Постанова № 62403568, 27.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року Справа № 813/937/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грень Н.М.,

суддя Братичак У.В.,

суддя Хома О.П.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

позивач не прибув,

від відповідача 1 не прибув,

від відповідача 2 не прибув,

від відповідача 3 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 48о/с "По особовому складу" від 16.01.15р., в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВСУ у Львівській області № 37 о/с "По особовому складу" від 26.01.15р., в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади;

- поновити в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району майора міліції ОСОБА_1 з 27.01.2015 року.

- стягнути з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, з розрахунку 121,94 грн. за один день вимушеного прогулу, починаючи з 27.01.2015 року і до моменту фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що наказ ГУМВС України № 37 о/с від 26.01.15р. та наказ МВС України № 48о/с від 16.01.15р., в частині звільнення його з займаної посади, є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки не відповідають положенням Закону України "Про очищення влади" та Конституції України. Стверджує, що не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України "Про очищення влади", а тому положення цього закону не повинні застосовуватись відносно нього.

Зазначає, що згідно з п.10 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" заборона на перебування на посаді поширюється на осіб, які в період з 21.11.13р. по 22.02.14р. обіймали посаду працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням.

В даному випадку 11.01.14р. позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.122-2 ч.1 КУпАП. Однак, постановою Сокальського районного суду Львівської області від 14.01.14р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, ОСОБА_2 не належить до осіб, звільнених від кримінальної чи адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII, оскільки його взагалі не було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім цього позивач зазначає, що у відповідачів відсутні дані про те, що ОСОБА_2 був учасником масових акцій протесту у зазначений в Законі України "Про очищення влади" період, що є необхідною умовою для застосування відносно нього положень Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII та Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII.

Таким чином, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачами не перевірено та не встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на службі в органах ДАІ здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України "Про очищення влади".

Позивач також зазначає, що оскаржувані накази, в частині звільнення його з займаної посади, обмежують право позивача на працю та закріплені в Конституції України гарантії щодо захисту від незаконного звільнення, а також є такими, що прийняті з порушенням ст.19 Конституції України.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 звільнений з займаної посади без наявних на це підстав, просить поновити його на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів 1,2 та 3 у судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмових заперечень не подавали, свого відношення до позову не висловили.

Суд, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_1 з вересня 2007 року у зв'язку із реорганізацією підрозділів державної автомобільної інспекції призначений на посаду державтоінспектора ВДАІ з ОАТ Сокальського району та ОСОБА_5 України у Львівській області. З листопада 2014 року призначений на посаду начальника ВДАІ з обслуговування Сокальського району ГУМВС України у Львівській області.

Наказом МВС України № 48 від 16.01.15р. "По особовому складу" майора міліції ОСОБА_1 - начальника відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району ГУМВС, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Вказаний наказ прийнято відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону "України "Про очищення влади" від 16.09.14р. № 1682-VII (надалі - Закон № 1682-VII) та згідно з пунктами 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі - Положення).

З матеріалів справи встановлено, що підставою для включення позивача до переліку осіб, які підлягали звільненню згідно з цим наказом була отримана міністерством інформація від УДАІ ГУМВСУ у Львівській області про складені протоколи про адміністративні правопорушення відносно учасників Всеукраїнського громадського руху "Автомайдан" та інших учасників мирних акцій протесту, яка надіслана на адресу міністерства на виконання вимог службової телеграми Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України від 12.01.15р.

На підставі наказу МВС України № 48о/с від 16.01.15р. начальником ГУМВСУ у Львівській області 26.01.15р. прийнято наказ № 37о/с "По особовому складу", яким майора міліції ОСОБА_4 - начальника відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району ГУМВС з 26.01.15р. звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Надаючи оцінку підстав звільнення позивача з займаної посади, судом встановлено наступне.

03.01.15р. на адресу ВДАІ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області надійшла інформація від УДАІ ГУМВС України у Львівській області щодо скоєння 29.09.13р. водієм автомобіля NISSAN QASHQAI, номерний знак НОМЕР_1 порушення вимог п.2.4 Правил дорожнього руху (на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитись з дотриманням вимог ПДР), для прийняття відповідних заходів реагування та притягнення винного до адміністративної відповідальності.

30.03.2013 інспектором ДПС взводу №2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області прапорщиком міліції ОСОБА_6 складено рапорт на ім'я начальника УДАІ ГУМВС України у Київській області, на підставі якого 08.01.14р ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно власника вказаного вище автомобіля за ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлений для розгляду до Сокальського районного суду Львівської області.

За результатами розгляду справи № 454/1/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 постановою Сокальського районного суду Львівської області від 14.01.14р. провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення. Постановою апеляційного суду Львівської області від 05.02.2014 року постанову Сокальського районного суду Львівської області залишено без змін. Судом встановлено, що ОСОБА_8 29 грудня перебував у Львові, автомобілем марки NISSAN QASHQAI, номерний знак НОМЕР_1, у цей день не управляв, оскільки він користується іншим автомобілем, днз. ВС0216ВР, зазначеним у протоколі автомобілем користується його дружина та син. З пояснень свідка ОСОБА_9 (дружини) встановлено, що остання в цей день знаходилась в м. Києві і біля 13:00 год. вирушила в напрямку с. Нові Петрівці, однак, до вказаного населеного пункту не доїхала, оскільки було понад 2000 автомашин, припаркувала автомобіль на обочині дороги за 3 км. до знаку повороту на с. Нові Петрівці і далі пішла пішки. Крім того, під час руху автомашиною жоден інспектор не подавав знаку зупинитись, автомашина рухалась зі швидкістю пішохода.

Таким чином судом встановлено, що жодних доказів на підтвердження того, що автомобіль марки NISSAN QASHQAI, номерний знак НОМЕР_1 29 грудня 2013 року знаходився в с. Нова Петрівка, Вишгородського району Київської області, а ним управляв ОСОБА_2.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України "Про очищення влади" від 27.01.15р. № 132-VIII (надалі - Закон №132-VIII).

За положеннями статті 1 вказаного Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Статтею 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII (надалі - Закон N 743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону N 743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону N 743-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом №132-VIII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин:

- така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;

- участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена;

- учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону N 743-VII та Закону № 737-VII;

- звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами N 743-VII та № 737-VII.

В даному випадку, як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_2 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані в складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення від 28.01.14р. та мали місце 29.12.13р., відтак не був звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону N 743-VII та Закону № 737-VII. Відповідачами не подано, а судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_2 взагалі був учасником масових акцій протесту у вказаний в Законі №132-VIII період.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону №132-VIII та проведено звільнення його з займаної посади.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, в тому числі, на підставі пунктів 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.91р. (зі змінами і доповненнями) (надалі - Положення) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України "Про міліцію" (надалі - Закон N 565-XII) та Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (надалі - Статут).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, суд дійшов висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8, не містить ознак такого проступку, а підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 29.05.15р., 16.09.15р., 20.10.15р., 15.12.15р.

Суд зазначає, що за порушення адміністративного законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на громадян, позивача наказом ГУМВУ у Львівській області № 521 від 10.04.14р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_10" вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії терміном на один місяць в розмірі 20 відсотків.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За положеннями статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваних наказів та незаконність звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до пункту 24 Положення, порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню; у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд бере до уваги ту обставину, що Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.12.15р. хоча й перебуває у стані припинення, проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи не внесено.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95р. (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 71 від 09.04.15р. розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2014 року становив 3088,40 грн., за грудень 2014 року 4349,69 грн. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 121,93 грн. З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 27.01.15р. по 27.10.16р. (р.д 2015 рік - 234, р.д. 2016 рік-205) розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 53531,66 грн.

Розмір грошового забезпечення за один місяць, обрахований відповідно до пункту 8 Порядку, та стягнення якого підлягає до негайного виконання у зв'язку з поновленням на посаді, становить 3719,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 цієї ж статті, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні критерії відповідачами не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення позивача, поновлення на посаді, а також про виплату позивачу заробітної плати за весь час вимушеного прогулу є обґрунтованими та слід задовольнити.

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір зі сторін не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 136, 138, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-087548), начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 року №37о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-087548), начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району, з 26.01.2015 року.

4. Поновити майора міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району з 27.01.2015 року.

5. Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55531 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 66 коп.

6. Постанову в частині поновлення в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Сокальського району майора міліції ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3719 (три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 04 коп. звернути до негайного виконання.

7. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя Грень Н.М.

Суддя Братичак У.В.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови складено та підписано 01.11.2016 року.