Ухвала суду № 62404238, 02.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року справа №408/1997/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 02 серпня 2016 року у справі № 408/1997/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з цим позовом до суду, обґрунтовуючи який вказала, що неодноразово зверталась до відповідача з метою переводу та отримання пенсії за віком, починаючи з 17 травня 2014 року. Працівники відповідача їй повідомили, що для цього необхідно з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська надати паперову справу. Через труднощі, пов'язані з перетином лінії розмежування, до грудня 2015 року вона не мала можливості це зробити, оскільки не могла потрапити на тимчасово окуповану територію.

30 грудня 2015 року на підставі запиту відповідача від 17 листопада 2015 року вона особисто привезла цю справу з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.

Двічі - 30 грудня 2015 року та 02 лютого 2016 року нею подавалась заява до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - Управління) про взяття її на облік у зв'язку із переміною місця проживання.

11 лютого 2016 року її повідомили, що вона не може отримувати пенсію і запропоновано написати нову заяву про призначення пенсії.

Вважаючи відмову у проведенні виплати пенсії та вимогу про написання нової заяви про призначення пенсії, вказуючи, що така заява нею вже подавалась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська 10 липня 2014 року, позивач просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо її примусу до написання нової заяви про призначення пенсії, зобов'язати Управління нарахувати та виплатити їй пенсію, призначену з 17 травня 2014 року, а також зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй компенсацію втрати частини грошових доходів з 17 червня 2014 року по день прийняття рішення.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 02 серпня 2016 року у справі № 408/1997/16-а позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано неправомірним дії Управління щодо примусу ОСОБА_3 до написання нової заяви про призначення пенсії.

Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_3 призначену пенсію за віком починаючи з 17 травня 2014 року.

В іншій частині позову - відмовлено за необґрунтованістю.

Суд першої інстанції виходив з того, що є обґрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо примусу її до написання повторної заяви про призначення пенсії, а також зобов'язання Управління нарахувати і виплатити їй призначену пенсію з 17 травня 2014 року - наступного дня після досягнення нею пенсійного віку, оскільки Управління повинно було за першим зверненням ОСОБА_3 поставити її на облік, продовжити виплачувати їй пенсію та здійснити виплату невиплаченої пенсії, що не була їй виплачена за попереднім місцем її обліку.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання Управління нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17.05.2014 до дня винесення судового рішення, оскільки ця вимога взагалі не містить її обґрунтувань у позовній заяві, тим більше, що право на її отримання ще не порушене відповідачем.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що дії Управління щодо отримання заяви про призначення виплати пенсії від ОСОБА_3 є правомірними.

Апелянт вказує, що документи пенсійної справи ОСОБА_3 надійшли з території, на якій органи Пенсійного фонду України не здійснюють своїх функцій, відомості наданої пенсійної справи не підтверджені. Перевірити достовірність: документів пенсійної справи, наданих ОСОБА_3, терміни призначення та виплати їй пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі та здійснити продовження виплат у управління не має. У зв'язку з тим, що не підтверджено факт звернення за призначенням пенсії до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, підстав для призначення чи продовження виплати пенсії з 17.05.2014 немає (документи які містяться в пенсійній справі ОСОБА_4 завірені печатками не визначеної організації, яка створена на території, не підконтрольній Україні).

Таким чином, підстав для нарахування та виплати ОСОБА_3 призначеної пенсії з 17.05.2014 у Управління немає.

Біловодський районний суд не прийняв до уваги, що саме в порушення вимог постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі не перемістилось на територію, підконтрольну України та не здійснює функцій, які воно повинно виконувати відповідно законодавства України. Тим самим саме Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі порушує права літньої людини, ОСОБА_3, на соціальний захист та пенсійні виплати. Саме Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі порушено законні права ОСОБА_3 на призначення та виплату пенсії.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач згідно вимог статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) 17 травня 2014 року досягла пенсійного віку і набула право на отримання пенсії за віком.

10 липня 2014 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська з заявою про призначення їй пенсії за віком, надавши для цього усі необхідні документи, у зв'язку з чим в цьому управлінні була заведена пенсійна справа та призначена пенсія позивачу за віком.

30 грудня 2015 року відповідачем була отримана паперова пенсійна справа позивача з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.

23 березня 2016 року позивач звернулась з заявою до відповідача, в якій у зв'язку з тим, що проживала на підконтрольній українській владі території, вимагала від останнього нарахувати та виплатити їй призначену пенсію з 16 травня 2014 року.

На подану заяву Управління надало позивачу відповідь, з якої вбачається, що останній було відмовлено у проведенні виплат пенсії у зв'язку з тим, що в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України щодо електронної реєстрації заяви в «Журналі реєстрації рішень про призначення пенсій та розпоряджень Форма 10» відсутня інформація про факт реєстрації заяви позивача та призначення їй пенсії за віком, а також не було знайдено даних про позивача як одержувача пенсій в Центральній базі даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Тому позивачу роз'яснено, що призначення пенсії можливо тільки з дня подання заяви про призначення пенсії.

Як вбачається із письмового заперечення відповідача проти позову, в ньому Управління вказує, що підстав для призначення/продовження виплати пенсії позивачу з 16 травня 2014 року немає, оскільки не підтверджено факт звернення позивача за призначенням пенсії до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська через те, що ці документи надійшли з території, на якій органи Пенсійного фонду України не здійснюють свої повноваження.

Дані дії відповідача є такими, що порушують права позивача та не відповідають реальним обставинам, що склалися.

Частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 КАСУ).

Відповідно до статті першої Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Частина друга статті Конституції України наголошують, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 КУ).

Згідно частин першої та другої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV).

З наданої відповідачем копії пенсійної справи позивача, вбачається, що остання подала заяву про призначення пенсії за віком 10 липня 2014 року до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, тобто до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем її, на той час, реєстрації проживання. Дана заява була прийнята компетентною особою органу Пенсійного фонду, на підставі чого позивачу була призначена пенсія за віком, про що свідчить протокол № 4723 від 14 листопада 2014 року.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Луганськ відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Дані повноваження ці органи не здійснюють з 01 грудня 2014 року, що визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

Наведене свідчить, що позивач подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до діючого законодавства та їй було призначено пенсію компетентним на той час територіальним органом Пенсійного фонду України.

За таких обставин посилання відповідача на те, що не підтверджено факт звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська за призначенням пенсії є таким, що не відповідає дійсності, тому дії відповідача у не проведенні ОСОБА_3 виплат призначеної їй пенсії є неправомірними, тим більше, що єдиною підставою для призначення пенсії є подання відповідної заяви, а не занесення інформації про це до Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (у невнесені такої інформації до вказаної бази даних вина позивача відсутня).

В даному випадку відсутність електронної реєстрації заяви в «Журналі реєстрації рішення про призначення пенсій та розпоряджень Форма 10», а також відсутність інформації про позивача як пенсіонера в Центральній базі даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України свідчить лише про те, що призначена пенсія позивачу не виплачувалась взагалі.

Отже, враховуючи все наведене, керуючись принципом верховенства права, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо примусу її до написання повторної заяви про призначення пенсії, а також зобов'язання Управління нарахувати і виплатити їй призначену пенсію з 17 травня 2014 року - наступного дня після досягнення нею пенсійного віку, оскільки Управління повинно було за першим зверненням ОСОБА_3 поставити її на облік, продовжити виплачувати їй пенсію та здійснити виплату невиплаченої пенсії, що не була їй виплачена за попереднім місцем її обліку.

В іншій частині постанова місцевого суду сторонами не оскаржена, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишена без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 02 серпня 2016 року у справі № 408/1997/16-а в справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов