Рішення № 62402126, 26.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/15089/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ"

до Державної екологічної інспекції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Міністерство екології та природних ресурсів України

2) Управління Державної казначейської служби України у Печерському

районі м. Києва

про стягнення 97 721,94 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Вінокуров В.О. за довіреністю № 383-д від 23.06.2016

Від відповідача: Короткова Т.І. за довіреністю № 4-17-21 від 11.01.2016

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: Постащук А.Р., за довіреністю №01-012/2975 від 16.09.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" до Державної екологічної інспекції України про стягнення 97 721,94 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідно до договору поставки № 46/5020 від 26.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/15089/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 12.09.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство екології та природних ресурсів України оскільки, останнє є головним розпорядником бюджетних коштів, та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва оскільки, останнім 13.12.2013 зареєстровано та взято на облік договір № 46/5020 від 26.11.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2016 підтримав клопотання від 12.09.2016 та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Розглянувши дане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 відкладено розгляд справи до 12.10.2016, у зв'язку із залученням до участі у справі у якості третіх осіб Міністерства екології та природних ресурсів України та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва.

Через відділ діловодства суду 26.09.2016 від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви на адреси третіх осіб.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Представник третьої особи-2 надав суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи проти позову заперечив.

Третя особа-1 уповноваженого представника не направила, про судове засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, вимог ухвали суду не виконала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.10.2016 відкладено розгляд справи до 26.10.2016, у зв'язку з неявкою представника третьої особи у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 26.10.2016 надав усні пояснення по суті спору.

Третя особа-1 уповноваженого представника не направила, про судове засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, вимог ухвали суду не виконала.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника третьої особи-1.

У судовому засіданні 26.10.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особиГосподарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" (далі - позивач, виконавець) та Державною екологічною інспекцією України (далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 46/5020 від 26.11.2013 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товари, зазначені специфікації товару, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2_та відповідають пропозиції конкурсних торгів на закупівлю «Прилади для контролювання інших фізичних характеристик (26.51.5)», а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п.3.1. договору, сума цього договору складає 49 968,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 328, 00 грн.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються замовником за фактично поставлений товар, після підписання сторонами акту-прийому передачі товару та надання виконавцем рахунку на оплату товару протягом 15 банківських днів з дня та в межах фактичного отримання фінансування, але не пізніше останнього робочого (операційного) дня 2013 року.

Згідно п.5.1. договору, термін поставки товарів - до 20 грудня 2013 року.

Позивач пояснив суду, що на виконання умов договору 13.12.2013 він належним чином та у повному обсязі поставив та передав у власність товар, що підтверджується видатковою накладною №ХМ001003 від 13.12.2013 та актами здачі-приймання товарів, складеними 13.12.2013 згідно з видатковою накладною.

Жодних претензій та зауважень до позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару у відповідача не було.

Разом із товаром відповідач отримав від позивача повний пакет супровідних документів (зокрема, рахунок-фактуру та документи, які підтверджують якість товару), застереження про що містяться у видатковій накладній.

Судом встановлено, що незважаючи на належне та повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, відповідач поставлений йому товар так і не оплатив, чим допустив порушення умов договору, і станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем становить 49 968,00 грн.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та не оплатив встановлений строк поставлений товар, то Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення 49 968,00 грн. основного боргу, 3 876,97 грн. 3% річних, 43 876,97 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 46/5020 від 26.11.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та не оплатив поставлену продукцію на суму 49 968,00 грн. відповідно до видаткової накладної № ХМ001003 від 13.12.2013.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки виконав належним чином, товар на суму 49 968,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХМ001003 від 13.12.2013.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за договором поставки продукції №46/5020 від 26.11.2013 не виконав належним чином, отриманий товар не оплатив.

Свої діяння відповідач виправдовує тим, що не має можливості виконати грошові зобов'язання за договором, у зв'язку з неодержанням відповідних коштів від Державної казначейської служби України, що начебто звільняє його від виконання своїх обов'язків за договором та від відповідальності за допущені прострочення.

Стосовно надання інформації Державною казначейською службою України, що до того чи дійсно відповідачем не було оплачено товар зазначений у специфікації товару, яка є невід'ємною частиною договору № 46/5020 від 26.11.2013, то суду повідомили, що по відношенню до відповідача Управління Казначейської служби здійснює розрахунково-касове обслуговування та не здійснює обліку обсягу бюджетних призначень та фактичних надходжень коштів на реєстрацію рахунку у розрізі зобов'язання (укладення договорів).

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 49 968,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" до Державної екологічної інспекції України про стягнення 49 968,00 грн. основного боргу. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідно до договору поставки № 46/5020 від 26.11.2013, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" просить суд також стягнути з відповідача 3 876,97 грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.2014 по 01.08.2016 та 43 876,97 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 01.08.2016 , у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 46/5020 від 26.11.2013.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом було перевірено розрахунки позивача та виявлено помилки у розрахунку позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних стосовно періоду та ставки нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 01.08.2016, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду, підлягають стягненню 3 870,47 грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.2014 по 01.08.2016 та 43 472,16 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 01.08.2016, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №46/5020 від 26.11.2013.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" до Державної екологічної інспекції України підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2, код ЄДРПОУ 31508533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" (07400, м. Бровари, Київська область, вул. Щолківська, 8, код ЄДРПОУ 23522853) 49 968 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 3 870 (три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 47 коп. 3% річних, 43 472 (сорок три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 16 коп. інфляційних втрат та 1 459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.11.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина