Рішення № 62402309, 31.10.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2016 року Справа № 913/1042/16

Провадження №6/913/1042/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альведен-3000», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 товариства «Укрінком», м. Сєвєродонецьк, Луганської області

про стягнення 1 687 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 17.03.2016;

від відповідача - представник не прибув;

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача частини заборгованості за несплаченими відсотками за депозитом, розміщеного на умовах договору банківського вкладу "Стандарт" №1973/ГО-1289 від 29.10.2014 в розмірі 1 687 000 грн. 00 коп.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 07.10.2016 про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо підтвердження факту правонаступництва ПАТ "Укрінком" (станом на 07.10.2016), та копії виписок по особовому (поточному) рахунку позивача №26003001100333 за період з 01.11.2015 по 18.12.2015

Судом клопотання позивача задоволено та відповідні документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважного представника у судових засіданнях не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що в тому числі підтверджується і відміткою органу поштового звязку на повідомленні про вручення поштового відправлення (ухвал суду від 21.09.2016, 03.10.2016).

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідач не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги розглядаються в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між позивачем та ПАТ «УКРІНБАНК» правонаступником якого є ПАТ «Укрінком» був укладений договір банківського вкладу «Стандарт» № 197349/ГО-1289 від 29.10.2014р. За вказаним договором утворилась прострочена заборгованість за депозитним вкладом на депозитному рахунку №26155001100043 в сумі 9 849 390,00 грн. Строк вказаного договору закінчився 11.08.2016.

Крім цього, за доводами позивача, відповідач як правонаступник ПАТ «УКРІНКБАНК» має прострочену заборгованість за відсотками, що виникла за період з 01.11.2015 по 31.08.2016 в сумі 4 153 752,81 грн. При цьому, відповідачем вимога позивача, викладена в претензії від 13.09.2016, залишена без відповіді та задоволення.

Позивач також вказує на те, що звернувся до суду із вимогою про часткове стягнення заборгованості за відсотками в сумі 1 687 000,00 грн. за період з 29.10.2014 р. по 11.08.2016 р. із розрахунку 28% річних, оскільки у нього не вистачило коштів для сплати судового збору для подачі позову про стягнення всієї суми заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідачем умови депозитного договору не виконані, відповідні кошти не повернуті, позивач звернувся до суду із даним позовом, який, зокрема, обґрунтовує посиланням на норми ст.ст. 15,15,319,526 ЦК України.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий, позовні вимоги не оспорені.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

29.10.2014 року між ПАТ «Український інноваційний банк» правонаступником якого є ПАТ «Укрінком» та ТОВ «Альведен-3000» був укладений договір банківського вкладу «Стандарт» № 197349/ГО-1289.

Згідно п.1.1 договору вкладник (позивач у справі) перераховує банку безготівкові кошти в сумі 81 493 590,00 грн. (депозитний вклад), а останній приймає та зараховує вказані кошти на вкладний (депозитний) рахунок № 26155001100043 та зобовязується виплатити вкладнику суму депозитного вкладу і проценти в строк, на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу із розрахунку 22% річних.

Відповідно до п. 2 договору проценти за депозитним вкладом нараховуються від дня наступного за днем зарахування суми депозитного вкладу на депозитний рахунок вкладнику у банку до дня, який передує дню повернення депозитного вкладу, що вказаний в п. 3.1 договору. Нарахування процентів здійснюється в останній операційний день кожного місяця за поточний місяць.

Згідно п. 2.4 договору, виплата нарахованих процентів вкладнику здійснюється щомісячно в перший операційний день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування процентів, шляхом перерахування нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, зазначений в розділі 13 цього договору. Якщо день виплати нарахованих процентів припадає на вихідний (неробочий) день, то виплата нарахований процентів переноситься на перший наступний за ним операційний день.

Згідно п. 3.1 договору вкладник передає банку депозитний вклад на строк з 29 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2015 року. Днем повернення депозитного вкладу вважається 31 жовтня 2015 року.

Додатковою угодою №1 від 20.05.2015 року до договору № 197349/ГО-1289 сторони домовилися, зменшити з 20 травня 2015 року суму вкладу на 11 484 500,00 грн., без застосування умов, передбачених п. 2.5 договору.

Додатковою угодою №2 від 25.05.2015 до договору № 197349/ГО-1289 сторони встановили, що починаючи з 01 травня 2015 року банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу, виходячи з процентної ставки 28,0% річних.

Згідно п.1.1 додатковою угоди №3 від 10.08.2015 до договору № 197349/ГО-1289 сторони домовилися продовжити строк дії договору до 11 серпня 2016 року. Днем повернення депозитного вкладу вважається 11 серпня 2016 року.

Згідно п. 1.2 сторони визначили, що починаючи з 10 серпня 2015 року, банк нараховує та виплачує вкладникові проценти на фактичну суму депозитного вкладу, виходячи з процентної ставки 28,0% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по особовим рахункам ТОВ «Альведен-3000» вбачається, що позивачем, на виконання умов договору, 30.10.2014 року на депозитний рахунок №26155001100043 були перераховані кошти в сумі 81 493 590,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання процентів або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Згідно з частиною 3 статті 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У частині ж першій пункту 1 статті 1061 ЦК України зазначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по особовим рахункам ТОВ «Альведен-3000» з 01.11.2015 по 18.12.2015 (розрахунковий рахунок № 2600331100333) відповідач, на виконання умов відповідного договору нараховував та сплачував позивачу проценти за депозитним вкладом, востаннє 02.11.2015 були виплачені нараховані проценти з 01.10.2015 по 31.10.2015.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що з 01.11.2015 по 09.12.2015 р. залишок коштів на депозитному рахунку становив 56 557 090,00 грн., у звязку з чим нарахування процентів в сумі 1 687 000,00 грн. з боку позивача є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

У частині четвертій статті 342 Господарського кодексу України зазначено, що юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем, у звязку з чим позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрінком», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Сметаніна, буд. 3 «а», код ЄДРПОУ 05839888, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Альведен 3000», м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 82 «а», код ЄДРПОУ 37616719, заборгованість по процентам в сумі 1 687 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 25 305 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення 02.11.2016

Суддя Т.А.Василенко