Рішення № 62402523, 01.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 925/1217/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 прокурор,

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача ОСОБА_3 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в

особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по

Черкаській області, м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

м. Золотоноша, Черкаської області

про стягнення 108 215 грн. 73 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про фінансову підтримку позику від 04 квітня 2012 року за №7 та укладеного договору про реструктуризацію заборгованості від 06 жовтня 2014 року в розмірі 108 215 грн. 73 коп., а саме: 72 000 грн. 00 коп. сума неповернутої фінансової допомоги, 27 752 грн. 85 коп. пеня, 2 151 грн. 83 коп. 3% річних та 6 311 грн. 05 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01 листопада 2016 року.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 листопада 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1217/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 04 квітня 2012 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Черкаській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір про фінансову підтримку позику за №7.

За своєю правовою природою вищезазначений договір є договором позики, а тому відносини сторін регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору позивач зобовязався надати відповідачу фінансову підтримку (позику) на поповнення обігових коштів та виконання ремонтно будівельних робіт в розмірі 100 000 грн. 00 коп. терміном користування до 01 листопада 2012 року.

Згідно пункту 2.5. договору з метою поповнення фінансових ресурсів позивача, відповідач зобовязався перераховувати позивачу на здійснення його діяльності та виконання статутних завдань проценти у загальному розмірі 4 612 грн. 00 коп. щомісячно рівними частками, які мають бути перераховані до закінчення терміну повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В подальшому договором про зміни №1 від 22 жовтня 2012 року до договору про фінансову підтримку позику за №7 від 04 квітня 2012 року сторони встановили строк повернення фінансової допомоги до 01 листопада 2014 року та збільшили розмір процентів до 20 612 грн. 00 коп. та встановили порядок їх повернення (п. п. 1, 2 договору про зміни).

Решта умов договору про фінансову підтримку за №7 від 04 квітня 2012 року залишилися незмінними.

06 жовтня 2014 року сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості, згідно умов якого термін повного погашення боргу настає 01 листопада 2015 року.

Відповідач обовязок щодо повернення зворотної фінансової допомоги виконав частково сплативши відповідачу 28 000 грн. 00 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище фінансова допомога повертається 01 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позов відповідач в судовому засіданні визнав повністю.

Відповідно до ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 72 000 грн. 00 коп. фінансової допомоги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків повернення фінансової допомоги, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеного боргу за кожен день прострочення.

Прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 752 грн. 85 коп. пені нарахованої за період з 01 листопада 2015 року по 14 вересня 2016 року (на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем проплат).

Слід зазначити, що прокурором при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того позивачем не враховано вимог ст. 253 ЦК України згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених зауважень, розмір пені нарахований за період з 02 листопада 2015 року по 01 травня 2016 року (дата визначена з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості) складає 19 130 грн. 12 коп.

При визначенні суми простроченого боргу судом враховувалися здійснені відповідачем проплати.

В звязку з чим з відповідача підлягає стягненню 19 130 грн. 12 коп. пені, в решті стягнення пені в розмірі 8 622 грн. 73 коп. слід відмовити, у звязку з безпідставним нарахуванням.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України прокурором було заявлено до стягнення 6 311 грн. 05 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованих за період з 01 листопада 2015 року по 31 серпня 2016 року, а також 2 151 грн. 83 коп. 3 % річних нарахованих за період з 01 листопада 2015 року по 14 вересня 2016 року на суму боргу фінансової допомоги з урахуванням сплачених коштів відповідачем (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Водночас слід зазначити, що при нарахуванні річних та інфляційних прокурором також не було враховано вимог ст. 253 ЦК України.

Крім того слід зазначити, що 3% річних за період з 17 грудня 2015 року по 03 травня 2016 року нараховано в меншому розмірі, а в періоді з 04 травня 2016 року по 14 вересня 2016 року допущено помилку, оскільки нарахування річних за 11 липня 2016 року відбулося двічі.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 2 139 грн. 87 коп., в решті стягнення річних слід відмовити.

Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 5 501 грн. 69 коп., в решті стягнення 809 грн. 36 коп. інфляційних слід відмовити, у звязку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, вул. Нагірна,1, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області, вул. Смілянська, 112, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14205777 72 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 5 501 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 2 139 грн. 87 коп. 3% річних та 19 130 грн. 12 коп. пені.

3.В решті вимог в позові відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, вул. Нагірна,1, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 1 481 грн. 53 коп. судового збору на банківський р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 02 листопада 2016 року.

Суддя А.В.Васянович