Ухвала суду № 62404073, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №805/5018/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Святодух О.Б., за участю представників позивача - Пікалова Д.В. та Петровського Є.Л., за участю представника відповідача - Пожидаєвої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року в справі № 805/5018/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272202/6656 від 19.11.2015,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0000272202/6656 від 19.11.2015 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6680824,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до відомостей АС «Податковий блок» за перший квартал 2015 року податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин контрагенту ТОВ «Темп ЛТД-А» не надавався, що підтверджує не можливість реалізувати на адресу ТОВ «Краматорськтеплоенерго» вугілля власного виробництва у вказаному періоді.

З приводу постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Інтеграл» ТОВ «Темп ЛТД-А» апелянт зауважує, що у зв'язку відсутністю ТОВ «Інтегралл» за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення ним господарської діяльності відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формування податкового кредиту не підтвердженого контрагентами - постачальниками, на товаристві вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) за січень 2015 року, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - позивач, товариство) перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ).

29 серпня 2014 року між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп ЛТД-А» як постачальником укладений договір № 29/08-14, згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався передавати (поставляти) покупцю ТМЦ - вугілля марки АШ (0-6). Також умовами договору передбачено отримання покупцем податкових накладних. Окрім цього на підтвердження реальності здійснення господарських операцій складалися акти прийому-передачі партій вугільної продукції, розрахунки ціни та вартості вугілля, накладні, договір відповідального зберігання від 29.11.2014, договір оренди від 01.11.2014, платіжні доручення, за якими проводилися безготівкові розрахунки між контрагентами.

На підставі отриманих від постачальника податкових накладних та первинних документів щодо придбання товарів та послуг позивачем було сформовано податковий кредит за січень, лютий 2015 року по постачальнику ТОВ «Темп ЛТД-А» в розмірі 4453883 грн.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області в період з 20.10.2015 по 02.11.2015 згідно зі ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Темп ЛТД-А» за період з 01.01.2015 по 31.03.2015, за результатами якої складено акт від 04.11.2015 №105/05-15-22-02-34657789.

Відповідно до висновку вказаного Акту встановлено порушення товариством п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 185, п.п. 188.1 ст. 188, ст. 22, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого ним завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість до сплати на суму 4453883 грн, у тому числі за січень 2015 року в розмірі 3056651 грн, лютий 2015 року - 1397232 грн за операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ «Темп ЛТД-А».

Також з акту № 105/05-15-22-02-34657789 вбачається, що ці порушення виникли на підставі недотримання податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ «Темп ЛТД-А».

Вважаючи, що рішення відповідача прийнято всупереч нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з Наказом Міністерства Фінансів України № 957 від 22.09.2014 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством чітко зазначені випадки, коли отримувач (покупець) не має право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді); порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Тобто, якщо податкова накладна була своєчасно зареєстрована, то покупець має право включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів.

Про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Темп ЛТД-А» свідчить той факт, що придбаний у постачальника товар - вугілля, використані позивачем у власній господарській діяльності, про що в матеріалах справи міститься документація первинного бухгалтерського обліку.

Окрім цього відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки ТОВ «Краматорськтеплоенерго» доказів того що відповідачем перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Темп ЛТД-А» до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Темп ЛТД-А» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000272202/6656 від 19.11.2015, оскільки позиція податкового органу, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагента - постачальника ТОВ «Темп ЛТД-А» може слугувати податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтеграл», яке є контрагентом ТОВ «Темп ЛТД-А», та дані АС «Податковий блок», не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 02 листопада 2016 року.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року в справі № 805/5018/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272202/6656 від 19.11.2015 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року в справі № 805/5018/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений протягом п'яти днів.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук