Ухвала суду № 62404240, 02.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року справа №812/772/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В,

Казначеєва Е.Г.

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

Представників сторін:

позивача - Авраменко О.А.,

відповідача - Український А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі № 812/772/16 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС) з урахуванням уточнених позовних вимог звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» про стягнення податкової заборгованості за платежем мито на товари на загальну суму 1 757 911,06 грн. та за платежем податок на додану вартість на загальну суму 351 582,23 грн. (арк. справи 3-4, 79).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року вищенаведений адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача податковий борг за платежем мито на товари на загальну суму 1 757 911,06 грн. та за платежем податок на додану вартість на загальну суму 351 582,23 грн.(арк. справи 94-96).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що заборгованість, яку просить стягнути позивач складається з сум за податковими повідомленнями-рішеннями від 10 вересня 2015 року № 0000032207 у розмірі 1 465 861,10 грн. (мито на товари, що ввозяться суб'єктами владних повноважень) та податковим повідомленням-рішенням від 10 вересня 2015 року № 0000042207 на суму 293 172 24 грн. (ПДВ із ввезених на територію України товарів), які прийняті за результатами проведеної відповідачем перевірки за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року за результатами якої 25 серпня 2015 року складений акт перевірки № 12/12-32-22-05/34933894, а також пені за несплату цих сум. Проте вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені відповідачем в судовому прядку (справа № 812/1516/15). Постановою ЛОАС від 03 грудня 2015 року вказані ппр частково скасовані, проте постановою ДААС від 17 лютого 2016 року вказана постанова скасована та позивачу відмовлено у задоволені позову, але на даний час рішення по цій справі не набрало законної сили, оскільки ТОВ «Лізінвест» оскаржує постанову ДААС в касаційному порядку і провадження у суді касаційної інстанції відповідно до ухвали ВАСУ від 26 липня 2016 року відкрито (справа № К/800/6488/16). Тобто рішення у справі не набрало законної сили. Щодо порушення норм процесуального права, то апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду даний позов по праві № 812/772/16, оскільки спори у наведеній та даній справи пов'язані між собою їх предметом та сторонами (арк. справи 104-107).

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» (ідентифікаційний код 34933894) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією від 20 лютого 2007 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 214317 та взято на облік, як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100164613 про реєстрацію платника податку на додану вартість (арк. справи 64). Позивач знаходиться на податковому обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції ДФС у Луганській області з 21 грудня 2007 року, що підтверджується довідкою (арк. справи 9), а за неосновним місцем обліку як платник митних платежів та податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів - в ГУ ДФС у Луганській області (арк. справи 181-184).

Як вказувалось судом вище, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача несплачену заборгованість на загальну суму 2 109 493,29 грн., до складу якої входять суми за податковими повідомленнями-рішеннями від 10 вересня 2015 року та пеня, у зв'язку з несплатою вказаних сум, а саме:

- № 0000032207 у розмірі 1 465 861,10 грн. (мито на товари, що ввозяться суб'єктами владних повноважень); (за основним платежем 977 240,73 грн., за штрафними санкціями 488 620,37 грн.) (арк. справи 69);

На підставі статті 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня у розмірі 292 177,34 грн. З урахуванням часткової переплати в сумі 127,38 грн сума до стягнення за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарської діяльності, становить 1 757 911,06 грн (1 465 861,10 грн.+ 292 177,34 грн.-127,38 грн.) (арк. справи 67);

- № 0000042207 на суму 293 172, 24 грн. (ПДВ із ввезених на територію України товарів) (за основним платежем 195 448,16 грн., за штрафними санкціями 97 724,08 грн.) (арк. справи 68);

На підставі статті 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня у розмірі 58 435,47 грн. З урахуванням часткової переплати 25,48 грн. сума до стягнення за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів становить 351 582,23 грн. (293 172,24 грн. + 58 435,47 грн.-25,48 грн.)(арк. справи 66).

При цьому, податкові повідомлення-рішення, суму за якими просить стягнути позивач, прийняті контролюючим органом 10 вересня 2015 року за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року на підставі якої 25 серпня 2015 року складений акт перевірки № 12/12-32-22-05/34933894 та були оскаржені ТОВ «Лізінвест» в судовому прядку (справа № 812/1516/15).

За результатами оскарження у судовому порядку, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року позов задоволено частково. Проте постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 по справі № 812/1516/15 у задоволені позовних вимог ТОВ «Лізінвест» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2015 № 0000032207, № 0000042207 відмовлено.

Вказана вище постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 по справі № 812/1516/15 набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто 17 лютого 2016 року (арк. справи 25-30), а тому відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання вважається узгодженим з дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому,як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, ухвалою ВАСУ від 15 квітня 2016 року по справі № К/800/6488/16 судом відмовлено ТОВ «Лізінвест» у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови ДААС від 17 лютого 2016 року (арк. справи 31).

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, вищенаведені податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2015 року № 0000032207 та № 0000042207 є чинними.

Крім того, як вказувалось судом вище, та вбачається з матеріалів даної справи, на підставі статті 129 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу нарахована пеня, за несплату сум по податковим повідомленням-рішенням від 10 вересня 2015 року:

- № 0000032207 у розмірі 292 177,34 грн. (з урахуванням часткової переплати в сумі 127,38 грн сума до стягнення за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарської діяльності, становить 1 757 911,06 грн) (арк. справи 67);

- № 0000042207 у розмірі 58 435,47 грн. (урахуванням часткової переплати 25,48 грн. сума до стягнення за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів становить 351 582,23 грн.) (арк. справи 66).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджені суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою в установлені строки боргу 17 березня 2016 року контролюючим органом на адресу ТОВ «Лізінвест» надіслано податкову вимогу форми «Ю» від 17 березня 2016 року № 2-23 на суму податкового боргу 2 109 493,29 грн. Вказана вимога згідно поштового повідомлення про вручення отримана уповноваженою особою товариства 28 березня 2016 року (арк. справи 5). Вказана вимога оскаржена не була.

Доказів оскарження податкової вимоги позивача відповідачем ні до суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до пп. 95.1, 95.3 п. 95 ст. 95 Податкового кодексу України в разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 Податкового кодексу України).

Тому в силу пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, тому позивач правомірно звернувся до суду з вказаним позовом.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта на те, що «суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду даний позов по справі № 812/772/16, внаслідок того, що предмет даної справи та сторони пов'язані між собою зі справою № 812/1516/15», оскільки предметом у справі № 812/1516/15 була правомірність в рамках діючого законодавства винесення ГУ ДФС у Луганській області податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2015 року, та, як наслідок визнання їх правомірними судом, а предметом даної справи є стягнення контролюючим органом існуючої на час звернення до суду заборгованості ТОВ «Лізінвест», до складу якої входить несплачена сума за наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких встановлена судом.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі № 812/772/16, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі № 812/772/16, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 02 листопада 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.