Ухвала суду № 62404364, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/25995/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хустської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2016 року позов задоволено. Визнано дії Управління соціального захисту населення Хустської міської ради неправомірними щодо неприйняття та повернення звіту ФОП ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку призваного ОСОБА_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період водія ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 Зобовязано Управління соціального захисту населення Хустської міської ради прийняти звіт ФОП ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику ФОП ОСОБА_1 - водію ОСОБА_2 та включити виплачену, згідно з звітом суму в розмірі 15 606,52 грн., до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересеня 2016 року, постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області щодо не включення звіту ФОП ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за грудень 2015 року працівнику ОСОБА_2, до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та щодо не подання таких звітів до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації. Зобов'язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виплачену ФОТ ОСОБА_1 суму в розмірі 1776,98 грн. згідно звіту від 13 січня 2016 року про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за грудень 2015 року працівнику , та подати такі звіти до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду апеляцйної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України (в редакції, що діяла до 06 грудня 2015 року) було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дію частини третьої статті 119 цього Кодексу поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", згідно із Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII.

Законом України «Про внесення змін до статті 119 КЗпП України щодо працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 12 листопада 2015 року № 801-VIII, який набрав чинності із 06 грудня 2015 року, у частинах третій, четвертій статті 119 КЗпП України слова «в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності» замінено словами «фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ, який набрав чинності із 01 січня 2016 року, частини третя, четверта статті 119 КЗпП України викладено в такій редакції: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, нормами статті 119 КЗпП України лише із 06 грудня 2015 року передбачено компенсацію із бюджету середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працювали у фізичних осіб-підприємців.

Порядок (процедуру) виплати розглядуваної компенсації передбачено Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України від 04 березня 2015 року №105.

Пунктами 3, 4 цього Порядку (в редакції, що діяла до 12 листопада 2015 року), передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року. Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Постановою КМ України від 04 листопада 2015 року № 911 (набрала чинності 12 листопада 2015 року) внесено зміни до постанови КМ України від 04 березня 2015 року № 105.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 вказаного вище Порядку (із змінами), бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу. Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється не більше ніж на строк укладеного контракту. Для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Отже, ФОП ОСОБА_1 має право на отримання компенсації фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівнику ОСОБА_2 за грудень 2015 року в сумі 1776,98 грн., відповідно до звіту від 13 січня 2016 року.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хустської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочиства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Мороз