Ухвала суду № 62404115, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №805/204/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в справі № 805/204/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн по декларації за квітень 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби № 0000193900/166/10/28-03-40 від 07.07.2015 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн по декларації за квітень 2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними як первинні. Також апелянт наголошує, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така накладна не є податковим документом. Тобто в спірних правовідносинах має місце юридична дефектність відповідних первинних документів.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (далі - позивач, товариство) перебуває на обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ), є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2011 року між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «Електросталь» було укладено договір № 328, відповідно до умов якого позивачу надавалися послуги з перевезення вантажів та проводить розрахунки за ці послуги.

На підтвердження надання послуг у квітні 2015 року позивачем надано виписки за особовим рахунком, відомості плати за користування вагонами, а також оформлені залізничні накладні на перевезення вантажу та накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано виписки по особовому рахунку у банку за квітень 2015 року.

Також в межах виконання договору № 328 позивач отримав від ДП «Донецька залізниця» податкові накладні № 61/-/025 від 10.04.2015, № 15/-/011 від 01.04.2015, № 62/-/011 від 02.04.2015, № 114/-/011 від 03.04.2015, № 170/-/011 від 06.04.2015, № 482/-/011 від 14.04.2015, № 390/-/011 від 10.04.2015, № 278/-/011 від 08.04.2015, № 341/-/011 від 09.04.2015, № 229/-/011 від 07.04.2015, № 1083/-/011 від 27.04.2015, № 562/-/011 від 15.04.2015, № 762/-/011 від 20.04.2015, № 689/-/011 від 17.04.2015, № 629/-/011 від 16.04.2015, № 883/-/011 від 22.04.2015, № 882/-/011 від 22.04.2015, № 934/-/011 від 23.04.2015, № 993/-/011 від 24.04.2015, № 1147/-/011 від 28.04.2015, які відповідно наявного в матеріалах справи витягу зареєстровані в Реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено до складу податкового кредиту у квітні 2015 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

Про реальність господарських операцій між позивачем та ДП «Донецька залізниця» свідчить той факт, що виконанні останніми роботи використані ТОВ «Електросталь» у власній господарській діяльності, що підтверджує надана до суду документація первинного бухгалтерського обліку.

В період з 20.05.2015 по 08.03.2015 посадовими особами СДПІ відповідно до п. 200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проводилась камеральна перевірка даних Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2015 року. За результатами цієї перевірки складено акт від 09.06.2015 № 221/28-03-40-32582387, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на суму ПДВ 361831 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на ту саме суму.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року № 0000193900/166/10/28-03-40, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 361831 грн.

ТОВ «Електросталь» не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернулось до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою від 12.08.5015 № 780/02, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (рішення від 16.10.2015 за № 23159/10/28-10-10-4-33).

Отримавши вказану відповідь товариство звернулось зі скаргою до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (рішення від 28.12.2015 за № 27799/6/99-99-10-01-04-25).

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем чинного законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентом, Державним підприємством «Донецька залізниця».

Зокрема зазначено, що відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року ТОВ «Електросталь» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 361830,74 грн по податковим накладним, отриманим від ДП «Донецька залізниця», проте, згідно з податковою інформацією сума податкових зобов'язань контрагента за квітень 2015 року становить 0,0 грн, оскільки податкові декларації з ПДВ за цей період до СДПІ не надані, податкові зобов'язання - не задекларовані.

На підставі викладеного відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за квітень 2015 року по господарських операціях з цим контрагентом.

Вважаючи, що перелічені рішення прийняті всупереч нормам чинного законодавства, ТОВ «Електросталь» звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Апелянт наголошує на юридичній дефектності первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій між позивачем та ДП «Донецька залізниця», проте не надає суду доказів щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки ДП «Донецька залізниця»» доказів того що відповідачем перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем за договором № 328 до суду не надано.

Згідно з Наказом Міністерства Фінансів України № 957 від 22.09.2014 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством чітко зазначені випадки, коли отримувач (покупець) не має право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді); порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта, що фінансово-господарські операції між позивачем та ДП «Донецька залізниця» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000193900/166/10/28-03-40 від 07.07.2015, оскільки позиція податкового органу, що суб'єкт господарювання отримує бюджетне відшкодування з ПДВ без його фактичного надходження до державного бюджету не відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в справі № 805/204/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн по декларації за квітень 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в справі № 805/204/16-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук