Ухвала суду № 62404259, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №805/2351/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015р. по справі №805/2351/15-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000324200/2905/10/28-03-40,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000324200/2905/10/28-03-40.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.05.2015 року №0000324200/2905/10/28-03-40.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200,3 ст.200, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на рахунок платника податку в банку на суму 9843182 грн. та 555439 грн. яка підлягає зменшенню.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем відповідно до п.200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2015 року №123/28-03-40/00191075 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000324200/2905/10/28-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 555439 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 277719,50 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200,3 ст.200, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на рахунок платника податку в банку на суму 9843182 грн. та 555439 грн. яка підлягає зменшенню.

При здійсненні перевірки встановлено, що уточнюючим розрахунком за листопад 2014 року від 27.02.2015 року було змінено розмір податкового кредиту у бік збільшення та зменшено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню на 555439 грн.

Згідно до додатку 2 до декларації з ПДВ за лютий 2015 року за суму 555439 грн. по уточнюючому розрахунку за листопад 2014 року включено до ст. 11 «Збільшено/зменшено залишок відємного значення на підставі уточнюючого розрахунку, поданого за звітні (податкові періоди) до 01 лютого 2015 року».

Тобто, за висновками відповідача позивачем вищезазначена сума проведена вдруге, як збільшення залишку від'ємного значення згідно уточнюючого розрахунку за листопад 2014 року.

У відповідності до п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України, згідно п.200.1 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.2 цієї норми при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При цьому, згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації з податку на додану вартість, непогашені залишки сум податку на додану вартість, заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200 1.3 статті 200 1 Кодексу (далі - реєстраційна сума), з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався пп. «б» п. 33 підрозділу 2 р. ХХ Податкового Кодексу України та переніс до граф 2-4 табл. 1 додатка 2 до Декларації за лютий 2015 р., наданої із відповідною заявою про наміри підприємства, суму 555 439 грн., що є залишком від`ємного значення попередніх податкових періодів до 1 лютого 2015 р., що утворилося після уточнення 27.02.2015 р. (до дати надання Декларації за звітний (податковий) період лютий 2015 р.) податкового зобов`язання по Декларації з ПДВ за листопад 2014 р. у бік зменшення, яке, у свій час, було погашене за рахунок бюджетного відшкодування за вересень 2014 р., задекларованого у рахунок зменшення податкових зобов`язань послідуючих звітних (податкових) періодів.

Крім того, п. 34 підрозділу 2 р. ХХ Податкового Кодексу України (у редакції, що діяла на дату формування податкової звітності з ПДВ за лютий 2015 р.) було передбачено, що «суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість вважаються погашеними».

Згідно із Витягами з системи електронного адміністрування ПДВ за запитами від 01.07.2015 р. 08.07.2015 р., 13.07.2015 р., 15.07.2015 р. та 01.09.2015 р. податковим органом не визначено наявність у позивача суми помилково та / або надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 р. (ряд. 11 Витягів не містить ніякої суми). Таким чином, сума 555 439 грн. була вірно перенесена позивачем до Декларації за лютий 2015 р. із заявою про бюджетне відшкодування.

Листом Державної фіскальної служби України від 06.03.2015 року №7796/17/99-99-03-02-17 надані роз'яснення щодо залишків від`ємного значення, які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 1 лютого 2015 р., згідно до яких «залишки від`ємного значення, які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 1 лютого 2015 р., повинні бути повністю перенесені до граф 2-4 табл. 1 додатка 2 до декларації за лютий 2015 р.». Виключення складають лише непогашені залишки сум податку, що був заявлений за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 р. до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, та суми, що була включена до ряд. 20.1 Декларації за лютий 2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, сума 555 439 грн. раніше (у звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 р.) не була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, та не була включена до ряд. 20.1 Декларації за лютий 2015 р. Таким чином, відсутні обмеження щодо переносу вказаної суми до граф 2-4 табл. 1 додатка 2 до Декларації за лютий 2015 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що під час проведення перевірки податковим органом не враховано особливий характер декларації з ПДВ за лютий 2015 г., який полягає в необхідності декларування платником податків в одній декларації результату звітного (податкового) періоду лютого 2015 р. (розділи 1 - 3 Декларації) та залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 р. (розділ 4 Декларації). Загальне посилання у висновках до акту перевірки про порушення позивачем вимог п.198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 14.1 ст. 14 ПКУ є неправомірним.

Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за період виправлення помилки листопад 2014 р. поданий позивачем за встановленою формою із усіма належними додатками (зокрема, № 1 та №5), в яких ідентифіковані контрагенти-постачальники позивача вказані дати (періоди) складання ними податкових накладних (розрахунків корегування до податкових накладних), а у додатку № 1 і причини корегування, тобто дані, за якими можливо перевірити відповідність показників, уточнених позивачем, показникам, задекларованим вказаними контрагентами, як то і передбачено Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 р.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Актом камеральної перевірки не доводиться порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200,3 ст.200, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4ст.200 Податкового кодексу України, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015р. по справі №805/2351/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015р. по справі №805/2351/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.