Рішення № 62402107, 24.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016№910/85/16Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/85/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік», м. Київ,

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Українсько-канадське спільне товариство «Торонто-Київ», м. Київ,

про стягнення 13 780 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав,

за участю представників сторін:

позивача - Хлєбнікова С.Г. (довіреність від 22.07.2016 №б/н);

відповідача - Юрченка І.Ю. (довіреність від 15.05.2016 №б/н).

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» (далі - ТОВ «Умиг Мьюзік») з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Українсько-канадське спільне товариство «Торонто-Київ» (далі - ПрАТ «Торонто-Київ») 13 780 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі №910/85/16 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Доманська М.Л. - головуючий, судді Гарник Л.Л. і Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Вовк І.В. і Прокопанич Г.К.) судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи скасовано; справу №910/85/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що господарські суди, розглядаючи справу:

- не встановили суті та обсягу майнового авторського права ПрАТ «Торонто-Київ» щодо використання музичного твору «GET TO ME» (виконавець - Lady Antebellum);

- не співвідносять належним і законним способом право «відтворювати» (російською мовою «воспроизводить»), яке отримав відповідач за ліцензійним договором від 19.06.2012 №19/07/12, укладеним ПрАТ «Торонто-Київ» і компанією «Imagesound plc» (далі - Ліцензійний договір), з правом «публічного виконання», яке належить ТОВ «Умиг Мьюзік» за договором від 01.01.2014 №АУ003К про управління майновими авторськими правами, укладеним Організацією і ТОВ «Умиг Мьюзік» (далі - Договір);

- не встановили належним чином обставини, що входять до предмета доказування в даній справі і мають істотне значення для правильного вирішення спору в ній.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу №910/85/16 передано судді Марченко О.В. для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2016 суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження.

Відповідач 09.09.2016 подав суду клопотання про призначення судово-лінгвістичної експертизи, мотивоване тим, що, на думку відповідача, термін «воспроизводится», наведений в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійного договору, російською мовою коректно на українську мову слід перекладати як «виконувати», «транслювати»; крім того, оскільки в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійного договору чітко вказано на громадські території, де відповідачу дозволено виконання творів, очевидно, що у Ліцензійному договорі мається на увазі саме публічне виконання твору в розумінні статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон).

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2016 підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частини першої 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Господарський суд міста Києва у судовому засіданні 03.10.2016 дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з огляду на те, що: питання щодо перекладу на українську мову тексту Ліцензійного договору не потребують спеціальних знань та вирішуються в процесі розгляду справи по суті; крім того, відповідач не був позбавлений права подати суду нотаріально завірений переклад Ліцензійного договору на українську мову.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, призначення судової експертизи в даній справі з визначеним відповідачем питанням, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Відповідач 09.09.2016 подав суду пояснення, в яких зазначив таке: композиція спірного музичного твору справді могла звучати у готелі «Holidey Inn Kyiv» (далі - готель), оператором якого є відповідач; право відповідача на відтворення твору у холі готелю встановлене Ліцензійним договором; у відповідності до пункту 1.2 Ліцензійного договору правовласник гарантував відповідачеві, що він має на момент укладення Ліцензійного договору та зобов'язується підтримувати у майбутньому необхідні ліцензії та дозволи від володільців музичних творів у всьому світі, які він компілює та надає відповідачу для відтворення в холі готелю згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійного договору.

Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 Організацією (організація) і ТОВ «Умиг Мьюзік» (видавник) укладено Договір, за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору №АУ003К будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов Договору №АУ003К (пункт 2.1 Договору);

- у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління названими правами (пункт 8.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015; при цьому, сторони можуть продовжити строк дії Договору, підписавши відповідну угоду (пункт 11.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2014 №2).

Згідно з додатком від 01.01.2014 №1 до Договору Організацією і ТОВ «Умиг Мьюзік» погоджено, що відшкодування витрат, пов'язаних із збором, розподілом та виплатою винагороди, здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками: 40% від суми винагороди, зібраної на користь правовласника, з 01.01.2013 по 31.03.2014; 30% від суми винагороди, зібраної на користь правовласника, з 01.04.2014; 50% від сум, фактично отриманих Організацією на підставі судових рішень.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ТОВ «Умиг Мьюзік» надано декларацію від 30.01.2015 №9 щодо переданого в управління музичного твору «GET TO ME» (автори музики та тексту Lindsey Hillary, Slater James; виконавець «Lady Antebellum»); контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 25%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 25%.

Із названої декларації вбачається, що позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» майнові права на зазначений твір на підставі договору про надання виключної ліцензії від 21.12.2014 №НЛВ-138/15, чинного до 31.12.2016.

Отже, на підставі Договору Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір «GET TO ME».

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом «г» частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Крім того, 25.12.2015 позивач надав довіреність Організації на звернення до суду з позовом до ПрАТ «Торонто-Київ» про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказаний об'єкт авторського права.

Судом враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичний твір «GET TO ME» (автори музики та тексту Lindsey Hillary, Slater James; виконавець «Lady Antebellum»).

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

08.05.2015 представником Організації ОСОБА_5 (представник ПрАТ «Торонто-Київ» офіціант; прізвище ім'я по-батькові не вказано; представники відповідача від підпису акта відмовились) проведено фіксації фактів використання музичних творів у ресторані «The Towers» готелю «Holidey Inn» (ПрАТ «Торонто-Київ»; м. Київ, вул. Червоноармійська, 100), у зв'язку з чим складено акт №08/05/15, яким зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою «GET TO ME» у виконанні «Lady Antebellum»; актом зафіксовано, що публічне виконання музичного твору для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

Перебування ОСОБА_5 у ресторані «The Towers» підтверджується також фіскальним чеком від 08.05.2015 №2650010335; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на диску №MAD6A90109002412 D2, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі ПрАТ «Торонто-Київ» музичного твору «GET TO ME».

Фіксація публічного використання спірних музичних творів здійснювалась з використанням відеокамери Canon DC 210, model №643432032078 на диску №MAD6A90109002412 D2.

До матеріалів справи долучено вказаний диск; суд оглянув відеозапис фіксації порушення та встановив таке:

- використання музичного твору «GET TO ME» здійснювалося у приміщенні ресторану «The Towers» готелю «Holidey Inn», що знаходиться на першому поверсі готелю за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 100, шляхом публічного виконання у приміщенні ресторану;

- якість відеозапису та безперервна зйомка дає підстави виключити можливість монтажу.

Відповідачем на підтвердження правомірного використання спірного музичного твору подано суду Ліцензійний договір, укладений ПрАТ «Торонто-Київ» і компанією «Imagesound plc», за умовами якого:

- у відповідності з угодою ліцензіар передає готелю авторські і суміжні права для музичних композицій, описаних в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Ліцензійного договору, на строк 36 (тридцять шість) місяців з моменту отримання музичних композицій готелем, шляхом їх передачі через комп'ютерну мережу Інтернет і запису на обладнання готелю, а готель зобов'язується оплатити ліцензійну винагороду згідно з умовами Ліцензійного договору (пункт 1.1 Ліцензійного договору);

- ліцензіар гарантує, що у нього є на момент підписання Ліцензійного договору і будуть далі підтримуватися відповідні необхідні ліцензії та дозволи від власників музики (іншими словами - авторські права) і власників звукозаписів (іншими словами - суміжні права на твір) по всьому світу, щоб скомпілювати і програмувати музичні композиції в обладнання; ліцензіар гарантує, що він є власником переданих прав за Ліцензійним договором на підставі укладених ліцензійних договорів з правовласниками музичних композицій (пункту 1.2 Ліцензійного договору);

- ліцензіар зобов'язується надати послуги, зазначені в пункті 1.1 Ліцензійного договору, і буде передавати музичні композиції до апаратної частини готелю (пункт 2.1 Ліцензійного договору);

- музичні композиції можуть відтворюватися («воспроизводиться») в холі і головному вході готелю, який розташований за адресою: вул. Червоноармійська, 100, 03150, м. Київ, Україна (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійного договору в редакції додаткової угоди від 15.05.2013 №1);

- протягом 10 днів з дня оплати відповідно до пункту 3.1 Ліцензійного договору список рекомендованих композицій надсилається ліцензіаром готелю на електронну пошту (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Ліцензійного договору);

- при виконанні підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Ліцензійного договору список рекомендованих композицій затверджується готелем шляхом надсилання електронного повідомлення ліцензіарові за адресою: rebecca@musicstyling.com (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Ліцензійного договору);

- при виконанні підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Ліцензійного договору ліцензіаром передаються через комп'ютерну мережу Інтернет і записуються на обладнання готелю музичні композиції, рекомендовані для відтворення в приміщеннях готелю, зазначених в пункті 2.1 Ліцензійного договору (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Ліцензійного договору);

- ліцензіар зобов'язується, за необхідності, надати усні консультації з технічного забезпечення готелю для цілей відтворення музичних композицій (пункт 2.5 Ліцензійного договору).

Згідно із частинами першою і третьою статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Проаналізувавши текст Ліцензійного договору, суд встановив таке:

- за Ліцензійним договором відповідачу надано право на використання музичних творів, визначених у специфікації до Ліцензійного договору, зокрема, музичного твору «GET TO ME», шляхом їх відтворення («воспроизведения»);

- відтворювати музичні композиції ПрАТ «Торонто-Київ» має право у холі та головному вході готелю.

Враховуючи мову оригіналу Ліцензійного договору (россійську), воспроизведение произведения - это изготовление одного и более экземпляра произведения или его части в любой материальной форме, в том числе в форме звуко- или видеозаписи, изготовление в трех измерениях одного и более экземпляра двухмерного произведения и в двух измерениях одного и более экземпляра трехмерного произведения. При этом запись произведения на электронном носителе, в том числе запись в память ЭВМ, также считается воспроизведением. Не считается воспроизведением краткосрочная запись произведения, которая носит временный или случайный характер и составляет неотъемлемую и существенную часть технологического процесса, имеющего единственной целью правомерное использование произведения либо осуществляемую информационным посредником между третьими лицами передачу произведения в информационно-телекоммуникационной сети, при условии, что такая запись не имеет самостоятельного экономического значения (статья 1270 Гражданского кодекса Российской Федерации).

Відповідно до статті 1 Закону відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Отже, враховуючи текст Ліцензійного договору в цілому, а також визначення понять відтворення і публічне виконання, суд дійшов висновку про те, що за умовами Ліцензійного договору відповідач отримав право відтворювати музичні твори на комп'ютерних носіях.

Крім того, підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійного договору в редакції додаткової угоди від 15.05.2013 №1 встановлено, що музичні композиції можуть відтворюватися («воспроизводиться») в холі і головному вході готелю, який розташований за адресою: вул. Червоноармійська, 100, 03150, м. Київ, Україна.

Виходячи з визначення, наведеного, зокрема, в тлумачному словнику Ушакова, хол (англ. hall) - велике приміщення для чого-небудь (наприклад, зала для публічних зібрань, кімната для очікування в театрах, кіно і т.п.).

Разом з тим, з відеозапису, наданого позивачем, чітко вбачається, що музика лунала з колонок, які знаходяться на стелі в приміщенні ресторану «The Towers».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що використання відповідачем спірного музичного твору у приміщення ресторану «The Towers» відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідач процесуальний обов'язок щодо виконання вимог суду не виконав; процесуальним правом з подання доказів, що підтверджують викладені обставини не скористався та не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б спростовували доводи позивача.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови №5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 13 780 грн. (1*10*1 378 грн.) за порушення за виконання музичного твору «GET TO ME» на користь позивача, виходячи з того, що мінімальна заробітна плата складає 1 378 грн.; сума компенсації складає десять мінімальних заробітних плат як компенсація за використання кожного твору.

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 Постанови №12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Судом враховано, що ПрАТ «Торонто-Київ» припустилося порушення щодо музичного твору вперше, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 травня - 1 450 грн.

Таким чином, станом на дату прийняття господарським судом рішення з цієї справи з відповідача підлягає стягненню 14 500 грн. (1 450 грн. х 10) компенсації.

Разом з тим, пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог щодо стягнення суми компенсації, а тому стягненню з відповідача підлягає 13 780 грн. (1 378 грн. х 10) компенсації за розрахунком позивача.

Відповідно до частини першої статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українсько-канадське спільне товариство «Торонто-Київ» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 100; ідентифікаційний код 14302294) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ «Укрексімбанк», м. Києва, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» (03121, м. Київ, вул. Василенка, 7 А; ідентифікаційний код 39040213): 13 780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача; 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору за подання позовної заяви; 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги і 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2016.

Суддя О. Марченко