Ухвала суду № 62404353, 07.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 жовтня 2016 року м.Київ К/800/26324/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Голяшкін О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи - ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вінницької міської ради, треті особи - ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, в якому просив визнати протиправними та скасувати додаток 1 до рішення від 29 серпня 2014 року №1806 щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 585 кв.м., що по АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності, та п.14 рішення від 26 грудня 2014 року №1963 в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки; визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, задоволено клопотання Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради; закрито провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування додатку 1 до рішення від 29 серпня 2014 року №1806 в частині, визнання протиправним та скасування п.14 рішення від 26 грудня 2014 року №1963 в частині, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку; роз'яснено позивачу право на звернення до суду з даними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, направити справу до Вінницького міського суду для продовження розгляду.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Верховний Суд України, зокрема у постановах від 04 листопада 2015 року №21-3296а15, від 25 листопада 2015 року у справі № 21-5535а15, від 26 січня 2016 року у справах № 21-3367а15, 21-5523а15, від 01 березня 2016 року у справі № 21-3174а15, висловив правову позицію про те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок в оренду чи у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

За вказаними обставинами, суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування додатку 1 до рішення від 29 серпня 2014 року №1806, щодо визнання протиправним та скасування п.14 рішення від 26 грудня 2014 року №1963 та вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовано виходили із того, що вказані вимоги не підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір в цій частині є спором про право, який має вирішуватись на нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.211, 213, п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи- ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Голяшкін