те, що несплата підприємством адміністративно господарських санкцій є підставою для звернення з позовом до суду про їх стягнення і саме судом перевіряється та встановлюється обґрунтованість їх розміру та інші підстави для стягнення.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

Л.Я. Гончар