Постанова № 62403565, 20.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Київ №810/2567/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, рішення, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області МВС України, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 07.09.2016, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, яким ОСОБА_1 визнано такою, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с та від 29.07.2016 №424 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1, інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції зі служби в поліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п.1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді відповідно встановленого штатно-посадового розкладу, який діє на момент прийняття рішення в Фастівському ВП Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.03.2016 на момент ухвалення рішення суду.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/2567/16, витребувано докази по справі від сторін, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач-2), замінено відповідача ГУ НП в Київській області МВС України на належного - Головне управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач-1).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с за наслідками проведеного атестування її було звільнено зі служби в поліції з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Звільнення із зазначених підстав позивач вважає протиправним, оскільки її атестування було проведено з грубим порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465.

Зокрема, позивач, посилаючись на положення статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» вважає, що ГУ НП в Київській області не мало правових підстав для призначення атестування. Крім того, позивач вважає, що прийнявши її на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення в порядку, передбаченому пунктом 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», ГУ НП в Київській області підтвердило, що вона відповідає вимогам, що ставляться до поліцейського вказаним законом.

Позивач також стверджує, що атестаційна комісія під час атестування не з'ясовувала її відповідність критеріям, встановленим пунктом 16 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, матеріали особової справи розглянула поверхнево та упереджено, внаслідок чого дійшла необґрунтованого висновку про службову невідповідність.

Відповідач-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є правомірним, оскільки він був прийнятий на підставі висновку атестаційної комісії, яким було встановлено, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідач-1 зазначив, що висновок атестаційної комісії про службову невідповідність ОСОБА_1 ґрунтується, зокрема, на незадовільних результатах тестування на знання законодавчої бази і відсутності у позивача мотивації та бажання до змін.

Відповідач-2 правом надати суду письмові заперечення проти позову або пояснень по суті позовних вимог не скористався.

В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача-1 у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, письмових заперечень чи пояснень до суду не надходило. Витребувані судом під час розгляду справи від відповідача-2 докази надавались представником відповідача-1.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача-2.

У судовому засіданні 13.10.2016 суд за письмовим клопотанням позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Сторони щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з березня 2005 року по листопад 2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ: з березня 2005 року по червень 2005 року - як курсант Житомирського училища професійної підготовки працівників міліції УВС; з червня 2005 року по грудень 2005 року - на посаді міліціонера патрульно-постової служби міліції лінійного відділу на станції «Фастів»; з грудня 2005 року по вересень 2009 року - на посадах оперуповноваженого лінійного відділу на станції «Фастів»; з вересня 2009 року по січень 2013 року - на посаді оперуповноваженого КМСД Борівського СВМ Фастівського МВ (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району); з січня 2013 року по листопад 2015 року - на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Борівського СВМ Фастівського МВ (з обслуговування міста Фастів та Фастівського району) (т.1, а.с. 116-122).

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 №590 о/с капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Борівського відділення міліції Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (т.1, а.с. 123).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як прибулу з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання капітана поліції в порядку переатестування на посаду інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 124).

23 листопада 2015 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу (т.1, а.с. 180-185).

Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи на поліцейських.

На виконання наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16, у складі ГУ НП в Київській області створені Атестаційні комісії №1-4, персональний склад яких затверджений додатками 1-4 до наказу від 23.11.2015 №16 (т.1, а.с. 182-185).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 №68 внесено зміни до наказу від 23.11.2015 №16 в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУ НП в Київській області (а.с. 186).

На виконання наказу ГУ НП в Київській області від 21.12.2015 №68, у складі ГУ НП в Київській області створені Атестаційні комісії №1-6, персональний склад яких затверджений додатками 1-6 до наказу від 21.12.2015 №68 (т.1, а.с. 187-192).

Рішенням Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформленим протоколом від 12.01.2016 №16.00000159, ОСОБА_1 було включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 13.01.2016 (т.1, а.с. 136-137).

13 січня 2016 року Атестаційна комісія №5 ГУ НП в Київській області у складі голови - ОСОБА_3, секретаря - Волошина В.М., члена комісії - ОСОБА_4, за результатами співбесіди прийняла рішення, оформлене протоколом ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016, про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, і рекомендувала звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність (т.1, а.с. 138).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с ОСОБА_1, капітана поліції, інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції 23.02.2016 (т.1, а.с. 125).

Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_1 від 13.01.2016 з висновками атестаційної комісії.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.07.2016 №424 о/с до наказу ГУ НП в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 було внесено зміни, зокрема, змінено дату звільнення, позивача вважати звільненою з 07.03.2016 (т.1, а.с. 127).

Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлено статтею 3 Закону № 580-VІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону № 580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, зі змісту пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви (рапорта) ОСОБА_1 від 07.11.2015 наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області та присвоєно спеціальне звання капітан поліції (т.1, а.с. 124).

Тобто, позивач прийнята на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за її згодою, з чого слідує, що питання про її відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу.

Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Жодною статтею Закону № 580-VІІІ не передбачено процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як умови прийняття на службу до поліції, чи продовження подальшої служби в Національній поліції.

Тому, враховуючи, що розділом Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ не передбачено винятків щодо атестування осіб, які були працівниками міліції та прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, на таких осіб поширюються загальні вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення атестування поліцейських.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону № 580-VІІІ випливає, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Суд зазначає, що наведені у частині 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Таким чином, атестування працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування.

Такі висновки суду повністю відповідають правовому регулюванню, що закріплене у Законі України «Про професійний розвиток працівників» 12.01.2012 № 4312-VI, у силу якого атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня; підтвердження кваліфікації працівників - процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня шляхом атестації.

Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом.

Суд зазначає, що атестування позивача було ініційовано ГУ НП в Київській області наказом від 23.11.2015 №16 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій», яким було, зокрема, доручено управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області скласти списки поліцейських, що підлягають атестуванню; довести до поліцейських, які підлягають атестуванню, про час та місце проведення атестування.

Досліджуючи зміст наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» судом встановлено, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ (т.1, а.с. 180-185).

Крім того, цей наказ не визначає перелік осіб, які підлягають атестуванню. Іншого наказу органу поліції, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ, відповідач суду не надав.

Одночасно з цим, суд зазначає, що в атестаційному листі, складеному відносно позивача, також не вказано жодних підстав проведення її атестації, які визначені частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Суд також бере до уваги, що станом на момент прийняття наказу про проведення атестування позивач в поліції та на відповідній посаді працювала лише 16 календарних днів (з 07.11.2015 по 23.11.2015), що суперечить положенням Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Під час розгляду справи судом встановлено, що фактичною підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення її на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Натомість представник відповідача-1 зазначив, що атестування позивача було проведено у порядку атестування усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на його думку відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Однак, наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, позаяк мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Отже, Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування всіх поліцейських та, зокрема, позивача без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідачами, на яких покладено обов'язок доказування, не надано доказів, що атестування ОСОБА_1 було обумовлене вичерпними підставами, закріпленими у частині 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ, зокрема, що існували обставини, які свідчать про неналежне виконання позивачем службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби, і, як наслідок, необхідність вирішення питання про звільнення, або переведення на нижчу посаду; як і не надано доказів того, що атестування позивача було зумовлено наміром ГУ НП в Київській області призначати позивача на вищу посаду.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування відповідач-1 необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких була і позивач, з метою визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач-1 не довів.

Суд також зазначає, що відповідач-1 помилково вважає, що прийняття керівником поліції або керівниками органів (закладів, установ) поліції рішення про проведення атестування, безвідносно до конкретного переліку осіб, є достатньою умовою для проходження атестування усіма поліцейськими відповідного органу поліції.

Аналіз положень Закону № 580-VІІІ дає підстави стверджувати, що приписи частини 4 статті 57 Закону № 580-VІІІ про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положеннями частини другої статті 57 Закону № 580-VІІІ необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року N 11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» суд зазначив, що положення частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що закріплений у ній перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним. Положення частини четвертої статті 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

За викладених обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, а власне атестування позивача було проведено за відсутності визначених законом підстав.

Суд також бере до уваги, що атестування позивача було проведено у порядок і спосіб, що не відповідає вимогам Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465.

Так, порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція №1465).

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 13.01.2016 Атестаційною комісією №5 ГУ НП в Київській області у складі трьох осіб: голови - ОСОБА_5 (Громадське об'єднання «Волонтерська Сотня «Доброволя»), секретаря - Волошина В.М. (Управління патрульної служби м. Києва), члена - ОСОБА_4 (ГСУ апарату НП) було проведено співбесіду з ОСОБА_1, за результатами якої складено протокол ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016 (т.1, а.с. 138).

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи:

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Атестаційна комісія № 5 ГУ НП в Київській області більшістю голосів (3 - за) прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд відмічає, що Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено легального визначення поняття «службова невідповідність», тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, можна стверджувати, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Висновок про службову невідповідність поліцейського має випливати з негативних оцінок за критеріями, закріпленими у пункті 16 Розділу ІV Інструкції №1465: повнота виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінка з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Наведене відповідає, зокрема, пункту 1.4 Положення про атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області, що затверджене наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.11.2015 №10 (т.1, а.с. 172-175).

Однак, жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймала позивач, вона не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність, протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

З вказаного протоколу вбачається, що атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Суд зазначає, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт тощо), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідала позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що при атестуванні позивача не були дотримані вимоги пункту 2 розділу І (Загальні положення) Інструкції №1465, відповідно до якого керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються. При цьому, суд виходить з того, що відповідачі не надали пояснень щодо формування складу атестаційних комісій, з матеріалів справи вбачається, що більшість в атестаційних комісіях становили представники громадськості, щодо яких відсутні відомості про їх репутацію, вік, освіту, професійні та моральні якості, а відтак і про здатність об'єктивно та з професійної точки зору оцінити службову діяльність поліцейських.

У контексті викладеного, суд також приймає до уваги, що персональний склад атестаційних комісій, створених наказами ГУ НП в Київській області, всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1465, не погоджувався з Національною поліцією України.

Беручи до уваги, що атестування позивача було проведено за відсутності правових підстав, визначених частиною 2 статті 57 № 580-VІІІ, а протокол ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016 не містить будь-яких обґрунтувань, що були покладені в основу наведених у ньому висновків, рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність є протиправним.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає безумовному виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Із наведеного випливає, що рішення (висновок) атестаційної комісії впливає на права атестованого, а тому може бути предметом оскарження до суду, і за умови його не відповідності вимогам чинного законодавства, - бути скасованим за рішенням суду.

З урахуванням того, що висновок Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлений протоколом ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016, прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для його скасування.

При цьому, оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016, яке слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №83 о/с від 23.02.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного наказу у відповідній частині протиправним та його скасування.

На підставі викладеного суд також визнає протиправним та скасовує наказ ГУ НП в Київській області №424 о/с від 29.07.2016, яким було внесено зміни до наказу ГУ НП в Київській області №83 о/с від 23.02.2016.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи питання поновлення позивача на роботі, суд виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №641 «Про утворення Національної поліції України» утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було утворено Головне управління Національної поліції в Київській області.

Згідно пункту 9 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №26, ГУ здійснює свої повноваження через апарат ГУ та утворені у встановленому порядку відокремлені структурні підрозділи в районах, містах, районах у містах.

Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №4 «Про затвердження тимчасових штатів органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції» затверджені тимчасові штати органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції та, зокрема, Головного управління Національної поліції в Київській області (т.2, а.с.78).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.12.2015 №83 (т.1, а.с. 146-149) оголошено, зокрема, наказ Національної поліції України від 06.11.2015 №4 з додатками в частині, що стосується Головного управління Національної поліції в Київській області та тимчасові штати органів і підрозділів.

Згідно додатку №2 до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.12.2015 №83 тимчасовий штат Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області включає Гребінківське відділення поліції, Калинівське відділення поліції, Фастівське відділення поліції, Борівське відділення поліції та Відділення поліції на станції Фастів.

Загальна чисельність тимчасових штатів Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області складає 392,5 осіб, у тому числі 13,5 осіб - у Борівському відділенні поліції, з яких 6 посад - інспекторів (т.1, а.с. 146-149).

Як було встановлено судом раніше, наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с ОСОБА_1, як прибулу з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання капітана поліції на посаду інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 124).

Наказом ГУ НП в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 125).

У цей же час, наказом Національної поліції України від 11.01.2016 №16 «Про внесення змін до структури територіальних органів поліції» зі структури Васильківського відділу поліції вилучені Гребінківське, Калинівське та Борівське відділення поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127дск «Про організаційно-штатні зміни» оголошено наказ Національної поліції України від 27.01.2016 № 73 дск з додатками, штати відділів поліції та, зокрема, перелік змін у штатах Національної поліції (т.1, а.с.150).

З додатку №15 «Перелік змін у штатах Національної поліції», затвердженого наказ Національної поліції України від 27.01.2016 № 73 дск та оголошеного наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127дск по Головному управлінню Національної поліції в Київській області вбачається, що скорочуються всі посади у кількості 6921 посада (т.2, а.с.80).

Тобто 16.02.2016 у зв'язку з оголошенням наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127дск скорочені всі тимчасові штатні посади в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, затверджені наказом ГУ НП в Київській області від 06.11.2015 №4, та, зокрема, і посада позивача, з якої позивача було звільнено.

Цим же наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127дск «Про організаційно-штатні зміни» затверджено постійний штат ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 150-157).

Згідно постійного штату Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, що затверджений наказом Національної поліції України 27.01.2016 № 73 дск, Васильківський відділ поліції включає в себе Фастівське відділення поліції чисельністю 145,5 осіб та відділення поліції на станції Фастів чисельністю 23 особи.

Загальна чисельність штатів Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області становить 365,5 осіб.

Отже, станом на момент ухвалення судом рішення у цій справі відділення поліції, в якому проходила службу позивач - ліквідоване, а посаду, з якої було звільнено позивача - скорочено у зв'язку з затвердженням нових (постійних) штатів ГУ НП в Київській області.

У контексті викладених обставин суд зазначає, що у тому випадку, якщо посада, яку обіймав незаконно звільнений працівник скорочена, для забезпечення виконання рішення суду про поновлення на роботі роботодавець зобов'язаний поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису і повернути скорочену посаду. Якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації врегульовано статтею 68 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону № 580-VІІІ у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Частиною 2 статті 68 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з правовим висновком, зазначеним у Постанові ВСУ від 10.03.2015 у справі № 21-52а15, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

У постанові від 19.01.2016 №21-2225а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Тобто, у разі скорочення окремої посади внаслідок реорганізації установи, у тому числі в ході організаційних змін, наслідком яких є об'єднання/роз'єднання структурних підрозділів установи, особі, посада якої скорочується, повинно бути запропоновано рівнозначну посаду, а у разі її відсутності - іншу посаду відповідно до кваліфікації.

Лише відмова особи від запропонованої посади дає підстави для звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штатів.

З письмових пояснень представника відповідача-1 слідує, що фактично прибулі з МВС України працівники міліції, які зараховувались до тимчасових штатів Національної поліції України, призначались на аналогічні посади, що такі працівники обіймали в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, до вступу в лави Національної поліції України позивач займала посаду оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Борівського відділення міліції Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району).

В структурі ГУ НП в Київській області позивача наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с, як прибулу з Міністерства внутрішніх справ, призначено на посаду інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

У судовому засіданні судом з'ясовано, що на посаді інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області на позивача були покладені функціональні обов'язки аналогічні тим, що позивач виконувала на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Борівського відділення міліції Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району). При цьому, при виконанні таких обов'язків позивач продовжувала керуватись посадовою інструкцією, що була розроблена і затверджена відповідним органом внутрішніх справ.

Дані обставини представником відповідача-1 не заперечувались.

Визначаючи коло функціональних обов'язків інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, судом встановлено, що посадові інструкції поліцейських в структурі ГУ НП в Київській області не розроблені та не затверджені ані на момент затвердження постійних і тимчасових штатів, ані на момент розгляду справи судом.

Разом з цим, судом встановлено, що функціональним обов'язкам оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Борівського відділення міліції Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) відповідають функціональні обов'язки інспектора ювенальної превенції Фастівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

Зазначене також не заперечувалось представником відповідача-1.

Як вбачається з постійного штату Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, що затверджений наказом Національної поліції України 27.01.2016 № 73 дск, посада інспектора ювенальної превенції у Васильківському відділі поліції ГУ НП в Київській області не скорочена.

З письмових заперечень представника відповідача-1 судом з'ясовано, що функціональні обов'язки Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області після організаційно-штатних змін виконує Фастівське відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, штат якого збільшився на 18,5 посад ( з 127 посад до 145,5).

Судом встановлено, що фактично загальна чисельність штатів внаслідок описаних організаційно-штатних змін по Васильківському відділу поліції ГУ НП в Київській області зменшилась лише на 7% (з 392,5 посад до 365,5).

Тому, враховуючи вказані організаційно-штатні зміни, що відбулись в ГУ НП в Київській області з моменту звільнення позивача, суд зазначає, що відповідач-1 зобов'язаний поновити позивача на службі в поліції на посаді, рівнозначній тій, яку займала позивач до звільнення, - інспектора ювенальної превенції, та у тому органі, що на момент ухвалення рішення у цій справі виконує функції органу, з якого була звільнена позивач - Фастівському відділенні поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.09.2016 №1022, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2016 року становить 10500,00 грн. (5250,00 грн. за кожен місяць) (т.1, а.с. 143).

При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає 60 днів: 31 день у січні 2016 року та 29 днів у лютому 2016 року.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 175,00 грн. (10500,00 грн./60).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 227 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 08.03.2016 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 20.10.2016.

При цьому судом було враховано, що грошове забезпечення за січень 2016 року та лютий 2016 року позивачу виплачувалось за роботу повний календарний місяць (без вихідних днів), тому, при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 08.03.2016 по 20.10.2016.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 227 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 39725,00 грн. (175,00 грн. х 220 днів).

Відповідно до Положення про територіальні (відокремлені) підрозділи - відділи, відділення Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом ГУ НП в Київській області від 27.01.2016 №67 (далі - Положення №67), відділення полії в районах, містах є територіальними (відокремленими) підрозділами ГУ НП в Київській області, діяльність яких контролюється та координується начальниками відділів поліції, підпорядковується начальникові ГУ НП.

Пунктом 3 Положення №67 передбачено, що відділ, відділення поліції фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 9 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 №26, встановлено, що ГУ здійснює свої повноваження через апарат ГУ та утворені в установленому порядку відокремлені структурні підрозділи в районах, містах, районах у містах.

Відповідно до підпункту 44 пункту 6 Положення ГУ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує правовий і соціальний захист поліцейських, інших працівників ГУ та членів їх сімей.

Підпунктами 7, 8, 11 пункту 7 Положення передбачено, що ГУ НП в Київській області з метою організації своєї діяльності: відкриває рахунки в установах банків, організовує планово-фінансову роботу в апараті ГУ, відокремлених структурних підрозділах ГУ, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів; забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку в установленому порядку, а також подання необхідної звітності.

Таким чином, саме на ГУ НП в Київській області покладені функції з нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейським, що проходять службу у його відокремлених підрозділах, для чого ГУ НП в Київській області має відповідні рахунки в установах банку, здійснює ведення і подання необхідної звітності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 39725,00 грн. підлягає стягненню саме з ГУ НП в Київській області.

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача з підстави його невідповідності займаній посаді, надано не було.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області та в частині стягнення з ГУ НП в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5250,00 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів - допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 5 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом ОП№15.00000159.0005387 від 13.01.2016, яким ОСОБА_1 (М-111487) визнано такою, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (М-111487), інспектора Борівського відділення поліції Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області зі служби в поліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.07.2016 №424 о/с про внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83 о/с.

5. Поновити ОСОБА_1 (М-111487) на рівнозначній посаді - інспектора ювенальної превенції Фастівського відділення поліції Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 08500, АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 39725,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

7. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді - інспектора ювенальної превенції Фастівського відділення поліції Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

8. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 08500, АДРЕСА_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5250,00 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.