Ухвала суду № 62404112, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №805/92/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в справі № 805/92/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0000024000/2885/10/28-03-46 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за лютий 2015 року на 174149,0 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 86574,5 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними як первинні. Також апелянт наголошує, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така накладна не є податковим документом. Тобто в спірних правовідносинах має місце юридична дефектність відповідних первинних документів.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «НКМЗ») перебуває на обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ), є платником податку на додану вартість.

25 жовтня 2010 року між Державним підприємством «Донецька залізниця» та ПАТ «НКМЗ» укладено договір № 1015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги.

Додатковими угодами до вказаного договору термін дії продовжено до 31.12.2012, до 31.12.2013, до 31.12.2014, до 31.12.2015.

На виконання умов договору ДП «Донецька залізниця» виписані позивачу податкові накладні на суми здійснених залізничних послуг, а саме № 180/011 від 05.02.2015 на суму 200000 грн (у т.ч. ПДВ 3333,33 грн), № 468/011 від 13.02.2015 на суму 100000 грн (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн), № 599/011 від 18.02.2015 на суму 200000 грн (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн), № 777/011 від 24.02.2015 на суму 100000 грн (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн), № 825/011 від 25.02.2015 на суму 100000 грн (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн), № 871/011 від 26.02.2015 на суму 300000 грн (у т.ч. ПДВ 50000 грн).

Оплата за надані залізничні послуги проведена в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується карткою особового рахунку, платіжними дорученнями.

10 лютого 2015 року між ПАТ «НКМЗ» (замовником) та ДП «Донецька залізниця» (виконавцем) укладено договір № 11-02-15 про надання послуг з проведення технічного огляду локомотиву.

На виконання умов вказаного договору між сторонами складено протокол узгодження договірної ціни, згідно з яким встановлена загальна вартість робіт у розмірі 27413,67 грн; 23 лютого 2015 року складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 3702,42 грн.

18 лютого 2015 року ДП «Донецька залізниця» Локомотивне депо Слов'янськ (ІПН 010749505096) виписана податкова накладна ПАТ «НКМЗ» № 8/208 на суму 3702,42 грн (у т.ч. ПДВ 617,07 грн).

29 січня 2015 року між виконавцем ДП «Донецька залізниця» та ваговласником ПАТ «НКМЗ» укладено договір № Д/КМЦ-15038 на виконання метрологічних робіт.

29 січня 2015 року на виконання умов вказаного договору між сторонами підписано акт № 10/013 виконаних робіт на суму 7932,01 грн.

12 лютого 2015 року ДП «Донецька залізниця» Краснолиманський центр з вантажної та комерційної роботи (ІПН 010749505096) виписана податкова позивачу накладна № 43/025 на суму 7932,01 грн (у т.ч. ПДВ 1322 грн).

22 листопада 2012 року між ПАТ «Донецькоблгаз» та ПАТ «НКМЗ» укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 06-51-13 ВН.

31 січня 2015 року на виконання умов вказаного договору між сторонами підписано акт прийому-передачі природного газу на загальну кількість 1482 куб.м.

03 лютого 2015 року в межах реалізації цього договору позивачу була виписана накладна № 3 на загальну суму 10281,60 грн.

15 серпня 2014 року між ПАТ «Донецькоблгаз» та ПАТ «НКМЗ» укладено договір на постачання газу № 53, на виконання якого 05 лютого 2015 року виписана податкова накладна № 40 на загальну суму 10281,60 грн (у т.ч. ПДВ 1713,60 грн).

Оплата за наданий товар та послуги проведена в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням.

20 березня 2015 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація за лютий 2015 року із визначеним від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 46480122 грн.

У період з 08.04.2015 по 09.04.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку даних ПАТ «НКМЗ» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку, під час якої опрацьовано податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та лютий 2015 року, інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби.

За результатами проведення вказаної перевірки 09 квітня 2015 року податковим органом складно акт № 120/28-03-46-05763599.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті, 29 квітня 2015 року подав до СДПІ заперечення.

20 травня 2015 року відповідач надав відповідь № 2810/10/28-03-46, відповідно до якої висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства з урахуванням заперечень до акту викладено в такій редакції: порушення п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2015 року на суму ПДВ 173149 грн; п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 173149 грн, яке підлягає зменшенню.

25 травня 2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління ДФС України прийнято податкове повідомлення рішення № 0000024000/2885/10/28-03-46, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 174149 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 86574,5 грн.

08 червня 2015 року позивач подав до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, яку 10 серпня 2015 року було залишено без задоволення рішенням № 19708/10/28-10-10-4-33.

27 серпня 2015 року ПАТ «НКМЗ» звернулось зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000024000/2885/10/28-03-46 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням № 22747/6/99-39-10-01-04-25 від 28 жовтня 2015 року Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0000024000/2885/10/28-03-46 в частині 1000 грн зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

З урахуванням перелічених рішень податковим органом встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту на 173149 грн, у т.ч. по контрагенту ДП «Донецька залізниця» - 171435,42 грн, по ПАТ «Донецьк облгаз» - 1713,60 грн через не задекларовані податкові зобов'язання постачальником товарів, послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з Наказом Міністерства Фінансів України № 957 від 22.09.2014 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством чітко зазначені випадки, коли отримувач (покупець) не має право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді); порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Тобто, якщо податкова накладна була своєчасно зареєстрована, то покупець має право включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів.

Про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами свідчить той факт, що придбаний у постачальника товар, використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що в матеріалах справи міститься документація первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо протиправності податкового повідомлення-рішення 25.05.2015 № 0000024000/2885/10/28-03-46, оскільки позиція податкового органу, що суб'єкт господарювання отримує бюджетне відшкодування з ПДВ без його фактичного надходження до державного бюджету не відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в справі № 805/92/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в справі № 805/92/16-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук